«Интимные отношения красивы только тогда, когда есть соединение душевной, телесной и духовной жизни»

«Интимные отношения красивы только тогда, когда есть соединение душевной, телесной и духовной жизни»
Откровенный разговор об интимных отношениях состоялся в Харькове между адвентистской молодежью и богословом из Чехии Павлом Шимеком.

Я пастор и уже 42 года как женат. Все о чем буду говорить, основно на опыте людей, которые пережили проблемы, и которые подходили ко мне. Мы живём в такое время, когда сексуальные отношения теряют то красивое, прекрасное значение. Со всего делаются только шутки и анекдоты, очень много вульгаризма в этих разговорах. Из-за этого интимные отношения теряют свою красоту. То, что интимные отношения являются очень важными, это говорит нам Библия. Целая книга «Песня песней» посвящена интимным отношениям между мужчиной и женщиной.

Это очень важная и серьёзная тема и для Бога, потому что Он говорит, что когда соединяется муж с женой – это вершина супружеской любви. Когда Бог желает проявить Свою любовь к нам, когда Иисус Христос проявляет к нам любовь, Он берёт пример из семейной жизни и даже в некоторых случаях интимные отношения. Именно тексты «мы во Христе, Христос в нас» говорят о тех самых интимных отношениях между Богом и нами. Поэтому мы должны всегда говорить об интимных отношениях с благодарностью и с уважением, чтобы сохранить то прекрасное, что создал Бог.

Интимные отношения касаются только сексуальной жизни? Когда молодые встречаются и переходят какую-то грань, между ними есть интимная жизнь или это просто сексуальная связь?

Сегодня именно сексуальность имеется в виду относительно телесных отношений, поэтому мы плохо понимаем, что подразумевает Иисус Христос, когда говорит об интимных отношениях. Он не имеет в виду только телесные отношения. Интимные отношения красивы только тогда, когда есть соединение душевной, телесной и духовной жизни. Если бы это касалось только тела, то, на самом деле, нам не нужен был бы партнёр. Но мы нуждаемся в другом человеке, чтобы проживать именно интимные отношения, духовные и душевные. Когда Бог говорит об интимных отношениях с Богом, там нет секса, как мы можем себе представить.

Посещая тюрьмы, я видел людей, которые не встречали настоящей любви. Когда они рождались, никто их не ласкал, не гладил… Некоторые вырастали в детских домах, где не чувствовали родительской теплоты. Эти люди никогда не ощущали на себе настоящей любви. Когда я сказал, что Иисус их любит, а они под словом «любовь» понимали только секс, то они спросили: «Как это делается?» Один из них говорил: «Как я могу заниматься ононизмом и думать о Боге?» Я очень много посвящал времени тому, чтобы показать каковы на самом деле отношения, полные любви. Когда я говорю об интимных отношениях между Богом и человеком, я имею в виду душевную и духовную часть, которую Христос сравнивает с интимными отношениями.

Можете привести хотя бы три примера из Вашей пасторской практики, какие проблемы в интимных отношениях возникают в семьях?

Первый пример. Люди подходят ко мне и говорят, что не удовлетворены своими интимными семейными отношениями. В основном это те люди, которые часто меняли партнёров до брака. Некоторые не были адвентистами. Другие были адвентистами, но не жили по Божьим принципам. Эти люди вступают в семейные отношения с каким-то чувством вины, с каким-то психически тяжёлым состоянием. В их семейные интимные отношения что-то возвращается из прошлого. Особенно это происходит с теми, кто с детства в церкви. Они думают, что нарушив принципы чистоты, не будут счастливы в интимных отношениях. Когда я общаюсь с такими людьми, то говорю, что Бог настолько силен, что Он не только прощает, но и предлагает Свою помощь.

Ещё люди спрашивают, что в семейных интимных отношениях разрешено, какие интимные отношения можно назвать в норме, а какие нет. Что говорит Библия? Она нигде не описывает технику интимных отношений. В каждой семье интимные отношения индивидуальные. Сегодня порнофильмы диктуют определённый стиль интимных отношений, и это является проблемой сегодняшнего мира. Мы не осознаём, что это только актёры, что это только фильм, игра. Молодые люди, когда смотрят такие фильмы, решают, что это правильные отношения. Но так как в каждой семье интимные отношения индивидуальные, они их проживают по-другому. Тогда они начинают спрашивать себя: «Проживаю ли я эти моменты правильно, так, как я это видел, если моя жена не вздыхает, не кричит так, как я видел в этом фильме». Но это не значит, что когда жена возбуждённая, она должна вести себя так, как эта актриса. Все мы реагируем по-разному на всё.

Что ещё красиво в интимных отношениях – в начале мы не получаем всё так, как надо. Мы учимся в интимных отношениях, потому что мы узнаём друг друга, мы познаём друг друга в телесном, душевном и духовном плане. И это прекрасно, когда двое вступивши в брак вместе учатся. Интимные отношения нельзя попробовать «наперёд». Это не померять платье, идёт оно мне или нет. Они являются творением, это познание один другого. Мы с женой до сих пор учимся, и постоянно нам есть чему учиться. И что интересно, интимные отношения в каждый период брачных отношений меняются.

В интимной жизни нет такого понятия, как нечистое, некрасивое, когда это с любовью, когда я стараюсь, чтобы моему партнёру было хорошо, приятно, я не заставляю делать партнёра то, что ему не нравится. Поэтому творение таких интимных отношений мы должны оставить для себя, это наша тайна, тайна между мною и женою. Конечно, мы можем об этом говорить, когда хотим помочь кому-то или дать совет. Поэтому в замужестве, если кому то нравится из партнёров какая-то определённая поза, всё возможно. Конечно, в интимных отношениях поза не играет главную роль. Но я немножко консервативен, потому что некоторые практики в интимных отношениях, я думаю, не изначально даны Богом, я имею в виду ональный секс, это может испортить здоровье. Я думаю, что некоторые органы в нашем организме Бог сотворил для чего-то другого.

Расскажу третий пример, в основном приходит один из семейной пары и говорит, что у них с мужем или женой нет интимных отношений. Мы начинаем говорить о причинах, потом стараемся говорить с мужем или с женой, а потом я разговариваю с ними вместе. Каждая пара проживает какой-то определённый кризис. Когда они перестают иметь интимные отношения, когда интимные отношения не являются тем, чем я могу заниматься, когда я захочу, и как мне захочется. Мы с женою пережили такое время. Это было тогда, когда я стал пастором. Наша жизнь изменилась. Я был до обеда дома, а жена в это время работала, а потом она возвращалась, а я уходил. Вечером мы были уставшими. Я хотел интимных отношений, а жена не хотела, не была готова. В интимных отношениях я поступал эгоистично. Она чувствовала себя предметом. Я этого не понимал, думал, что всё в порядке, а она уже боялась тех моментов, когда будут интимные отношения. Она начала отвергать меня, и чем больше она отвергала меня, тем больше я нервничал. Мы попали в какой-то замкнутый круг.

Когда она просила меня сделать что-то по дому, у меня на это не было времени, но когда звонила какая-то сестра или брат из церкви, я сразу летел им помогать, потому что думал, что делаю святое дело. Мы были отчуждены. Благодаря Богу мы начали об этом говорить. Жена начала, сказав: «Ты знаешь, я вообще не ожидаю с радостью, когда ты придёшь домой». Она начала рассказывать что переживает. Я вообще даже не догадывался, что так может быть. Но так, как мы любили друг друга, мы договорились, что начнём всё сначала и по-другому. Я сказал, что я буду её любить, сказал, что буду молить Бога, чтобы я интимно не давил на неё, и буду ждать, когда проявиться инициатива со стороны жены. Возможно, это длилось неделю или десять дней, и Бог услышал наши молитвы, и мы опять начали учиться интимным отношениям.

Как Бог относится к онанизму?

Это очень серьёзный вопрос. Мы не живём в чёрно-белом мире. Когда Бог нас творил, то дал нам интимные отношения между мужчиной и женщиной. Заповедь «Не прелюбодействуй» значит, что у тебя вообще не будет сексуальных отношений вне брака. Бог дал людям сексуальные отношения для того, чтобы эти отношения между мужчиной и женщиной стали красивее, доверчивее, глубже. Поэтому, онанизм не является правильным путём, потому что это не наполняет отношения между мужчиной и женщиной. Когда молодые люди взрослеют, то развиваются сексуально. Когда случается извержение у парней, случается так, что он сам себе помогает онанизмом. Я тоже занимался этим, но никогда не чувствовал себя хорошо после этого. Но я не мог с этим справиться. Я знал парня, который когда шёл спать, привязывал руки к кровати, чтобы этого не делать. Наверное, это не правильный способ. Хотел бы сказать молодым людям, что это неправильно проводить свободное время, занимаясь онанизмом. Вы должны доверять Богу и верить, что Он вам поможет избавиться от этих плохих привычек прежде, чем вы вступите в семейные отношения.

Сейчас поговорим о семейных отношениях. Когда муж сам себя удовлетворяет в укор семейным отношениям, или если жена сама себя удовлетворяет, то они лишают радости другого партнёра. Муж с женой могут удовлетворить друг друга не только прямыми интимными отношениями. Например, если жена не может иметь интимные отношения, она может найти способ как удовлетворить мужа. Я думаю, что это правильно, потому что они стараются друг друга удовлетворить. Когда я посещал тюрьмы, то там мужчины, привыкшие жить с женщинами, начали заниматься гомосексуализмом. Я их начал просить, чтобы они лучше занимались меньшим злом, пусть занимаются онанизмом, нежели гомосексуализмом. Это было не добровольное занятие онанизмом, потому что у них не было жены рядом. Да, мы люди иногда допускаем, чтобы грех обладал нами, но иногда гормоны настолько сильны, что не можем с ними справиться. Если Бог даст нам силы с этим справиться, то, слава Богу, а если мы падём, то тут есть Божье прощение.

Если сексуальная несовместимость, что тогда делать?

Я бы им посоветовал идти к пастору, потому что причина несовместимости в основном не в телесных отношениях, а именно в духовных и душевных. Думаю, что пастор при этой беседе поймёт и может посоветовать посетить христианского сексолога. Важно открыть эту тему, говорить на эту тему, сначала между собой – муж с женой. Не обязательно обращаться к пастору, но к человеку, которому можно доверять, который давно в семейных отношениях. А если вы двадцатилетний пастор, который не женат, то вы подойдите к кому-то другому опытному человеку. Важно в этих отношениях открыто говорить.

Почему девушка не испытывает удовлетворение от интимной близости?

Это неправда, что жена не может испытывать удовлетворения. Она может быть удовлетворённой. В этих отношениях не правильно, чтобы только мужчина получал удовлетворение, жена также должна быть удовлетворенной. Часто проблема заключается в эгоизме мужчины. В основном, это не проблема тел, а это проблема душевного и духовного состояния жены. И об этом надо говорить. Во многих случаях женщины могут быть удовлетворены и счастливы, даже если не переживут сильное удовлетворение. Мы не должны забывать библейские слова, что «муж не властелин своего тела». Муж должен следить, чтобы он удовлетворил свою жену, а не чтобы сам себя удовлетворял. И если мужчина станет следовать такому подходу, то со временем и женщина будет удовлетворена.

Нормально ли то, что мужчина не хочет так часто заниматься сексом, как его жена?

Это нормально. И даже если вам 20-30 лет. В 30-40 годах всё становится на одном уровне. Лучше всего, когда вам больше лет, и когда вы, мужчины, этого не совсем хотите, а приходит жена. Не бойтесь, всё может ещё стать на свои места.

Стоит ли сохранять брак, если муж изменил?

Конечно, стоит. Прощение возможно в этом случае. Мы не должны сразу разрывать свои семейные отношения. Это большое нарушение Заповедей, но я знаю многие семьи, которые простили друг друга и они сейчас проживают хорошие отношения. Но так как неверность или измена наступила, Бог даже допускает, что тот второй не может с этим смириться и как бы допускает, что это причина к разводу. Лучше всего оставались верными друг другу, чтобы потом не пришлось прощать.

В христианской среде встречаются различные отношения к предохранению. Какой должна быть наша позиция? Что допустимо?

Интимные отношения не сотворены Богом только для зачатия детей. Бог дал нам ответственность и дал нам разум. Мы должны иметь столько детей, сколько мы сможем воспитать, поставить на ноги. Поэтому есть контрацепции. В семейных отношениях мы пользуемся ими, чтобы проживать хорошие моменты. Конечно, нужно быть осторожными, чтобы контрацепция не повредила кому-то на здоровье, чтобы из-за неё не потеряли яички, чтобы потом не мешали зачать ребёнка. Можно пользоваться презервативами, или если мы будем воздерживаться контрацепцией временно, в критические дни или такой, которая не портит здоровье. Благодаря этим принципам можно проживать хорошие моменты в интимной жизни.

С какого возраста можно говорить с детьми о сексе и насколько подробно?

Это индивидуально. Проблема в том, что с детьми не общаются. Возможно, это нормально, что родители не хотят об этом говорить с детьми. У меня была бабушка, которая мне всё открыто говорила. И когда мы поженились с моей женой, она нас пригласила и говорит: «Какие ваши интимные отношения?» И начала рассказывать: «Когда мы начинали с дедушкой…» Она нам начала рассказывать как раз то, что мы проживали, но не знали, как поступать. И самые большие важные советы в интимных отношениях мне давала бабушка. Очень хорошо, когда дети получают информацию об интимных отношениях именно от родителей, от бабушек и дедушек или в церкви. Хуже, когда дети получают информацию от друзей.

Как сделать приятное девушке? Как извиняться? Как не обидеть, если любимая очень восприимчивая?

Если это девушка, интимные отношения не должны быть в этом случае. Интимные отношения – это для семьи. А если это девушка незамужняя, то нет смысла извиняться, тем более это грех. А грех мы не можем исправить, мы не должны позволять согрешать. Не имеет смысла говорить о каких-то извинениях, если речь не идёт о семейной паре. Единственное, надо просить у Бога о прощении и сил, чтобы этого не было.

О чём и зачем молиться перед интимной близостью?

Я очень часто перед интимными отношениями молюсь с благодарностью Богу за то, что у меня есть семья, есть жена, часто молюсь о том, чтобы я мог удовлетворить свою жену. И я действительно рад, когда моя жена удовлетворена. Я даже намного больше удовлетворён, когда удовлетворил жену. Может случиться, что жена не будет удовлетворена, я тоже это переживаю. Поэтому я очень просто прошу: «Господи, помоги мне удовлетворить мою жену». Прекрасно то, когда получат удовлетворение оба, то я скажу: «Господи, Ты насколько хороший, добрый, Ты нам дал возможность прожить эти прекрасные моменты». Но это не случается в каждых интимных отношениях. Но часто это случается и я рад.

Каким образом можно достичь духовную близость между молодыми людьми? Какие конкретные действия нужны для достижения этой цели?

Я был адвентистом с детства, знал Библию, был крещён, знал, что надо делать и не делать. Но у меня не было духовных отношений с Богом. Когда я встретился с моей женой, она была католичкой. Она совсем не знала Библии, но у неё были очень хорошие духовные отношения с Богом, даже святые отношения с Богом. И после первого свидания она мне сказала: «Это был хороший вечер, ты бы не хотел помолиться, поблагодарить Бога?» Я никогда перед этим ни с какой девушкой не молился. Но так, как она мне нравилась, я сказал: «Да, я хочу помолиться». Я верю, что Бог слышал даже мою неискреннюю молитву, потому что я молился больше для того, чтобы показать ей, что я могу молиться.

Самое худшее, что меня ещё ожидало, через два-три раза после нашей встречи она мне говорит: «Если мы сейчас вместе встречаемся, не можем ли мы часть этого времени посвятить изучению Библии? Ты Библию знаешь, я её вообще не знаю. Не мог бы мне что-то объяснить, не могли бы мы почитать вместе?» Я был готов с ней как угодно проводить время, но читать Библию мне совсем не хотелось. Но так как она мне нравилась, я сказал: «Да, я с большой радостью буду с тобой изучать Библию».

Будучи молодым, когда рос в семье пастора, я дома с родителями никогда не читал Библию. Мне не нравилось, я боялся того момента когда мама увидит, что я читаю Библию, что мама придёт, меня погладит, скажет: «Павлик, хорошо, что ты читаешь Библию». Я бы это не пережил. Поэтому, я, если что-то и читал, то тайно. Так как она просила меня читать Библию вместе, то я не мог отказаться. Всегда вечером брал какие-то комментарии отца, чтобы лучше объяснять. Мы вместе изучали Библию. После седьмой встречи Библия так коснулась моего сердца, что потом я уже с радостью ожидал того момента, когда мы вместе будем изучать Ее.

Когда я приходил домой, то уже не стыдился ни мамы, ни отца, перед ними читал Библию, и мама даже ко мне не подходила и не гладила. Я мог общаться с отцом, спрашивать, это начались моменты, когда я проживал духовные отношения с Богом. Так мне Бог дал самое прекрасное, что дал мне хорошую жену. Будучи адвентистом, от католички познал, что является духовным отношением. Она, будучи католичкой, от адвентиста получила познание Библии и как общаться с Богом, приняла крещение. Мы сейчас проживаем хорошие отношения с Богом. Конечно, проводить хорошо время, когда у вас свидание, а если вы ещё вместе будете изучать Библию, будете молиться, то в это время ваша любовь будет увеличиваться как к Богу, так и к друг другу.

Подготовила Оксана Соловьева

share

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21