Чи повинні ми бути стурбованними зміною клімату?

Чи повинні ми бути стурбованними зміною клімату?

Чи насуваєтся катастрофічна зміна клімату? Чи винна людина? Давайте почнемо нашу подорож, щоб відповісти на ці два питання, визначивши наші терміни.

Є вагомі докази того, що глобальні температури повільно піднімалися протягом останніх чотирьох століть і повільно знижувалися протягом багатьох століть до цього. Але чи є ці температурні зміни серйозною загрозою нашому способу життя, або вони просто частина нормальної зміни, до якоїми можемо легко пристосуватися? На жаль, наше життя буде залежати від того, чи є глобальне потепління реальною загрозою чи ні. Глобальне потепління було звинувачено майже в усіх хворобах у нашому суспільстві.1 У своїй промові «Про становище країни» (щорічне послання президента Сполучених Штатів Америки Конгресу, в якому він викладає свою оцінку ситуації в країні — прим. ред.) У 2013 році президент Обама сказав наступне:

«Це правда, що жодна подія не створює тенденцію. Але справа в тому, що 12 найспекотніших років за всю історію спостережень припадають на останні 15 років. Теплові хвилі спеки, посухи, лісові пожежі, повені — все це тепер стало більш частим та інтенсивним. Ми можемо вірити, що супер-шторм Сенді, і найсильніша посуха за останні десятиліття, та найстрашніші лісові пожежі, які коли-небудь бачили деякі штати, були всього лише дивним збігом. Або ми можемо прийняти рішення вірити в переважне судження науки — та діяти, поки не стало надто пізно».2

У цій короткій цитаті піднімаються багато загальних питань, пов’язані зі зміною клімату — недавні події, які не обов’язково вказують на довгострокову тенденцію, твердження, що «наука» вичерпана, і попередження про те, що ми повинні діяти прямо зараз. Слідом за цими словами президент поклявся, що, якщо законодавство не буде прийняте, він зробить все можливе відповідно до розпорядження.

Ця нова політика майже напевно підвищить вартість енергії. Більш високі енерговитрати приведуть до зниження рівня життя для всіх, особливо для найбідніших з нас. Чи насуваєтся катастрофічна зміна клімату? Чи винна людина? Давайте почнемо нашу подорож, щоб відповісти на ці два питання, визначивши наші терміни.

ЩО ТАКЕ ЗМІНА КЛІМАТУ?

Оксфордський словник англійської мови визначає зміну клімату як зміну глобальних або регіональних кліматичних моделей, зокрема зміна, очевидна з середини до кінця 20-го століття й пов’язана в основному з підвищеним рівнем атмосферного вуглекислого газу, одержуваного при використанні викопних видів палива.3 Інші словникові визначення набагато більш стислі та не вказують причину, напрямок або тимчасові межі. Не дивно, що існує деяка невідповідність у визначеннях. У спірних питаннях люди часто розходяться в думках щодо того, що саме означають ці слова. Для цілей цієї статті вислів «зміна клімату» буде використовуватися для позначення довгострокових змін клімату (головним чином температури) без вказівки будь-якої причини або спрямування цих змін.

ЧИ ОЗНАЧАЄ ЗМІНА КЛІМАТУ ТА ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ ОДНЕ Й ТЕ Ж САМЕ?

Деякі використовують ці фрази взаємозмінювано, а інші ні. Ті, хто вважає, що глобальна температура рухається тільки в одному напрямку, часто використовують їх як взаємозамінні. Проте фраза «глобальне потепління» була набагато більш популярною до 2006 і 2007 років, коли середня глобальна температура значно знизилася. «Зміна клімату» сьогодні використовується набагато частіше таздається набагато менш згубною. Тому тут буде використовуватися термін «зміна клімату».

ЯК МОЖЕ БУТИ СТІЛЬКИ РОЗБІЖНОСТЕЙ З НАУКОВОГО ПИТАННЯ?

Коли є недолік хороших даних і коли люди розглядають дані з двох дуже різних поглядів, легко мати розбіжності.

НЕДОЛІК ХОРОШИХ ДАНИХ

Виміряти середню температуру Землі дуже складно. У будь-який момент часу різні частини Землі відчувають різні умови; наприклад, день і ніч, літо й зима, хмарно та ясно, посушливо й волого, вітряно та спокійно. Цей рівень мінливості вимагає частих вимірювань у багатьох місцях протягом багатьох років для розрахунку середньої глобальної температури. Вимірювання температури проводилися на наземних метеостанціях з 1880 року. Два основні чинники зробили ці вимірювання менш точними, ніж вони повинні бути — різкі зміни в безпосередній близькості від деяких з цих метеостанцій і поганий розподіл метеостанцій навколо Землі. Ці факти змусили вчених наполягати на виміри температури із супутників.

МИ ЗНАХОДИМОСЬ НА ДУЖЕ РАННІЙ СТАДІЇ ПРОЦЕСУ РОЗУМІННЯ ЗМІНИ КЛІМАТУ.

Супутники здатні надавати значно поліпшені дані по наземним системам. Але навіть супутникові вимірювання, розпочаті в 1979 році, не обходяться без проблем. У 2002 році орбіти супутників були скориговані таким чином, щоб вимірювання можна було проводити в одному місці та в один час доби.4 Ймовірно, що тільки декілька років корисних вимірювань недостатньо, щоб надати нам краще розуміння зміни клімату. Це навіть не достатньо часу, щоб ми були впевнені, що ці нові супутникові вимірювання досить точні. Лорд Кельвін сказав: «Виміряти — означає знати». У нас ніколи не буде чіткого розуміння зміни клімату, поки ми не зможемо точно виміряти температуру Землі протягом десятиліть, якщо не століть.

Відсутність точних вимірювань не завадило вченим інтерпретувати наявні в них дані. Немає проблем. Ось як працює наука. Вчені роблять все можливе, щоб зібрати точні дані та запропонувати теорії, засновані на цих вимірах. Вони перевіряють ці теорії, проводячи подальші експерименти, щоб побачити, чи узгоджуються нові виміри з останньою теорією. У процесі використання цього наукового методу вчені вчаться проводити кращі експерименти, проводити більш точні вимірювання та пропонувати кращі теорії. Проблема тут у тому, що ми знаходимося на дуже ранній стадії процесу розуміння зміни клімату. На ранніх стадіях дослідники мають сильну тенденцію розробляти теорії, засновані на їхньому власному світогляді, і проводити експерименти, спрямовані на доказ їхньої теорії, а не на її перевірці. Сьогоденний ухил у бік глобального потепління, ймовірно, збільшить час, необхідний для побудови більш точних кліматичних моделей.

ДВА РІЗНІ ПОГЛЯДИ НА СВІТ

Для тих, хто вважає, що Всесвіт є результатом передбачуваного Великого вибуху, коли невидимі частинки якимось чином виникли й довільно організувалися в атоми, молекули, зірки та планети, не було б ніяких підстав очікувати, що температура Землі буде контролюватися в певному діапазоні. Те, що життя взагалі існує, з цього погляду представляється вкрай малоймовірним. Стівен Дж. Гулд, еволюціоніст, висловив це наступним чином: «Ми тут тому, що одна дивна група риб мала своєрідну анатомію плавників, які могли трансформуватися в ноги для земних істот; тому що земля ніколи не замерзала повністю під час льодовикового періоду; тому що маленький і слабкий вид, що виник у Африці чверть мільйона років тому, зумів досі вижити всіма правдами та неправдами. Ми можемо прагнути до «високої» відповіді — але її не існує».5

Для тих, хто вірить, що небеса та Земля були спроектовані й створені «вищою» силою, є достатньо підстав очікувати що температура Землі залишиться в діапазоні, що підтримує життя. Насправді, Бог дає нам цю обітницю в Буття 8:22:

«Надалі, по всі дні землі, сіяння та жнива, і холоднеча та спека, літо й зима, день та ніч не припиняться».

У рамках цього світогляду цілком логічно, що Земля буде мати систему контролю температури, як і наші тіла, оскільки Бог створив їх обох.

ЧИ ТОЧНО ЗМІ ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПРО ЗМІНУ КЛІМАТУ?

«Коли собака кусає людину це не новина, але коли людина кусає собаку, це новина».6 Так само стабільний клімат — це не новина, а різкі зміни — це новина.

Наприкінці 1970-х років численні популярні засоби масової інформації публікували страшні попередження про насування зміни клімату. Стаття від 28 квітня 1975 року в Newsweek починалася фразою: «Є окремі норми зловісної ознаки того, що погодні умови на Землі почали різко змінюватися та що ці зміни можуть провіщати різке скорочення виробництва продовольства», а закінчувалася фразою: «Чим довше планувальники зволікають, тим важче їм буде впоратися з кліматичними змінами, як тільки результати стануть похмурою реальністю».7 Звучить знайомо, чи не так? Сьогодні ми чуємо подібні заяви. Наприклад, тодішній сенатор Барак Обама сказав у 2006 році: «Це не тільки [глобальна зміна клімату] реально, але й тут, його наслідки породжують лякаюче нове глобальне явище: техногенне стихійне лихо» (виділено мною) .8

Дивно те, що стаття Newsweek у 1970-х роках мала на увазі глобальне похолодання, а потім-сенатор Обама мав на увазі глобальне потепління. Так це так. Паніка в 70-ті роки полягала в тому, що температура землі знижувалася й буде продовжувати знижуватися. Сьогодні занепокоєння викликає те, що температура Землі зростає та що вона буде продовжувати зростати.

ЯК МОЖУТЬ ПЕРЕДБАЧЕННЯ ПРО НАПРАВЛЕННЯ ЗМІНИ КЛІМАТУ БУТИ НАСТІЛЬКИ РІЗНИМИ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ 30 РОКІВ?

Якби в 1970-х роках ви розглянули дані тільки за попередні 30 років, можна було б зробити висновок, що короткострокова тенденція охолоджується, особливо якщо ви екстраполюєте її в майбутнє, очікуючи продовження цієї тенденції (мал. 1). Інтерполяція даних, спроба оцінити значення в межах вивченого діапазону, є досить складним завданням. Але екстраполяція наукових даних в область, про яку ви нічого не знаєте, не має сенсу.

Якщо сьогодні знову взяти перспективу останніх 30 років і екстраполювати далеко в майбутнє, то можна зробити висновок, що короткостроковою тенденцією є потепління (мал. 1) .9 Насправді, за останнє сторіччя, мабуть, температура піднялася з 1900 по 1940 рік, трохи знизилася з 1940 по 1970 роки та збільшилася з 1980 року приблизно до 2000 року. Легко зробити заголовки, роблячи радикальні висновки з невеликих діапазонів даних; проте дотепер неясно, чи приводять ці короткострокові тенденції до безпрецедентного підвищення глобальної температури. Деякі кліматологи стверджують, що в 1970-ті роки наука ще не була освоєна та що вони не були згодні з популярною пресою того часу.10 Сьогодні ці кліматологи переконані, що останні дані, тепер, коли вони були виправлені, надійні, і Земля нагрівається.11

Зовсім недавно деякі люди почали приходити до висновку, що ми дійсно перебуваємо на ранніх стадіях ще однієї тенденції до охолодження.12 Ті, хто підозрює це, зазвичай потрапляють в один з двох таборів. Деякі з них дивляться на конкретний, вузький діапазон часу (з 1998 по 2012 рік), де, безумовно, не було ніякого підвищення глобальної температури. Інші зосереджені на сонячній активності. Вони переконані, що Сонце є головним фактором, що визначає глобальну температуру. Це, звичайно, дуже розумний висновок, оскільки майже вся наша енергія виходить від Сонця. Фактично, кількість спостережуваних сонячних плям у цьому останньому циклі сонячних плям, як очікується, буде найнижчою за багато десятиліть, та Земля дійсно пережила Малий льодовиковий період у той момент, коли активність сонячних плям була дуже низькою.13 Чи стала глобальна температура знижуватися після збільшення протягом приблизно 400 років? Тільки час покаже. Відверто кажучи, з нашим обмеженим розумінням основних факторів, що впливають на глобальну температуру, ніхто не повинен бути впевнений у прогнозі майбутньої глобальної температури.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ПОЛІТИКА ЗМІНИ КЛІМАТУ?

В даний час ряд експертів-кліматологів і МГЕЗК (Міжурядова група експертів зі зміни клімату), мабудь, згодні з тим, що температура Землі зростає та буде продовжувати зростати. Проте важко сказати, яке було б наукове судження цих людей під час відсутності переважного політичного тиску. Їхнє фінансування й кошти для існування явно залежать від їхньої позиції з цього питання.

Ми, вчені, хочемо вірити, що ми неупереджені/об’єктивні — що ми суворо інтерпретуємо дані й не схильні до впливу інших факторів. Чи відрізняються вчені в цьому відношенні від всіх інших людей? Імовірно, ні. Ми знаходимося під впливом наших емоцій і наших переконань, як і всі інші.Тому будьте обережні, коли вчені емоційно прив’язуються до своїх теорій, ігнорують невизначеність у своїх даних або стверджують, що «всі авторитетні вчені згодні» або що «наука вичерпана».14 Коли одне або декілька з них істинні, ви можете бути впевнені, що обговорюване питання не є суто науковим. Коли «наука» дійсно буде встановлена, докази будуть приголомшливими, та не буде необхідності стверджувати, що наука встановлена.

При дослідженні будь-якого предмету, цікаво стежити за грошима. У питаннях зміни клімату є великі гроші. Людина, яка найбільш тісно пов’язана із «глобальним потеплінням» —це Ел Гор. «Критики, в основному політично праві й серед скептиків глобального потепління, кажуть, що пан Гор готовий стати першим у світі «вуглецевим мільярдером», що наживається на державній політиці, яку він підтримує, яка направить мільярди доларів на бізнес-проекти, в які він інвестував».15 Пан Гор каже, що він підтверджує свої слова справою».16 Численні багатомільйонні інвестиції Гора в проекті зеленої енергетики та його покупка будинку з видом на океан у Каліфорнії вартістю $ 9 млн — це явне свідчення його фінансового успіху на цій арені. У нього напевно буде хороший погляд, з яким можна буде спостерігати за можливим підйомом рівня моря!

ПРАВДА ПРО ЗМІНУ КЛІМАТУ ДІЙСНО НЕЗРУЧНА?

Для кожного з нас заманливо зосередитися тільки на тому, що сталося в нашому житті. Проте для вирішення питань, пов’язаних із кліматом, нам потрібна набагато більша довгострокова перспектива. Чи були глобальні температури в останні кілька десятиліть значно вищі, ніж у далекому минулому? На жаль, немає способу дізнатися це напевно. Ніякі вимірювання температури не доступні до 1880 року. Вчені намагалися співвіднести інші наукові дані з глобальною температурою, але оцінка температури таким способом загрожує труднощами. Кореляція даних про крижане ядро або кільці дерев із глобальними температурами сповнена припущень, які не можуть бути перевірені. На малюнку 2 показані вісім різних спроб, які були зроблені для прогнозування глобальної температури.17 Темна лінія — це середнє значення цих даних через те, що вони вважають останніми 12 000 років історії Землі. Бентежить, чому хтось буде переконаний цими даними? Так і має бути. Найостанніші реконструкції показані на вставці малюнка 2 за останні 2000 років. Ці дані привели багатьох кліматологів до висновку, що клімат зараз набагато тепліший, ніж за останні 2000 років.

Історичні дані дозволяють по-іншому поглянути на глобальні температури протягом останніх двох тисячоліть. Є вагомі докази того, що клімат у Північній півкулі був тепліше приблизно тисячу років тому  — вікінги вміли господарювати в Гренландії. Через кілька сотень років вони припинили займатися сільським господарством через більш прохолодний клімат. Температура продовжувала знижуватися ще кілька сотень років, і Темза в Лондоні почала регулярно замерзати.18 Падіння температури звернулося назад приблизно в 1700 році нашої ери. Якщо ця тенденція до потепління збережеться, то в Гренландії знову можна буде займатися сільським господарством, а морського льоду в Північній Атлантиці може знову опинитися мало. На мал. 3 представлена оцінка відносної глобальної температури за даними історичних спостережень до 1900 року та даними метеостанцій після 1990 року. Хоча ми не можемо бути впевнені в тому, що було правдиве в стародавні часи, виходячи з історичних або наукових даних, історичні спостереження здаються більш надійними в даному випадку. З цих обмежених даних випливає, що глобальна температура коливається навколо середньої температури й була трохи тепліше у зареєстрованій історії, ніж сьогодні. Немає причин для паніки.

ЧИ Є МИ ПРИЧИНОЮ ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ З ЧАСІВ МАЛОГО ЛЬОДОВИКОВОГО ПЕРІОДУ?

Багато хто вважає, що це недавнє підвищення температури викликане збільшенням вуглекислого газу через спалювання більшої кількості викопного палива. Давайте розглянемо деякі факти про двоокис вуглецю та розглянемо докази його впливу на глобальну температуру.

Присутність вуглекислого газу в повітрі має велике значення для життя на землі. Без вуглекислого газу не було б рослинного життя, а без рослинного життя не було б і тваринного життя. Незважаючи на це, Ліза Джексон з Агентства з охорони навколишнього середовища заявила, що вуглекислий газ є забруднюючою речовиною відповідно до Закону про чисте повітря та вважає, що він становитьнебезпеку для здоров’я людини.19 Отже, чи є CO2 необхідним для життя або забруднювачем? Уряд, мабуть, вважає, що він необхідний на низьких рівнях і шкідливий на високих рівнях. Але чи є рівень, на якому CO2 занадто високий? Як і більшість урядових постанов, цей припис передувал нашому розумінню науки. Хоча CO2 дійсно впливає на глобальну температуру, точна залежність не встановлена, так само як і максимальна концентрація CO2 в повітрі.

Ми знаємо, що вуглекислий газ є парниковим газом. Парникові гази діють як ковдри над Землею.Коли сонячне світло нагріває поверхню Землі, тепла Земля випромінює частину цього тепла в атмосферу. Парникові гази уповільнюють вихід цього випромінюваного тепла. Вас змусили повірити, що найважливіший парниковий газ—це вуглекислий газ. Це не так. Водяна пара й хмари насправді відповідальні приблизно за 80-90 відсотків загального парникового ефекту. Це вірно, принаймні, на 80 відсотків. Ось чому ясний ранок зазвичай набагато холодніший, ніж похмурий. В ясний ранок у нас немає такої ковдри з хмар, щоб витримати спеку. Вважається, що частка парникового ефекту, пов’язаного з CO2, досягає 20% у одних і 4% в іншіх.20 Майже всі згодні з тим, що частка СО2, виробленого людиною, становить всього лише близько 4% від загальної кількості СО2. Таким чином, парниковий ефект, викликаний антропогенним CO2, становить менше 1 відсотка від загального обсягу й може складати невелику частку в 1 відсоток.

Незважаючи на це, багато вчених сьогодні стверджують, що зростання антропогенного CO2 є основною причиною підвищення глобальних температур за останнє сторіччя. Просто тому, що глобальна температура й концентрація CO2 підвищилися за останні кілька десятиліть, не означає, що одне викликало інше. Малюнок 4 показує, що кореляція між концентрацією CO2 та глобальною температурою не є сильною, особливо між 1900 і 1950 роками. Температурний профіль на мал. 3 також не відповідає рівню антропогенного CO2, оскільки антропогенний CO2 не був високим у період середньовічного потепління. Ці дані непереконливі.

НЕВЖЕ ГЛОБАЛЬНА ТЕМПЕРАТУРА МАЙЖЕ ВИЙШЛА З-ПІД КОНТРОЛЮ?

Кліматологи найбільше стурбовані тим, що підвищення температури протягом останніх декількох десятиліть може бути посиленепозитивним зворотним зв’язком, у результаті чого глобальна температура вийде з-під контролю. Вони стурбовані, наприклад, тим, що більш висока температура на Землі може розплавити більше вічної мерзлоти, вивільнити більше CO2 та викликати більший парниковий ефект. З іншого боку, більш висока температура на Землі може привести до більшого випаровування, більшого утворення хмар і більшого відбиття сонячного світла від Землі. Цей негативний зворотній зв’язок може стримати глобальну температуру. Який тип зворотного зв’язку є більш впливовим? Вчені в даний час не в змозі кількісно оцінити їх досить добре, щоб знати, чи переважує негативний зворотній зв’язок позитивний. Інженери, знайомі з системами управління, добре знають, що системи управління, що залежать від позитивного зворотного зв’язку, легко виходять з-під контролю, тоді як системи, засновані на негативному зворотньому зв’язку, як правило, цього не роблять. Оскільки температура Землі була відносно стабільною протягом багатьох століть, видається більш імовірним, що клімат Землі пом’якшується більш потужними системами негативного зворотнього зв’язку.

Мабуть, геніальний Конструктор розробив молекулу, яка одночасно необхідна для життя людини й необхідна для управління кліматом Землі. Вода — це полярна молекула, яка здатна розчиняти солі, білки й ДНК, необхідні для функціонування наших клітин та існування життя. Інші фізичні властивості води настільки ж важливі для управління кліматом Землі. Для перетворення води з твердої речовини в рідину або з рідини в газ потрібно більше тепла, ніж для будь-якої іншої звичайної молекули. 310 000 000 кубічних миль води на поверхні Землі здатні утримувати величезну кількість тепла й забезпечують більшу стабільність температури. Вода може легко переносити тепло з поверхні землі в повітря шляхом випаровування й конденсації, що є основою гідрологічного циклу та більшої частини нашої погоди. Утворення хмар також може бути ключем до системи негативного зворотнього зв’язку, яка допомагає помірним змінам температури в атмосфері Землі. Без води діапазон температур від дня до ночі й від поверхні Землі до верхніх шарів атмосфери був би набагато більший. Імовірно, що вода має вирішальне значення для життя людини в багатьох відношеннях.

ЯК ЖЕ НАМ ТОДІ ЖИТИ?

У першому розділі першої книги Біблії Бог наказує нам панувати над Землею (див. Буття 1:28). Більшість інтерпретує це як те, що ми повинні дбати про землю та бути хорошими розпорядниками її природних ресурсів.Якби спалювання вугілля, нафти й природного газу дійсно справляло значний негативний вплив на навколишнє середовище, нам було б доцільно змінити свою поведінку. Але схоже, що ми знаходимося якраз у верхньому діапазоні природного температурного циклу. Зовсім не ясно, що невелика кількість додаткового CO2, що утворюється в результаті спалювання викопних видів палива, завдає шкоди навколишньому середовищу. Добре пам’ятати, що коли Бог судив землю глобальним потопом, Він створював недорогі джерела палива для майбутніх поколінь. Давайте коритися Божим повелінням і використовувати наші наукові знання, щоб бути хорошими розпорядниками наших природних ресурсів і зберігати наше навколишнє середовище для наступного покоління, поки Він не прийде знову.21

Автор: доктор Алан Уайт
Джерело – slovoproslovo.info

 

ПОСИЛАННЯ:

 1. Наприклад, див. M. Є. Maнн і Л. Р. Kамп, Страшні прогнози про глобальне потепління (New York: DK Publishing, 2008), стор. 108-139.
 2. Стенограма звернення Обами «Про становище країни», ABC News, http://abcnews.go.com/Politics/OTUS/transcript-president-barack-obamas-2013-state-union-address/story?id=18480069#  .
 3.Оксфордський словник англійської мови, стаття «Зміна клімату».
 4. Рой Спенсер, Велика помилка глобального потепління (New York: Encounter Books, 2010), стор. 13.
 5. Стівен Джей Гулд, цитований в Д. A. Хаут, «2 000 років зневіри», «Знамениті люди з мужністю сумніватися» (New York: Prometheus Books, 1996), стор. 290; або оригінальне посилання С. Д. Гулд у «Сенс життя», Life Magazine (грудень. 1988), стор. 84.
 6. Відомі цитати Бартлетта, 16-е вид., ед. Джастін Каплан (Boston, London, and Toronto: Little, Brown, 1992), стор. 554.
 7. Пітер Гвінн, охолоджуючий світ, Newsweek, 28 квітня 1975 роки; доступний в інтернеті за адресою http://denisdutton.com/newsweek_coolingworld.pdf.
 8. Барак Обама, Прийдешній шторм: енергетична незалежність і безпеку нашої планети (передвиборна мова, Чикаго, Іллінойс, 3 квітня 2006 року).
 9. Дані Інституту космічних досліджень ім. Годдарда, Національного управління з аеронавтики й дослідження космічного простору. http://data.giss.nasa.gov/gistemp/graphs_v3/Fig.A2.txt. Ці дані оновлюються з даних на Й. Хансен, М. Сато, Р. Руді, K. Ло, Д. В. Лі і M. Meдіна-Елізаде, Глобальна зміна температури, Proc. Natl. Acad. Sci., 103 (2006) 14288-14293, doi: 10.1073/pnas.0606291103.
 10. Манн і Камп, Страшні прогнози про глобальне потепління, стор. 45.
 11. Також там, стор. 38-39.
 12. Наприклад, див. Ларрі Вардіман, Нові докази глобального охолодження, Institute for Creation Research, http://www.icr.org/article/new-evidence-for-global-cooling/; і Ларрі Вардіман, призведе сонячна бездіяльність до глобального охолодження?, Institute for Creation Research, http://www.icr.org/article/will-solar-inactivity-lead-global-cooling/.
 13. Цикл сонячних плям, Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору, http://solarscience.msfc.nasa.gov/SunspotCycle.shtml.
 14. Аналогічне обговорення див. Р. В. Спенсер, Кліматична плутанина (New York: Encounter Books, 2008), г. 2.
15. Джон У. Бродер, Подвійна роль Гора: адвокат і інвестор, The New York Times, http://www.nytimes.com/2009/11/03/business/energy-environment/03gore.html?_r=0.
 16. Також там.
 17. Оригінальні літературні посилання на всі ці дані можна знайти на Вікісховищі «Файл: Holocene Temperature Variations.рng» файл http://commons.wikimedia.org/wiki/: Holocene_Temperature_Variations.png (ліцензія вільної документації GNU).
 18. Спенсер, Велика помилка глобального потепління, стор. 2 і посилання.
 19. Джон Бродер, Aгенство з охорони навколишнього середовища розчищає шлях для правил парникових газів, The New York Times, http://www.nytimes.com/2009/04/18/science/earth/18endanger.html.
 20. Спенсер, Велика помилка глобального потепління, стор. 44; Г. А. Шмідт, Р. А. Руді, Рон Л. Міллер, А. А. Лацис, Атрибуція сучасного «парникового ефекту», Journal of Geophysical Research 115 (2010): D20106.
 21. Додаткову інформацію з цього питання див. у статті Майкла Оарда «Чи є людина причиною глобаль
image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21