Артем Щербанюк: телепрограма «Філософський камінь» стала популярною у підлітків, хоча була розрахована на молодь

Артем Щербанюк: телепрограма «Філософський камінь» стала популярною у підлітків, хоча була розрахована на молодь

Як ви прийшли до адвентизму?

Я не з родини адвентистів, я про них і не знав. Взагалі, я не з сім’ї віруючих. Ми жили в Берегово на Закарпатті. Моя родина по-батькові православна. Вони родом з Карпат. Я часто там бував і дещо в дитинстві взнав і навчився з православних традицій. З 17 років мене вже свідомо почала цікавити релігія. 

В 90-х роках було дуже популярно займатися східними єдиноборствами, я захопився буддизмом. У 1996 році, з початком навчання у Львові, почав цікавитися християнством. Мій старший друг у Львові жив у монастирі. Я ходив до нього у гості. Він мені подарував першу Біблію, так через нього я стикнувся з християнством. Це мене зацікавило. Почав читати Біблію, духовні книги, ходити у православну церкву і всерйоз запланував стати монахом. 

У 1998 році у рідному Берегово познайомився з адвентистом, який продавав літературу. Купив кілька книг, почав читати. Через пів року після інтенсивного дослідження адвентиського вчення вирішив приєднатися до Церкви адвентистів сьомого дня. Моя молодша сестра також зацікавилася, і разом зі мною приєдналася до церкви. Вже потім я взнав, що моя бабця по мамі, в Росії, за кілька років до нас також стала адвентисткою.

Якби ви не були адвентистом, ким би були?

Не можна сказати, що я був би невіруючою людиною. Все одно я був би віруючим, бо з дитинства відчував, що є Хтось, Хто керує Всесвітом і мною. Якби раптом так сталося, що я не став адвентистом, то, скоріше всього я, як і готувався, пішов би у православні монахи. 

Мої батьки, на жаль, не адвентисти, однак вірять в Бога. Моя сім’я та сім’я сестри члени Адвентистської церкви. Адвентистками були бабця та мамина сестра з Росії, які, на жаль, вже померли. Я агресивно не нав’язую батькам свою віру, вони поважають і розуміють мої переконання.

Як прийшли на служіння пастором?

У 2001 році я був запрошений по спеціальній церковній програмі 300Х300Х300, по якій молодих хлопців запрошували на пасторське служіння і на навчання. Дехто з них вже був на служінні, дехто були активними членами громад. Я був один серед 96 хлопців в Україні і один з 20 з Західної конференції церкви АСД. 

Перші три місяці у 2001 році ми проходили інтенсивні пасторські курси в Заокській духовній академії. Відразу після закінчення розприділені по місцям служіння. Мене направили пастором-місіонером у Львів, у один з його районів з 400-тисячним населенням. Там була маленька громадка адвентистів сьомого дня. Моя задача була працювати в громаді, займатись місіонерськими та євангельськими програмами, знайти і придбати Дім молитви. 

Під час служіння я продовжив заочне навчання на теологічному факультеті в Українському гуманітарному інституті (УГІ) під Києвом, разом з усіма хлопцями “трьохсотниками” з України. 

У 2005 році я закінчив навчання, закінчилася і сама програма “300”. У мене з’явилася можливість навчатися у Америці, але, на жаль, вона зірвалась і за сімейними обставинами я повернувся на Закарпаття додому. 

З 2006 року повернувся до роботи за своїм фахом юриста. У місцевій громаді був пресвітером і паралельно був членом молодіжної ради Закарпатської області. Займався проведенням вікторин, молодіжних форумів, літніх таборів. 

У 2008 році на деякий час переїхав у Київ, де працював юристом та викладав правові дисципліни в УГІ, де колись навчався. 

2009 року я повернувся у Львів. Через деякий час тут розпочав роботу на телеканалі «Надія».

Коли дивишся ваші програми, складається враження, що ви науковий працівник, всебічно розвинена людина, фахівець у різних науках. Як ви цього досягаєте?

Напевно, тому що вдалося за свої 42 роки здобути три освіти. Після школи моя перша освіта – це медичне училище за фахом фельдшер-акушер. Після закінчення і практики відразу поступив на навчання на юридичний факультет в інститут у Львові. По третій богословській освіті зараз закінчив магістерську богословську програму у філії Американського університету Ендрюса в УГІ. 

Також, коли працюєш на телеканалі, постійно стикаєшся з усіма сферами життя, мусиш займатися самоосвітою. Як член адвентистської громади у Львові та ведучий теологічних програм, регулярно проповідую у церкві.

Чому саме вас запросили працювати на телеканалі? Як була перша передача?

З 2009 року в Україні почали розвивати роботу телеканалу “Надія”. План був відразу створювати регіональні медіастудії, одна з них була створена у Львові. На початку це було двоє людей, маленька кімнатка при центральній церкві, отримали пару старих камер, почали знімати богослужіння. Зйомки проводили у громаді, яка розташована по вулиці Короленка, 1, бо там велике приміщення бувшого католицького храму. В той час я вже знову жив у Львові, працював юристом і допомагав у різних молодіжних проектах моєму товаришу Олегу Алєксеєву, який був керівником молоді Західної конференції. 

Я познайомився з першими працівниками Львівського медіа центру Інгою та Назаром Кренцелями. Вона була режисером, він – інженером. Вирішили знімати перед самою проповіддю невеличкий вступ, а після підсумок. Мене запросили допомогти у цьому як ведучому. Так почав допомагати як волонтер. 

Коли вже штат збільшився, технічне забезпечення, фінансування, з’явилася перспектива розвитку, мене це зацікавило більше, ніж юридична робота, і я приєднався до цієї роботи в якості сценариста і ведучого. 

З 2013 року почалася моя основна праця на телеканалі. Студія швидко збільшувалася, почали робити нові програми.

Які ваші перші програми?

Спочатку був ведучим богослужінь, потім виступав як сценарист, редактор і ведучий програм «Ваша думка». Згодом з’явилася ідея розробили концепцію та запустили програму «Філософський камінь». Я сценарист та ведучий цієї програми.

З якою метою запустили цю програму?

Моя стихія – теологія, богослів’я, нові напрямки у науці, історія християнства, філософія, психологія. З командою ми вирішили, що потрібна програма, яка б представляла серйозні теми, але у розважальному форматі. 

Я взяв концепцію відомого апологета християнства у ХХ столітті Клайва Льюїса, автора відомих книг «Хроніки Нарнії». Він був професором Оксфордського університету, написав серію книг по захисту християнства. Такі як «Просто християнство», «Бог під судом». Його концепцією була «несерйозно про серйозне», тобто писати з іронією, з гумором, але на важливі теми. 

Ми вирішили, що це має бути формат для каналу Ютубу, в середньому по 15 хвилин. Зробили пілотний випуск про дні творіння, який рада телеканалу схвалила та дала нам «добро» і фінансування. Програма стала популярною, особливо, що було несподівано для нас, у підлітків, хоча була розрахована на молодь.

Крім цієї програми я був задіяний як головний редактор у циклі передач «Удивительные факты», які знімались на центральній студії телеканалу «Надія» у Києві. Готував тематику, сценарії, працював з ведучими, гостями, експертами. Ми відзняли кілька сезонів. 

У 2013 році з’явилася програма «Є проблема». Вона більш оглядова, соціальна, обговорювали абсолютно різні суспільні питання, брали з гарячих новин те, що зараз у суспільстві актуально, обговорювали з експертами.

Заміняв деякий час ведучого у програмі «Інша сторона», де брав інтерв’ю з різними цікавими людьми.

На даний час я ведучий програм «Філософський камінь», «Є проблема» і вже третій рік також веду дослідницьку біблійну програму «В контексті».

В програмах я не виступаю як експерт, за виключенням «Філософського каменю», але це більше образ. В інших програмах я як ведучий говорю з експертами, гостями про всі теми. Так, я готуюсь до цих тем, читаю, досліджую, веду загальну лінію, направляю дискусію, але своїми знаннями та досвідом діляться експерти.

Крім того, що я ведучий, багато часу забирає робота сценариста та редактора. Коли є інші сценарії, я їх редагую.

В програмах ви розкриваєте різні теми. За якими критеріями вибираєте теми? Де находите потрібних експертів?

Кожна програма індивідуальна, але є один алгоритм дій, який працює у кожній програмі, де задіяні гості та експерти. Кожна програма має свого продюсера, свого адміністратора. 

Наприклад, програма «Є проблема», де ми розглядаємо різноманітні теми з різними експертами. Підготовку до програми робить студійна команда конкретно по цій програмі. Це продюсер, режисер, адміністратор студії, ведучі. Зараз це я та Сергій Антонюк, директор нашої студії. У нас план відзняти новий сезон програми. Ми робимо мозковий штурм, викладаємо у кого які ідеї, теми, потім вибираємо з загальної кількості стільки тем, які потрібні на сезон, приблизно 13 програм, до тем шукаємо експертів. 

Підхід такий – ця людина має бути християнином і фахівцем у конкретній темі. Не обов’язково адвентист, але з християнським світоглядом, який поєднує фахові знання з своїми релігійними переконаннями. 

Часом буває так, що маємо хорошого експерта, бачимо, що з ним можна працювати у телевізійному форматі, бо не кожний, який має хороші знання, може передати їх у програмі. Якщо ми бачимо, що це хороший фахівець, то знімаємо три-чотири програми відразу, які потім виходять у різний час. Це, що стосується програми «Є проблеми».

Програма «В контексті», оскільки вона більш біблійна, то до неї ми у якості гостей запрошуємо обов’язково пастора-богослова, також служителів церкви в якості пресвітерів, вчителів суботньої школи, керівників відділів або просто активних членів, які добре знають Біблію і можуть висвітлити думку, добре її подати.

Якщо до вас дзвонять люди і задають питання, ви їх враховуєте для розгляду у програмах?

Безпосередньо нам не дзвонять. Ми маємо єдиний телевізійний колцентр, куди люди можуть дзвонити для запитань, прохань, відгуків. Буває, що люди дзвонять, щоб поспілкуватися з ведучим якоїсь програми. Тоді дзвінок переводиться до ведучого, який спілкується та вислуховує побажання. Все залежить від програми. 

Зараз одним з простих способів спілкування з глядачами є інтернет. Наші програми є в соціальних мережах, Ютубі. Там ми бачимо відгуки, можемо давати відповіді та спілкуватись. Є члени команди, які спілкуються з іншими людьми, вони передають думку людей.

У програмі немає однієї людини. Кожна програма – це команда, а ведучий – видиме обличчя, верхівка айсбергу. Більша частина це те, що є підготовка до програми, поза екраном робота режисера, операторів, монтажера після програми, коли вона вже монтується, також усе робиться командно. 

Перед записом обговорюєте питання з гостем?

Ми не запрошуємо «кота у мішку», людину, від якої не знаємо, що можна очікувати. Якщо запрошуємо, то знаємо, у чому він фахівець. До програми повідомляємо, на яку тему буде розмова, готуємо кілька загальних основних запитань, які хочемо з експертом підняти. Все не проговорюється, щоб залишався ефект новизни у самій розмові при запису. Є основна тема, основні моменти, про які хочемо поговорити. Часом питаємо у самого експерта, що особливо важливе по цій темі він як фахівець хотів би сказати, щоб люди це почули. Ми вже знаємо цю думку, можемо до неї підвести або сказати, додати запитання, щоб відповідь прозвучала.

Враховується ваша думка з приводу декорацій?

Кожна програма записується на своїх декораціях. Всі ці декорації зроблені в одній студії, в одному павільйоні. На кожну програму виставляємо окрему декорацію. Для цього у нас є декоратор, працівники, самі приймаємо участь. Це займає день-два, залежить від складності. На цих декораціях записуємо цілу серію програм. Потім програма йде на постпродакшн, доведення програми до пуття для ефіру. А у самій студії розбирають ці декорації, виставляють нові для наступного запису. Йде постійний колообіг. Ми плануємо зйомки наперед на півроку-рік. Які програми у якому місяці пишемо, такі тоді декорації і готуємо.

Звісно, концепція програми, яку плануємо знімати, має ідею, обговорюємо фон, декорації. Є декоратор Наталія Зубач, яка є хороший спеціаліст, її думка основна, але ми висловлюємо свої побажання, ідеї, прораховуємо бюджет, витривалість декорацій. Все це ми робимо командою.

З ким вам було цікаво працювати?

В залежності у якій я був ролі. Коли у Києві знімалася програма «Удивительные факты», де я виступав у ролі головного редактора самої програми, було цікаво працювати з ведучими, богословами, пасторами. Мені завжди цікаво будь з ким працювати, бо завжди цікава думка людини фахівця, знавця: що він знає, звідки це знає, як він це подає?

Якщо говорити за ведучих, з ким я працював, мені з усіма було добре, вони мої хороші друзі. Наприклад, Кирило Андрєєв, ведучий київської студії. 

Я наполягав, щоб моїм колегою та ведучим у програмі «Є проблема» був Сергій Антонюк. В цій програмі був інший ведучий Олег Алєксєєев, мій хороший товариш, який за сімейними обставинами звільнився. Я шукав заміну, проводив кастинг з різними людьми, але завжди відчував, що мені не вистачає того, що вже було. Мені треба була людина, з якої були б «на одній хвилі», один одного добре знаємо, один одного зрозуміти з пів слова. І я раптом подумав, чому це не може бути менеджер, керівник нашої Львівської студії, Сергій Антонюк?! Я знаю його багато років як людину толкову, розумну, яка займається самоосвітою. Ми спробували, добре пішло. З ним працювати дуже комфортно.

Ви маєте плани зробити нову неординарну програму, якої ще не було? 

Плани завжди є, але мої власні творчі ідеї повинні вписуватися в загальні плани Львівської студії Західного медіацентру і в загальні стратегічні плани телеканалу «Надія». Не може бути так, що я собі сам щось захотів, щось зробив, а далі думається, куди це діти. 

Якщо є пропозиція, розробляється концепція програми, виноситься на творчу раду телеканалу. Бажано зробити пілотну версію. Відразу треба розрахувати кошторис, декорації, як часто буде виходити, хто буде знімати, монтувати, бо це невидима частина айсбергу, притому, більша.

Є творчі ідеї, кілька програм, які у стадії розробки, але наразі загальна стратегія нашого телеканалу і нашої студії спрямована на розкрутку вже існуючих програм в інтернеті та соціальних мережах, Ютубі.

Сама робота телеканалу мала кілька стадій. На початку треба було щось знімати, щоб заповнити ефір. Потім ставка була зроблена на підйом якості самих програм. Далі почали думати над різноманітністю програм. Кожна студія взяла на себе якусь сферу, щоб не повторювалися одні ті ж самі програми, а була різноманітність: сімейні, дитячі, богословські, соціальні. Ми цього досягнули. 

Зараз ми розуміємо, що глядацька аудиторія переміщається в Інтертет: соціальні мережі, Ютуб. Останні два роки мета – розкрутка програм у Ютубі. Але ми зараз не маємо великих фінансових можливостей, щоб створювати нові програми, бо є напрацьовані, які постійно знімаються, ще себе не вичерпали, їх треба просувати в інтернеті. 

Щоб щось зробити нове, треба щось інше закрити. А в нас на Львівській студії об’єм виробництва такий інтенсивний, що нам не буде куди вклинити ще одну нову програму.

Ви серйозна людина, передачі ваші також більш наукові, серйозні. А були такі смішні випадки, що ви реагували по-іншому?

Хто мене знає, бачить, що я серйозний, вимогливий, принциповий у роботі. Але я люблю гумор, більше іронію, сатиру, люблю пожартувати. «В контексті» − це серйозна програма, богословська – не час і не місце для жартів.

«Філософський камінь» – програма гумористична. Читаючи відгуки перших програм, можна було побачити, що пишуть: «Це вже занадто, не можна перетворювати програму на суцільний гумор». Ця програма – одна сторона моєї особистості. 

Програма «В контексті» − інша сторона моєї натури, мого характеру. Це мій серйозний підхід до чогось. 

Під час зйомки багато жартів, кумедних ситуацій, часом ми робимо нарізки з цього, виставляємо.

А який ви вдома?

Маючи двох синів, одному п’ять з половиною років, другому півтора роки, я батько суворо-м’який. Я не люблю сваритися, задіювати якісь санкції, люблю приколи, але й організованість та порядок. Мої обов’язки: вранці відвести сина у садочок, після роботи забрати його, якщо потрібно відвести у гурток. На вихідних також мій час гуляти з синами. 

Дружина Валентина працівник медіа групи «Надія», випусковий музичний редактор радіо «Голос надії», в основному працює вдома, тому що для цього їм достатньо комп’ютера та інтернету. Також вона як музикант, приймає активну організаційну і творчу роль у підготовці та записах телевізійної музичної програми «Зе-ефір» на нашій львівській студії. Тому у нас по питанням роботи є взаєморозуміння, бо ми в одному човні.

Питання – Алла Шумило 

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21