«Жить с Богом очень выгодно, так почему же не попробовать? Ведь за пробу мы ничего не заплатим»

Богослов из Чехии проведет в Харькове серию лекций, используя научные данные в области геологии и истории

Богослов из Чехии Павел Шимек рассказал о курсе лекций, которые проводил в Харькове и о практическом применении веры.

Расскажите о себе, о Вашей профессии, о церкви, как Вы стали служителем.

Меня зовут Павел Шимек, я проживаю в столице Чехии, Праге. Являюсь пастором церкви адвентистов седьмого дня. Я вырос в семье христиан, поэтому мне было намного проще познать Бога. Когда я говорю, что рос в верующей семье, это значит, что мы на самом деле жили верой. Первые мои воспоминания приводят меня к моменту, когда я стоял маленьким на коленях в пижаме у детской кроватки, и мама меня учила моим первым молитвам. В школе часто надо мной смеялись из-за веры. В училище было уже проще, так как студенты и учителя задавали вопросы. Тогда я начал формулировать свою веру, искать причины, почему я верю.

После училища я не получил направления в институт и пошел работать шахтёром. Тогда мне казалось это несправедливым, но сегодня я понимаю, что неполных 13 лет работы на шахте стали для меня самым лучшим институтом. В течение работы на шахте, я мог заочно учить геологию. Когда в церкви открылась возможность изучать теологию, я заочно выучил и ее. В 1986 году меня пригласили в церковь на пасторское служение. Я благодарен Богу за это призвание, потому что это одна из самых красивых работ для Бога. Я женат, у меня красивая жена, у нас трое детей. Старшая дочь, потом сын и опять дочь. Я уже дедушка, у нас четверо внуков.

Почему Вы приехали именно в Харьков? С какой целью?

Я очень радуюсь и ценю моменты, когда говорю людям о Боге. Мне нравятся личные разговоры, библейские встречи, проводить евангельские программы. Каждый год я провожу цикл таких программ. Я сейчас в Харькове благодаря тому, что ко мне пришёл президент конференции и спросил, не мог бы я провести евангелизацию в Харькове. Я с радостью это принял. Хочу добавить, что Харьков очень красивый город.

Какие темы Вы поднимаете на встречах?

Мои темы лекций основались на вопросах, которые задавали мне люди на протяжении всего периода моего служения. Я работаю пастором с 1986 года и за это время я получил очень много вопросов, было много встреч, на которых я и для себя не находил ответы. Даже сейчас я не знаю ответы на все вопросы. Но на самые важные из них я нахожу ответы в Библии. После каждой программы я переделываю и переделываю лекции. Лекции, которые проводил в Харькове, я переделывал два года назад. Дизайн презентации делал мой сын.

Темы Вы поднимаете разные. Какой основной идеей они объединены?

Я живу в очень секулярном мире. В нашей республике около 15 % населения верит в Бога. У нас много людей, которые верят в суеверия. Они не верят в Бога, а верят «во что-то». Так я начал думать, как им помочь найти личного Бога. Поэтому я назвал цикл лекций «Почему не попробовать путь веры?» Дать такое название мне помогли те воспоминания, когда я не хотел чего-то делать и мама мне говорила: «Почему не попробуешь, ведь за это ты не заплатишь?». Я хочу сказать людям: «Попробуйте, ведь за это вы ничего не заплатите. И пока вы это не попробуете, у вас нет возможности выбрать».

Поэтому эти лекции я начинаю с темы: «Почему я не могу не верить в Бога». Обычно люди говорят: «Я не верю», а я им говорю: «А я не могу не верить». И у них уже появляются вопросы: «Почему ты не можешь не верить?» Я их уже спрашиваю: «А почему вы не верите? Какие у вас доводы, причины, чтобы не верить?» И вдруг появляется диалог. Этими лекциями я хочу пригласить людей, чтобы они действительно начали задумываться о Боге, что вера является актуальной для человека в современном мире.

Почему этот цикл лекций актуален?

В последнее время растёт коррупция, вокруг много обмана, преступности, морального упадка. Люди, у которых есть всё, не хотят жить. На данный момент в Чехии очень боятся эмигрантов. Но хочу уточнить, что у нас нет страхов от эмигрантов с Украины и бывшего Советского союза, эти народы мы приветствуем. Но мы боимся эмигрантов из Африки, с исламских стран. Люди бояться, что будут уничтожены их традиций. Но, к сожалению, мы давно уже потеряли свои традиции и лишились этого добровольно. Часто ко мне подходят и спрашивают: «В чём смысл жизни?»

Павел, на чём зиждется основание вашей веры?

Я вначале говорил, что мое познание Бога произошло благодаря моим родителям. Но когда человек подрастает, он с радостью может поменять родителей на друзей, дом на улицу. Когда я стал подростком, было время, когда я мог поменять взгляды родителей на взгляды друзей, дом поменять на улицу и не принимать родительских советов. Это было время, когда я сам себе задавал вопрос: если вообще смысл верить? Я никогда не сомневался, что Бог существует, но всегда думал: стоит ли жить так, как Бог повелевает.

Бог мне всегда давал новые и новые опыты, и я чувствовал, что Он каким-то определённым образом притягивает меня к Себе. В пятнадцать лет я принял крещение и отдал свою жизнь Иисусу Христу. Бога я принимал умом, но обязан сказать, что тогда ещё не было личного опыта с Богом. После крещения меня больше всего интересовало: что я могу ещё сделать такое, чтобы это не оказалось грехом? Я был очень рад, что принял крещение. Возможно, если бы я не сделал этого, я бы очень далеко зашёл и неизвестно, вернулся ли к Богу.

Признаюсь, что моя духовная жизнь не всегда была такой правильной, какой должна быть. В молодости мне одновременно нравились многие девочки. Но я знал, что не могу флиртовать с каждой из них. Так как я хотел показать свою ответственность перед Богом, я решил, что каждый день буду ставить галочку возле имени той девушки, о которой думал, а в конце месяца буду проводить время с той, которая получит больше галочек. Такой интересный я был. Хочу сказать, что это никуда меня не привело.

Потом я познакомился с девушкой, которая не ходила в адвентистскую церковь. Она и её семья были католиками. Когда мы впервые пошли на прогулку, она меня спросила, верю ли я в Бога, и я ей сказал, что да, принадлежу к церкви адвентистов седьмого дня. Она мне ещё задавала много вопросов и я немножко нервничал, потому что меня интересовали другие вопросы, но так как, она мне нравилась, я старался давать ей самые лучшие ответы. Сразу после первого свидания, когда мы расставались, она сказала мне: «Это был прекрасный день. Не хочешь помолиться и поблагодарить Бога за этот день?»

До этого от меня ни одна девушка такого не хотела. Тогда я всегда, наверное, молился формально, а в этот момент она просила, чтобы я поблагодарил Бога именно с искренней благодарностью. Я сказал: «Да», но это была молитва больше похожая на то, что я хотел похвастаться перед ней. Я верю, что Бог и такую молитву принял. Меня ожидали сюрпризы и на последующих встречах. Она меня попросила: «Ты знаешь Библию, я не знаю, давай мы будем вместе изучать Библию». Я был готов с ней проводить время, но изучать Библию мне совсем не хотелось. Но так, как она настаивала на этом, я сказал: «Да, я заинтересован в этом».

Тогда я понял, что у меня есть знания о Боге, но нет личного опыта с Ним. У неё не было таких знаний, но она очень уважала Бога. Будучи молодым человеком, я стыдился читать Библию перед родителями. Если бы это увидела мама, она бы погладила меня по голове и сказала: «Павлик, как хорошо, что ты читаешь Библию». Я бы этого не перенёс. Так как мы с этой девушкой начали вместе изучать Библию, я должен был ей объяснять. Чтобы похвастаться перед ней, что я знаю, вечером, чтобы меня никто не видел, я шёл в папину комнату изучать разные Библейские комментарии. После пятой или шестой встречи, когда мы изучали Библию, я почувствовал что-то особенное, Библия коснулась моего сердца. И вдруг Она начала на меня действовать и я понял, что уже не говорю девушке, а открываю Бога для себя. Я чувствовал, что Бог обращается ко мне через Своё Слово.

И всё изменилось. Когда я приходил домой, мог читать Библию перед родителями, мама не приходила и не гладила меня. Я стал смело спрашивать отца, что это значит, как это объяснять. Я вдруг начал молиться так, как до тех пор не молился. Мы с этой девушкой изучали Библию больше года. Это закончилось как в сказке, она стала моей женой. И до сегодняшнего дня она намного духовнее, чем я, она больше молится и очень меня поддерживает в отношении к Богу.

Секрет Вашего счастья уже 41 год в чём заключается?

Если говорить о семейном счастье, то это наша совместная вера. Речь не идет о том, что вера оберегает нас от проблем, мы даже пережили семейный кризис. Могу также оценить Божье внимание к нам, которое Он даёт. Благодаря этому мы можем уважать супружескую взаимную верность. Были такие моменты, когда мы доверяли друг другу, не смотря на то, что мы не всегда понимали друг друга. А когда нам было хуже всего, мы держались вместе за руки и молились. В этом я вижу причину нашего семейного счастья.

В чём должна проявляться вера в Бога?

Когда я встаю, самое прекрасное для меня время это когда я провожу его с Богом, читаю Библию. Я молюсь и говорю: «Господи, благодарю Тебя, что я живу, что Ты дал мне ещё один день. Благодарю Тебя, что Ты даёшь мне всё, в чём я нуждаюсь». Потом я говорю Богу, что передо мной целый день и прошу, чтобы Он помог мне прожить его по Его воле. Я говорю: «Господи, дай мне силы, чтобы правильно себя вести с моей женой, с моими коллегами по работе, с другими людьми. Ты видишь, что я желаю только добра, но сам я не справлюсь. Поэтому я прошу, чтобы Ты сопровождал в течение всего дня. Чтобы Ты охранял меня от болезней, от ударов». Так же молюсь, чтобы Бог охранял меня от искушений. Я молюсь и предаю Божьей заботе свою жену, семью, чтобы Бог о них заботился. Потом я молюсь за тех, которые меня просят, чтобы я о них молился. Потом я говорю: «Боже, у меня сегодня есть такой и такой план, но если у Тебя со мной сегодня есть ещё планы, то покажи, чтобы я мог познать это».

Затем я иду на работу исполнять свои обязанности. Вы знаете, в основном получается, а когда не получается, я прошу у Бога, чтобы Он меня простил, и опять прошу, чтобы Бог мне помог. Так постоянно. У нас в семье есть очень хорошая привычка благодарить Бога за еду. Тогда мы вдруг осознаём, что у нас есть больше, чем у многих других и, возможно, мы сейчас ответственны, чтобы помочь другим. Вечером я молюсь, например, так: «Господи, тут у меня получилось очень хорошо. Спасибо! А в этом случае я это всё испортил, я не смог исправиться, прости». И опять я молюсь за обычные вещи, в которых человек нуждается. Это одна часть моей веры.

Другая часть моей веры заключается в людях, которые окружают меня. Бог дал мне ответственность как мужа, отца, дедушки, как соседа и как пастора. Я очень прошу Бога, чтобы Он помог мне исполнить эти роли. Он дал ещё один особенный дар человеку –особенный прекрасный день, когда мы не работаем, когда мы можем отдохнуть, когда мы встречаемся и находимся в обществе таких же верующих, как мы.

Верить хорошо, когда всё хорошо. Как сохранить веру и как поверить, когда ты неизлечимо болен или всё потерял?

Я не знаю, когда человеку проще верить – когда он беден или когда богат. Думаю, что веру нельзя измерить тем, что творится вокруг нас. Я много читал разных историй, когда люди проживали прекрасный опыт с Богом, несмотря на то, что были в концлагере. Они настолько сильны в вере, что могли даже жизнь отдать ради Иисуса Христа. Часто я прихожу к очень больным людям, чтобы поддержать, а они, имея такую сильную веру, сами поддерживают меня. Когда у нас всё хорошо, может появиться опасность забыть Бога и перестать нуждаться в Нём. Я так же знаю людей, которые богаты, у которых всё хорошо, но они не так держатся за Бога, как висят на Нём. Вера является отношением к Богу и на неё не должны влиять время или обстоятельства, ведь я же, когда болен, всё равно люблю свою жену. Бог хочет радоваться вместе с нами в наших радостях, и плакать вместе с нами в наших горестях. Вера прекрасная, и с ней может жить каждый в разных ситуациях, когда ему хорошо и когда ему плохо.

Однажды ко мне подошёл один богатый мужчина и говорит: «Вы помогаете немощным, слабым, старым и хорошо делаете, а кто поможет нам, богатым?» Я ему сказал, что Бог является не только Богом слабых, больных, немощных, но и Богом для сильных, богатых, здоровых. Мы вместе стали изучать Библию, он познал Бога и получил многие ответы на свои жизненные вопросы. Потом он сказал мне, что «я был в таком состоянии, что мне даже не хотелось жить». Сегодня этот мужчина является примерным христианином, он любит людей, помогает им и рассказывает об Иисусе Христе. Он нашёл истинный смысл жизни.

Люди потеряли смысл жизни. У них нет надежды, они не могут найти ответы на обычные вопросы. Часто они не могут смириться со своими ошибками, но когда они чувствуют, что Бог их простил, у них появляется желание исправить отношения в семье, принять Божьи принципы в свою жизнь, им становится легко, они получают радость и надежду в своей новой жизни. Я вижу, что вера срабатывает, что она меняет людей. И это даёт мне силу, поддерживает в том, чтобы я мог делиться с этим людьми. Очень много людей говорили, что, если бы они не знали Бога, то сегодня уже развелись, имели бы намного хуже здоровье, и даже не хотели бы жить дальше. Жизнь с Богом – это очень выгодная жизнь, так почему же не попробовать. Ведь за пробу мы ничего не заплатим.

На чём должна основываться вера? Ведь многие сейчас говорят в современном мире, что я тоже во что-то верю, у меня есть свой бог. Что должно быть основанием веры?

Самое большое познание о Боге мы можем узнать из Его Слова. Вера не касается только ума или интеллектуального уровня. Вера – это, прежде всего отношение к Богу и отношение к людям. Иисус говорит очень просто: Люби Господа Бога твоего всем сердцем своим, всею душою твоею. Но здесь Иисус не заканчивает, но говорит: люби ближнего твоего как самого себя. Людям очень важно, чтобы существовало здоровое христианское общество. Я очень рад, что могу привести людей, которые хотят изучать Слово Божье, жить с Богом, в такое общество. В нашем христианском обществе эти люди могут встретить других людей, которые прожили такие же испытания, они могут делиться друг с другом, поддерживать друг друга. И так, как мы вместе молимся, поём и слушаем Слово Божье, Бог нас изменяет. Вера является не тем, что я знаю, а тем, как я живу.

Как Вы думаете, почему в странах Европы больше людей верят, чем в постсоветском пространстве? В своих лекциях Вы приводите статистику, которая явно показывает это.

Существуют статистики веры в разных странах. На самом деле я думаю, что пропаганда имеет большое влияние на веру. Это видно в Германии, в Восточной и Западной части. После войны эта единая страна разделилась на две части. В восточной части началась пропаганда атеизма. Сегодня статистика говорит, что в Восточной части Германии верующих где то 20%, а в Западной –  около 80% верующих. Это один народ, одна культура, одни гены, но было достаточно сорока лет пропаганды, чтобы они могли отказаться от веры.

Польша интересная тем, что тоже прошла через социализм, но она сохраняла свою веру. В Польше 90% верующих. Мне неизвестно почему некоторые народы так легко отрекаются от своей веры. Иногда люди обращаются к Богу и говорят, что они верующие, но жизнь их говорит об обратном. Если бы мы посмотрели на верующих взглядом Бога, увидели, сколько действительно существует истинно верующих и возможно, статистики были бы совсем другими. То, что человек сказал, что он верит в Бога, ничего ещё не значит.

С чем связано, что Чехия является самой секулярной страной Европы?

Это очень серьёзный вопрос. Возможно, на этот вопрос смог бы ответить историк. Если мы посмотрим на историю, то увидим, что в нашей республике возникла Реформация, очень расширился протестантизм. Люди отвергали способ жизни христианской иерархии. Начали читать Библию, и в ХV—ХVI столетии все могли сказать, что каждая бабушка знает Библию лучше, чем князь. Потом настала битва на Белой горе, и произошла опять рекольтулизация чешской республики. Многие должны были уехать из республики, а те остальные очень легко и просто вернулись в католическую церковь, несмотря на то, что в сердце они были убеждены в чём-то другом. Скорее всего, мы очень быстро попадаем под влияние чьих-то взглядов. Когда основалась Чехословацкая республика, появилась национальная церковь. После Второй мировой войны у нас был социализм и большая пропаганда атеизма. А это сильно повлияло на наше общество. Я не знаю, почему мы так легко лишись веры наших отцов.

Спрашивала – Наталья Копылова

share

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21