Ни один олигарх столько не украдет, сколько крадут все украинцы понемножку

Денис Бородюк, депутат Радичевского сельсовета Черниговской области: «Ни один олигарх столько не украдет, сколько крадут все украинцы понемножку»

Рассказывает Денис Бородюк, депутат Радичевского сельсовета Черниговской области.

Депутата местного уровня, наверное, даже политиком не назовёшь. Первоочередная ответственность депутата – представлять интересы своего округа, то есть, части того села, тех избирателей, которые за тебя проголосовали, ведь люди возлагали на этого человека какую-то надежду. Конечно, они возлагают надежды на то, что их быт станет лучше, жизнь села станет лучше, что депутат где-то в чём-то посодействует и будет решать их вопросы. По сути дела, даже если ты не всё им пообещал, но у них эти надежды были – ты чувствуешь ответственность, что люди тебя выбрали и нужно теперь принимать участие в решении их наболевших вопросов и проблем, выслушивать и представлять их интересы уже на общественных собраниях или же, например, на сессиях Радичевского сельсовета.

Вторая ответственность – это когда ты уже присутствуешь на сессиях, то выслушиваешь запросы и принимаешь участие в решении проблем практически всего села, так как многие вопросы выносятся именно на рассмотрение Радичевской громады, общины. Их должны решать уже все вместе. И от твоего голоса, твоих рекомендаций тоже будет зависеть, какое решение будет принято – правильное или неправильное. Ты учитываешь и интересы своих избирателей, и интересы села в целом.

Ещё – ответственность за то, чтобы не принимались какие-то неправильные решения. И самое интересное: ты привносишь что-то новое. Даже если тебя никто ни о чём не просил, не сказал или вопрос не был вопрос вынесен на повестку дня, ты сам стараешься что-то инициировать. Ты можешь даже предложить какой-то наболевший вопрос, который все игнорируют или забыли о нём, а ты его поднимаешь и предлагаешь решение.

Депутатство – это посильная нагрузка. Во-первых, сессии проходят не каждый день, это зависит от сезона и от того, сколько заявлений поступает на сессию. Более часто сессии проходят летом, в это время больше вопросов у людей и с землёй накапливается и по благоустройству. В среднем – раз в полтора месяца или раз в месяц. То есть это посильно, это каждый депутат может себе позволить.

Здесь даже, наверное, больше вопрос не в том, сколько раз на сессию собраться, а как реализовать тот вопрос, который уже принят. Если я, допустим, уже взялся за какую-то программу и согласился быть исполнителем, например, вопроса по благоустройству – в частности, освещения села, – надо триста или четыреста метров по улице провести освещение, то уже договориться надо, решить все вопросы необходимые разрешительные, чтобы это всё сделать. Это уже больший объем работы. Хотя я эту работу выполнял и раньше, не будучи депутатом. По сути дела, ещё до своего депутатства я был, можно сказать, генеральным спонсором в этом селе. Многие вопросы по благоустройству всё равно решались с учётом моей позиции.

В основном жителей села интересует их быт и благоустройство. Например, приведение в порядок мусорной свалки. Можно десять раз принимать вопросы о том, как это делать. Но вопрос: кто это будет делать? И тут уже возникает вопрос. Надо выслушать позицию того, кто будет этим заниматься. Можно ее принять, но нужно учесть: а, может, у него трактора нет или он видит как-то по-другому решение этого вопроса? А может, у него в этой сфере больше опыта?

Даже до того, как я стал депутатом, все спрашивали меня как представителя, инвестора в этом селе (потому что мы действительно как инвесторы здесь) о нашей позиции. И когда я уже стал принимать активное участие в жизни села, многих людей консультировал по земельным вопросам, выслушивал их нужды, занимался социальной работой. Люди уже тогда отмечали, что я заинтересован в их жизни. И когда в 2010 году надвигались выборы в местные советы, меня сразу же начали выдвигать на председателя Радичевского сельсовета. Я отказывался, потому что я не вижу себя в роли председателя. Там уже груз значительно больше. Причём груз бюрократический, исполнительный. Я замечал, что иногда председателю сельсовета больше приходится заниматься не вопросами села, а бюрократической волокитой. 

Во-вторых, тут уже всё-таки я понимал, что буду жертвовать чем-то другим – своей основной деятельностью. Это не привлекало. Но меня уговаривали, считали, что я скромен и робок, до последнего думали, что я всё равно соглашусь.

И тогда я подумал – может быть, я действительно что-то мог бы сделать для села? Почему бы мне не стать депутатом? Так я не буду сильно загружен бюрократической волокитой, а буду заниматься полезным делом. В то же время я смогу тогда выдвигать какие-то идеи непосредственно на сессии, у меня появится больше полномочий, я смогу лучше определить атмосферу – что думает село по поводу того или иного вопроса.

Изменилось ли отношение людей, когда Вы приобрели официальный статус?

Нет, тут уже даже больше дело не в самих людях. Я говорю больше о позиции самого совета, то есть представителей власти. Потому что бывает, что с человеком говоришь одно, а на сессии он ведет себя совсем по-другому. Просто иногда ты можешь высказать свою позицию и сразу увидеть реакцию тех, кто тоже принимает решение. Поэтому в этом тоже плюс, когда ты не просто заявочку написал на сессию, а принимаешь участие в конструктивном диалоге. Это уже диалог.

С чем связано, кажется, глубокое недоверие украинцев к власти?

У людей недоверчивое отношение формировалось уже десятилетиями, и это не только касается власти политической. Как-то так у людей с самого начала сформировалось мнение, что начальник – крикливый, непонятный, он меня обязательно где-то обманет, где-то недоплатит, а сам каждый день «докторскую» колбасу ест. То есть, людям кажется, что если начальник – то он именно такой.

Почему так происходило? Эта проблема десятилетиями тянулась, наверное, потому, что у нас долгое время было бездуховное общество, фактически отрицалась Божья власть. Возможно, это сыграло роль, ведь люди, которые не боятся Бога, не доверяют и другим людям.

Ещё играют роль средства массовой информации. Как-то так выходит, что особенно перед выборами один другого поливает грязью, выискивает недостатки, в то же время умалчивая о достоинствах и позитивных качествах. И чем выше уровень политики или ответственности, тем больше грязи льётся друг на друга.

Конечно, дыма без огня не бывает, все имеют недостатки. Но почему-то тот, кто хочет отметить позитивные качества президента, получает обидный ярлык. Поливают грязью политиков и на развлекательных шоу. Получается, что над властью позволительно смеяться, на нее можно злиться. Но если политик картавит, это не повод его унижать. Это одна из главных причин, что у людей формируется негативное отношение к власти.

Я обратил внимание: каждый хороший менеджер — где-то на своём заводе, на своём месте и в своих интересах, в свои ворота. Президент ведь тоже хороший менеджер, его конфеты известны своим качеством, его молочный завод больше похож на элитный центр. Одним словом, он успешен в своем деле. Но когда речь идет об управлении государством, то тут получается проблема. Надо думать об интересах людей, которых ты не выбираешь и не можешь уволить. Украина – это не корпорация и не бизнес-структура. 

Второе – у людей завышенные ожидания к грешному человеку, ограниченному в возможностях. Человек хочет от того же президента или политика невозможного. Я обратил внимание: когда мне предлагали стать председателем сельсовета, мне стало интересно – почему именно я? Одна из причин – не только из-за того, что я талантлив, например, или внимателен к ним. Понятно, это они заметили. Но они поняли, что у меня есть и ресурсы. Значит, можно будет постоянно давать запросы, указывать на то, что, мол, мы тебя избрали и ты должен нам создать такую обстановку, которую мы захотим.

Но я говорю: «Вы поймите, что я буду также решать и другие вопросы, например, повышение платы за воду». И тут-то сразу мне сказали: «Такого нельзя делать! Мы же тебя проклянём на все века!»

Но если бы цена на воду поднялась, я бы закладывал в бюджет, например, ремонт водонапорных башен. Они уже в 2010 году были в не очень хорошем состоянии. Я бы установил автоматику на глубинные насосы, поставил бы в каждом дворе счетчик. И тогда тем, кто мало берет воды, нечего бояться. Тем, кто хочет комфорта, тоже хорошо, ведь вода теперь будет подаваться стабильно.

Почему казна в Украине пуста? Слабая экономика, воруют или в чём дело?

Казна пуста, потому что она не пополняется. Ни один олигарх столько не украдет, сколько крадут все украинцы понемножку. Бюджет официально не пополняется. Если говорить о прошлых годах, была власть, которая работала только с наличными. То есть не было официальных поступлений, но было очень много властных поборов. И прокуроры, и все остальные брали наличными с предпринимателей. Работал такой закон. Но это было пять-шесть лет назад. Сегодня я замечаю, что власть идёт как раз тем путём, который я поддерживаю. Да, это неприятный путь, этот путь ударил по мне самому как по предпринимателю. Мне пришлось больше выплачивать, но я понимаю, что этот путь справедливый для всех. Но, несмотря на всё это, экономика Украины пока ещё остаётся в тени.

Налоги не нужно поднимать, их просто должны все платить. Тут-то и проблема, ведь до этого многие не платили налоги. Многие люди обманывали государство в вопросах субсидии, получали зарплату в конвертах, просто не платили налоги вообще. Не платят – и всё.

Например, человек может выращивать пять или шесть гектаров картофеля. Казалось бы, вот молодец, труженик, своей кровью и потом кормит матушку-державу. Но с того же гектара картошки выходит как минимум 30 тонн. Умножаем это на 3 гривны. Сколько уже получается? Это прилично – 90 тысяч гривен. Это то, что может человек получить только с одного гектара. А с пяти гектаров получится 450 тысяч гривен дохода. Вы представляете масштаб сумм?

Многие люди в селе уже купили своим детям квартиры. Сколько налогов было уплачено здесь в селе? Официально в нашем селе числится только два частных предпринимателя – я и моя жена. А все остальные выращивают, но при этом заявляют, что бедны и должны еще и жилищную субсидию получать. Это я говорю только в рамках села. А сколько всего остального, что я знаю? 

Но даже при нынешней власти эта ситуация чуть-чуть улучшилась. Во-первых, если ты неофициально работаешь или получаешь зарплату в конверте, тебе субсидии не будет. То есть, с этим вопросом уже чуть-чуть начались пополнения в бюджет. Они вроде бы закрыли много «спящих» предпринимателей (вернее, те сами закрылись). Но зато те, которые остались работать, начали что-то платить.

Скачут, конечно, цены. Но, в любом случае, наша экономика не полетела в пропасть. Почему? Потому что начал более-менее пополняться бюджет. Но всё-таки ситуация ещё хромает.

Второе: неправильное распределение средств. И это проблема не только Украины. Она есть и в других странах, я изучал эту тему. Не знаю, что там наверху, скажу о более низких уровнях. Например, это видно даже по тому, как делались тендеры и сметы. Кстати, сейчас по этим вопросам тоже немного есть улучшение. Появилась ProZorro, хотя на неё сейчас много нареканий. Но это намного лучше, чем вообще ничего.

Но до этого было неправильное распределение, когда, например, подрядчиками завышалась стоимость. Потом – некачественное выполнение этих работ. Хищения средств на нашем уровне, конечно, я не видел, так как с коррупцией на низких уровнях намного проще. По крайней мере, здесь, в селе, они боятся это делать. Возможно, суммы не такие большие. Или из-за того, что это село, все друг друга знают. Это уже будет чересчур прозрачно. По крайней мере, я с этим не сталкивался.

Есть ещё одна проблема – когда средства распределяются нечестно. Уже ходят легенды, как дотации выделяются тем предприятиям, которые несут выгоду представителям власти. Имеет место сильная коррупция, которая тормозит развитие экономики. Из-за этого Украина непривлекательна для зарубежных инвесторов. А ведь это потенциальные налогоплательщики.

Непрофессионализм также ведет к тому, что страна теряет деньги. 

Играет роль и потеря Украиной части территорий. 

Третья причина того, что страна нищая – наши кредитные долги. Когда мы живём в кредит – это усиливает наши нагрузки, то есть процент. Любой человек, хотя бы раз бравший кредит, понимает – это иногда хуже, чем жить на свои средства. Да, если мы говорим о какой-то серьёзной инвестиционной деятельности – например, мы берём кредит на строительство завода и этот проект уже прошёл все инвестиционные экспертизы (есть гарантированный доход от этой инвестиции и процент доходности значительно выше процента по кредиту), то почему бы и нет? Всё, что тебе останется сверх этого процента, и будет прибылью. Но если взять нашу страну, то куда выделяется кредит и куда тратятся деньги? Такое чувство, что мы живём просто-напросто не по средствам. 

Много украинцев твёрдо верит, что на самом деле мы очень отстаём от других стран. Какие могут существовать к этому предпосылки?

Я изучаю опыт разных стран. Жители той же самой Германии умеют экономить, зарабатывать своим трудом на жизнь и жить по средствам. Да, наш быт – это очень хорошо. Но когда мы думаем в первую очередь только о комфорте и ничего не вкладываем в то, что потом нам этот комфорт будет приносить – у нас закончатся ресурсы и мы войдём в кредит. Это как пример семьи, которая купила магнитофон вместо какого-то ресурса или инструмента, которым они могли бы заработать – хороший плуг или окучник для огорода.

Городской пример – один человек тратит средства, например, на энергосберегающие окна, другой на модную одежду или устраивает праздник. Праздник – это классно, но, может, сначала мы начнём экономить на коммунальных услугах? И тогда заработаем уже и отпразднуем свою экономию. Так вот, Украина для меня – это страна, которая, хоть и бедная, но многое здесь гибнет от беспорядка. 

Украина – более газифицированная страна, чем Россия. Россия больше дровами топит, чем Украина, несмотря на то, что у России есть свой газ. А мы своим газом покрываем потребности только около 40 %. Остальной мы докупаем. И это после того, как мы перестали делать свой аммиак и другую химическую продукцию. Куда идёт, например, тот самый наш газ? Мы его по дешёвке продаём населению. Цена для населения у нас ниже. С промышленности мы берём выше. Что произошло? Произошло закрытие азотных заводов. Это наш ВВП. Это то, на что мы зарабатывали и за счёт чего страна жила.

Дальше: электроэнергия. Как она расходуется? Опять-таки, для населения цена ниже. Я не говорю, что не надо думать о населении. Надо поддержать пенсионеров, слабых и неимущих. Они для нас построили страну, жилы надрывали. А те, кто может позволить себе оплатить коммуналку, должны платить рыночную стоимость. Я, например, приветствую монетизацию субсидий. Конечно, она немножечко опасна тем, что теперь люди могут потратить деньги не на коммунальные услуги, а на что-то другое. А с другой стороны, если это в селе – человек может подумать: «А, может, не надо мне покупать этот дорогой газ?» Например, дали определённую сумму денег. Человек теперь может думать – покупать ему газ или запастись в селе намного более дешёвыми дровами, или торфом, или брикетом. Экономия –  страна уже будет меньше покупать за рубежом этого дорогого ресурса, мы будем меньше зависеть от соседних стран, не будем тогда обижаться на МВФ.

Почему МВФ требует поднять цены на газ? Потому что этот фонд думает как  кредитор. Он видит, что всё равно деньги пропадут. И даже он уже не спешит их давать. Не знаю, кому сейчас понравятся мои слова, но скажу: нам надо учиться жить по средствам. Возможно, мне, как богатому человеку, легче это говорить.

Как в Вашей жизни работают те принципы, о которых Вы говорите?

Меня с самого начала учил отец: богатые – не там, где зарабатывают, а там, где правильно тратят. Это очень важный момент. Если ты ещё не научился зарабатывать, то научись хотя бы сохранять. Мой отец так поднял свой бизнес. Он много в чём себе отказывал, лишь бы что-то сохранить и увеличить свой оборот. Мне, конечно, этому учиться уже сложнее, так как я в каком-то смысле пришёл на готовое.

Вот пример моего отца. Он не самый ранний, но с этого всё пошло. Выкопал он картофель. Картофель делится на три фракции (многие как сортируют).  Крупный картофель – товарный, тот, который можно положить в сетку и продать в городе. Вторая фракция – более мелкий картофель, семенной, он тоже откладывается. И остаётся мелкий картофель, его называют «свинячка» – самый маленький или поеденный. Порезанный картофель – то, что не доживёт до посевной, до весны. А маленький клубень не даст сил для прорастания.

Мой отец с мамой приняли такое решение – продать всю товарную картошку, семенную оставить на развитие, а мелкую употреблять в семье. Бывало, доходило до такой степени, что этот картофель невозможно было почистить. Если крупную порезанную картофелину ещё можно было почистить и пустить на пюре, то мелкий картофель приходилось тушить в сковородке вместе с кожурой, потому что её просто-напросто не вычистишь. Вот это был наш рацион питания. Конечно, и другие крупы мы употребляли, но много в чём себе отказывали. И потихонечку раскручивались, набирали обороты.

Как убедить людей прикладывать личные усилия? 

Первое – как только я узнавал о каких-то энергосберегающих технологиях, уже с самого начала я старался в них вкладывать. Но с самого начала я готовил свою семью и даже санаторий к той мысли, что газ подорожает и нужно топить дровами. Мы и сейчас не пользуемся газом. Особенно когда были газовые проблемы, я принципиально старался газом не топить. Это был мой сознательный выбор. Я понимал, что в стране его не хватает.

Мы семьей не тратимся на дорогой отдых. Я люблю путешествовать, но когда ехал за границу, совмещал поездку с работой. Я могу себе позволить Египет. Меня до сих пор спрашивают: «Почему ты в Египет не ездил? Почему в Арабские Эмираты не поедешь?» Ни я, ни мой отец не тратим много средств на это по одной простой причине: мы решили – если мы хотим отдохнуть и у нас есть какие-то требования к отдыху, то мы можем получить это более дешёвым способом. Мы стараемся отдыхать в Украине.

Я понимаю, что в Украине сервис хуже, чем в Болгарии. Меня коробит, когда я вижу, как Украина не дотягивает. В то же время, я понимаю, что страна наша небогатая – это раз. Во-вторых, я всегда приучаю себя к той мысли, что сегодня у тебя есть возможности, а завтра их может не быть.

Парадоксально, но я экономлю тем, что не экономлю на полезных продуктах. В чём я экономлю? На лекарствах! Если говорить о зимнем рационе, я не экономлю на таких вещах, как хорошие цитрусовые. Поэтому я не болею. Я просто сопоставил, посчитал – оказывается, на лекарства уходит больше, чем на качественное питание.

Я не экономлю на вегетарианских продуктах, богатых белком – например, соевый сыр тофу. Конечно, если мы его даже сами будем делать – это всё равно затраты. Но мы на это тратимся, выделяем средства. Потому что благодаря здоровому питанию мы не болеем.

Когда я иду в ресторан, я не заказываю то, что другие люди. Ресторан – громко сказано, в кафе, наверное. Может, это будет подороже, но стараюсь взять салаты. Бывает, они стоят больше, чем какая-то мясная котлета. Салаты, вероятно, не так пользуются спросом и поэтому нельзя поставить их на конвейер. Люблю ресторан «Здоровенькі були!» Там как раз салаты очень дешёвые. Несмотря на это, люди всё равно их не набирают много. Всё равно они берут котлеты или что-то ещё. Выбираю профилактические принципы.

Но в любом случае жить нужно по средствам, всё надо учитывать. Если бы у меня было меньше средств, я всё равно бы, наверное, что-то придумал. Поверьте, я был бедным. Мы переживали такие времена, когда отец только становился предпринимателем. У нас не хватало денег на хлеб. Раз родственница принесла хлеб в тот момент, когда у нас его не было. Помню, у нас была корова. Спасались молоком и как-то выживали. Я знаю, что такое бедность. Почувствовал достаток и понял, что мы можем себе позволить многое, где-то с 10-11 класса. А детство я запомнил. Знаю, что такое быть без денег.

В большинстве случаев я езжу по работе. Дважды посещал Польшу, когда ещё был студентом Украинского гуманитарного института. Поехал по программе по своей собственной инициативе. Был министром науки в студсовете. Одним из моих предвыборных обещаний было то, что я смогу помочь людям поступить после института в какой-то иностранный вуз. Уже тогда обратил внимание на Подкову Лесну. Она была похожа немножко на наш институт, тоже адвентистское заведение, и я поехал туда. Во второй раз снова съездил туда как член делегации.

Как турист уже я поехал в Прагу. Это, скорее, был всё-таки деловой туризм. Красивая страна, интересная. Потом уже, возвращаясь из этих двух стран, я принял решение – надо не просто ездить, а учиться, копировать что-то хорошее, ну хотя бы частичку, и создавать это здесь. Пусть они к нам едут! Это мировоззрение, которое сформировалось во мне тогда, помогло при создании здесь пансионата «Десна» – особой атмосферы и качества построек. Я увидел красоту, эстетику – как красота влияет на удовлетворённость любой поездкой и отдыхом. Потому что ты восхищён той красотой, культурой, которая есть в этом городе. Я понимал, что этого в Украине недостаёт и решил, что надо что-то делать здесь тоже.

Следующая моя деловая поездка была в конце 2010 года в Германию. Мы тогда собирались покупать технологичную картофелесажалку немецкой компании Grimme. Меня бесплатно туда свозили, кормили, ничего я там не потратил, только за визу. Понравилась поездка. Я увидел, как немцы красиво строят сёла и загородные дома. Это тоже сыграло роль, когда мы продолжали строить санаторий. Я видел, что фермеры даже тогда, когда строят коровники, делают их красивыми. Такими красивыми, что они неплохо смотрятся рядом с коттеджами. Они радостным всё делают. Я просто сравниваю с нашим колхозным уродством. Как там всё красиво делается, даже красиво удаляются органические отходы!

В Германии сложно увидеть джип. Они ездят на машинах-универсалах – то, что у нас называется «катафалками». Они не стесняются, а используют именно универсалы. У нас во многих случаях джип – это всего лишь вопрос статуса. А они этим не утверждаются. Человек может ездить даже на машине двенадцати-тринадцатилетней давности и не комплексовать от этого. Он её регулярно отвозит на СТО. Ему быстренько её обслужили, и он дальше ездит и доволен. То есть, я увидел, что они как нация богатые, но, в то же время, не тратятся. Для меня Германия – пример людей, которые живут по средствам. Ходил в их харчевни и обращал внимание, как они питаются. Они берут столько, сколько им нужно – немного. У нас, наоборот, считается, что сходить в закусочную – значит что-то такое и побольше, может даже, не доесть. А они просто взяли – перекусили… 

Ещё я увидел, как они всё качественно делают. Для них качество – это, наверное, самое главное. Качественно делают оборудование. Это сыграло тоже весомую роль, и буквально после того мы начали более качественно подходить к выращиванию картофеля. У нас появилось больше элитного семенного материала. Сейчас мы подсели полностью на голландский и немецкий семенной материал, и после четвёртой репродукции стараемся материал весь распродать. Я заметил, что как раз это и приносит нам прибыль и пользу. Все тебя знают, потому что у тебя всё качественное. Почему мы берём сажалку в Германии? Потому что один раз качественно сделали, и теперь они – единственные, кто продаёт эти сажалки. Вот такая была поездка.

Следующие поездки были, в основном, в Болгарию и Румынию. Румыния больше проездом. Болгария – это моя вторая родина. Моя мама – болгарка. Получается, я и украинец, и болгарин. Но остался работать в Украине. Эта страна меня выучила, я здесь родился. Эта страна меня лечила, причём бесплатно. Но я люблю и Болгарию. Например, в Украине унижают русских царей. В то же время, будучи болгарином, я благодарен русским царям за то, что они освобождали Болгарию от турецкого рабства. Предки моей мамы практически благодаря Румянцеву-Задунайскому переехали жить в бессарабскую степь и смогли начать нормальную жизнь. Прошлое имеет значение.

Украина – моя страна, она меня воспитала. Я помню последнюю поездку в Болгарию, это был 2015 год. Я поехал туда решить некоторые вопросы, поехал с женой (ещё тогда у нас ребёнка не было). Тогда ещё происходили постмайданные события. Болгары не очень благосклонно относились к Украине, говорят: «Из-за вас у нас теперь НАТО наших ребят призывает». Болгария – страна НАТО на Черноморском побережье. В Молдове, через которую мы проезжали, нас тоже не очень хорошо встречали. И я понимаю, что где-то, может быть, какие-то ошибки были в стране. Но когда, я помню, приехал, переехал таможню, въехали в Украину, всю в ямках, но эта трасса была для меня самой родной. Я когда заехал в Украину, разрыдался, и супруга Тамара разрыдалась. Я сказал: «Моя любимая Украина! Я тебя буду любить! Ты вся изранена, но я всё сделаю для того, чтобы тебе было легче».

В Вашем депутатстве и отношении к непростым, прагматичным вещам играет ли какую-то роль Ваша вера? 

Я являюсь адвентистом седьмого дня. Вера играет огромную роль в моей жизни. Многие принципы, которые я сейчас озвучил, есть в Библии. Например, жить по средствам – это тоже библейский принцип. «Кто не работает – тот не ест». «Для чего доводить себя, чтобы у тебя забрали постель твою?», – это Соломон писал. Очень много описано деловых принципов в книге Притч, например, «Неверные весы – мерзость пред Господом».

Когда я размышляю о налогах, мне нравятся слова апостола Павла: «Кто крал – впредь не кради, а лучше трудись». Значит, больше зарабатывай. Значит, сделай всё, чтобы твой продукт стал более качественным, чтобы цена на него поднялась и ты смог бы заработать не только себе на жизнь, но и на налоги. То есть, это опять библейский принцип: «чтобы было из чего уделять нуждающемуся».

Кстати, ещё один принцип: «люби ближнего, как самого себя». Налоги – это не просто ты заплатил какому-то президенту или налоговой. Куда пойдёт этот налог, это что? По сути, это дело поддержки тебя самого – это раз. И поддержка тех же бабушек, которые своё оттрудились, а теперь ты трудишься, отдавая. Принцип «отдавая» помогает и тебе. Даже когда ты решаешь какой-то вопрос, ты стараешься учитывать – а о других ты подумал, принимая решение? Твоя выгода здесь понятна, а готов ли ты где-то в этом помочь?

Вот, например, о паевых взносах. Если ты построил здание, то ты должен поддержать территориальную общину. Вроде бы да, но как это – я кому-то что-то должен? А раньше такого не было, это началось буквально года три назад. А с другой стороны, какой процент за всё это? Если умеренный процент, то почему бы и нет? Если ты всё уже действительно там вложил, если у тебя были средства, отчасти ты поможешь громаде. Ты и сам же в этом селе живёшь. Поэтому принцип «возлюби ближнего как самого себя» очень помогает в принятии политических решений.

Вопросы — Максим Балаклицкий

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21