Глобальное потепление — не повод для паники

Глобальное потепление — не повод для паники

Рассказывает Павел Малов, участник трёх антарктических экспедиций в роли системного администратора связи.

Расскажите, каким образом Ваш опыт полярных экспедиций позволяет говорить о проблеме глобального потепления. 

Первый вопрос, который возникает у всех, кто попадает в Антарктиду: «Куда же девается это огромное количество льда, которое постоянно сползает с шапки Южного полюса в океан?» Естественно, эти глыбы льда, эти большие и маленькие айсберги рано или поздно начинают таять. И при вхождении в более северные широты, ближе к экватору, как ни парадоксально это звучит, но чем дальше на север, тем теплее, и чем дальше удаляется от Антарктики лёд, тем быстрее он тает и пополняет своей водой мировые запасы. 

Насколько это всё влияет на общий уровень мирового океана, на климат и т. д.? Эти вопросы задаёт каждый, кто туда приехал, потому что своими глазами видит, как много льда плавает над водой в Антарктиде. Я задавал такие вопросы в первую очередь метеорологам, которые работают на станции. Я спрашивал о том, насколько сейчас этот лед интенсивно тает. Самый простой пример, который мне привели в ответ наши метеорологи, — просто показали снимки панорамы станции. Эти панорамные снимки делаются в течении очень большого периода времени. Украинская антарктическая станция, бывшая станция «Фарадей», имеет один из самых длинных рядов непрерывных метеорологических наблюдений в Антарктиде.

Всего пять стран в мире имеют своё постоянное присутствие в Антарктиде, держат свои научные станции, и одна из них — Украина.

Украина — однозначно, но таких стран уже далеко не пять. Думаю, что это число уже давно перевалило за восемьдесят и продолжает увеличиваться. Всё больше стран проявляют заинтересованность в изучении Антарктиды, и в этом есть политические, научные и экономические аспекты.

Почему государства идут на безумные, с точки зрения обычного человека, траты денег, чтобы находиться в весьма негостеприимном краю? Что там можно наблюдать годами, и почему это важно?

Моё личное мнение, что двигатель любого прогресса — это деньги. А Антарктида — это единственный из оставшихся неосвоенным на планете материк, который очень богат природными ресурсами. Сейчас действует мораторий, который запрещает разработку и добычу любых полезных ископаемых на территории Антарктиды. Все понимают, что это безумно дорого, но и то, что этих ископаемых там много. А время идёт, мировые запасы полезных ископаемых истощаются в доступных местах, где их проще добыть, и рано или поздно люди примутся за Антарктиду. Поэтому сейчас тот, кто будет иметь влияние на территории Антарктиды, кто поставит свою точку на карте в качестве станции, пока ещё мирной научно-исследовательской, тот будет потом иметь определённое влияние в разделе «пирога» под названием Антарктида. Это первая, экономическая точка заинтересованности стран.

Вторая точка — это чисто научный интерес. Антарктида — это чистый материк, который не загрязнен влиянием извне в экологическом плане, в плане шумов, электромагнитных волн и т. д. Это абсолютно идеальное место, практически как космос, для проведения научных экспериментов любого профиля. Там эксперименты получаются более чистыми, более качественными. В числе прочих это, опять же, наблюдения за изменением глобального климата, там они прослеживаются как бы от первоисточника. Поэтому для государств есть интерес в разных аспектах заниматься вопросом Антарктиды, и все стремятся там оказаться и работать в этом плане. Белорусы уже года три назад начали движение в направлении Антарктиды, у них до сих пор не было станции. Турция сейчас ведёт активные работы в этом направлении, и много других стран, включая и Африку, которая уже имеет станцию в Антарктиде, проводят модернизацию имеющихся станций и строят новые.

Действительно ли даже непосвящённый человек, оказавшись там, может увидеть обвальное таяние ледников?

Я бы не сказал, что человек способен сразу увидеть обвальное таяние ледников. Но, попав в Антарктиду, вы понимаете, что запасов воды там действительно очень много. Возвращаясь к тому, о чём мы говорили в самом начале, стоит сказать, что самым ярким примером таяния ледников является запас этих панорамных снимков, которые делаются регулярно не только на нашей украинской станции, но и на других станциях. Мне просто показали панорамные снимки, сделанные с постоянной точки наблюдения на станции. Это были сорокалетние и более молодые снимки. Грубо говоря, украинская станция находится в районе антарктического полуострова, не на материке: это архипелаг Аргентинских островов. Станция находится на острове Галиндез, это один из островов, входящих в этот архипелаг, и от станции до материка восемь километров через пролив. Панорамные снимки позволяют сделать обзор всех островов, и материка на 360 градусов. 

Зимой в Антарктиде всё покрывается толстым слоем снега, этот снег спрессовывается, а летом тает. Если количество осадков превышает интенсивность таяния, то, естественно, этот снег остаётся до следующего сезона, эти шапки нарастают. Если таяние больше, чем выпадение осадков, эти шапки уменьшаются. 

Итак, что же видно на этих снимках 25-летней давности? 

Тенденция, которая сейчас наблюдается, показывает, что те острова, которые 25-30 лет назад были под абсолютно толстым слоем спрессованного льда и снега, сейчас практически все голые, нет на них тех шапок, которые были раньше. 

Моё наблюдение: когда я первый раз приехал в Антарктиду в 2006-2007 году, и крайний раз в 2017 году, даже на нашем острове Галиндез, на котором расположена станция, льда становится намного меньше, чем было. Когда я первый раз ходил по своему антенному полю и решал вопросы с антеннами, чинил их, то я ходил спокойно по горке льда. В 2017 году я уже прыгал по камушкам, потому что этот лёд растаял. Это ситуация, которая видна глазом обыкновенного наблюдателя. 

С этой проблемой я подхожу к нашим метеорологам и начинаю их спрашивать: «Ребята, так что, всё-таки глобальное потепление? Что происходит? Мир катится в какую-то ужасную бездну?» Ответ на такой вопрос звучит примерно так: «Все мы слушаем метеорологические сводки в новостях, время от времени мы слышим такое, что «достигнут температурный максимум или температурный минимум». А в конце приписка, что «последний раз такое наблюдалось, например, пятьдесят лет назад, тридцать лет назад, двадцать пять лет назад»». 

Можно предположить, что этот температурный максимум пока не уникальный, что за всю историю наблюдений подобное уже было, и это ещё не даёт повода к панике?

Если рассмотреть картину погодных колебаний от самого маленького периода: ночью попрохладнее, днём потеплее, потом эту синусоиду наложить на годичный график изменения температур: летом жарче, зимой попрохладнее. Вот вам годичное колебание температур. Это ещё одна синусоида, на которую накладывается синусоида суточного колебания температур. И есть более длительные периоды, которые повторяются каждые пять, десять, двадцать лет, это всё синусоида. В итоге мы получаем самую большую синусоиду под названием «Ледниковые периоды», которые были неоднократно на нашей планете. А в конечном итоге мы получаем общеизвестную теорию «Всё движется по кругу» или по спирали, если хотите. Моё лично мнение, сформировавшееся из ответов специалистов, с которыми я общался, — ничего такого экстраординарного сейчас не происходит. Просто, если посмотреть графики тенденции роста температур, мы находимся сейчас в точке этой синусоиды, которая идёт вверх, к пику, к глобальному потеплению. Конечно, люди вносят свои коррективы в то, что происходит на планете. Но то, что это именно вина людей, и такого вообще никогда в истории не было, говорить, думаю, неправильно. 

В подтверждении этой теории говорят шурфы, которые бурятся во многовековом, тысячелетнем льду, бурятся глубокие скважины, оттуда вынимаются столбики льда, а потом изучаются. И вот эти столбики льда — они просто как летопись, которая много о чём рассказывает. Например, в этих столбиках чётко прослеживаются годовые наслоения льда. Местами они толстые, местами потоньше. Мы видим такие пятидесятилетние периодические изменения климата: где потоньше, где потолще. Потом мы видим слои льда, где цвет льда более тёмный, т. е. как порошок на него наслоился. Это означает периоды, когда происходили извержения вулканов. Благодаря этим шурфам даже можно заметить, как обстоят дела с изменением чистоты атмосферы. Все тенденции, которые связаны с цикличностью, в этих шурфах очень здорово просматриваются.

Если попытаться свести к простым формулировкам (может, я их слишком огрубляю), по Вашим оценкам, глобальное потепление однозначно имеет место, но проблема преувеличена в силу того, что это происходила много раз, и мир не погиб.

Что-то, конечно, видно: как ни крутите, потепление есть. Потепление, какое бы оно ни было, искусственное или природного характера, а скорее всего, эти два фактора накладываются, и таким образом периодическое глобальное природное потепление сейчас ещё усиливается влиянием человека. Чем больше человек вносит свою лепту в это дело, тем быстрее это происходит, но не впервые. 

Конечно, за времена ледниковых периодов умирали одни виды флоры и фауны, а за время глобального потепления мигрировали и исчезали другие виды флоры и фауны. Как это заметно в Антарктиде? Антарктида — это реперная точка, на которой это очень хорошо видно. Тут далеко ходить не надо, даже посмотреть на двадцатилетние данные. 

Опять же, первая моя экспедиция двенадцать лет назад. Одной частью научной программы наших биологов был подсчёт количества популяций пингвинов. Ближайшая к станции самая крупная колония пингвинов находилась на более северном острове, в шестнадцати километрах от острова Галиндез, на острове Питерман. Биологи регулярно туда ездили, считали популяцию, гнёзда, потом яйца, потом считали птенцов. 

Можно сказать, что на нашем острове двенадцать лет назад колоний пингвинов не было. Были какие-то единичные гнёзда, совершенно случайные. За двенадцать лет популяция пингвинов подвинулась южнее, уже даже за наш остров. Сейчас на нашем острове биологи насчитывают более тысячи пингвинов. Животные передвигаются южнее, потому что лёд отходит. Там, где постоянно стоит лёд, пингвины не могут добывать себе пропитание, им надо, чтобы была вода была возле острова. За каких-то двенадцать лет условия для их продвижения дальше на юг возросли на много километров. Там, где их раньше не было вообще, теперь они себя прекрасно чувствуют и могут выводить потомство. 

Также двенадцать лет назад на острове были лишь единичные места, где росла дешампция, небольшая травка. Она уже считается сложным растением со сложным соцветием, и это не мох, а именно трава. Двенадцать лет назад биологи с радостью обнаружив несколько кустиков на острове, пометили это на карте и считали каждую травинку, чтобы определить тенденцию: уменьшается эта популяция травы или увеличивается. Сейчас на станции этой травы уже не счесть, её можно косить (шутка). Вот вам конкретно влияние потепления: зоны тундры, лесотундры, тайги постепенно продвигаются.

В Кембриджском университете, в Англии, я видел в музее часть артефактов, которые раскопали в Антарктиде, и там были останки каких-то тропических животных и растений. Это значит, что когда-то в Антарктиде были тропики? Говорят, что там находят носорогов и чуть ли не кактусы. Это правда?

Я не слышал, чтобы находили что-то подобное в районе расположения антарктической станции. Но то, что такие случаи есть, и находят, это было сто процентов. Тут не в том, что в Антарктиде когда-то были тропики, а находилась ли Антарктида в этом поясе. Сейчас всё больше муссируется вопрос о переполюсовке полюсов, т. е. смещается магнитный полюс, постепенно идёт смещение именно оси вращения Земли. Плюс к этому добавить миграцию и подвижку самих материков, материковых плит и т. д. Точно известно, что в Антарктиде было когда-то тепло. Просто сама Антарктида находилась немного в другом месте относительно оси вращения Земли, относительно этих климатических зон, и когда-то на материке Антарктида был другой климат, который позволял растительности расти и цвести, а живности — хорошо развиваться.

Если мы говорим о том, что явление глобального потепления существует, если оно циклично и уже было, тогда вопрос: нужно ли всерьёз на это обращать внимание? Это проблема или нет? Если взять политический аспект, то в эту сторону чётко высказывался Обама, и одной из задач его правительства, обозначенных на сайте Белого дома, была борьба с глобальным потеплением. И как только Трамп вступил на должность, в течение суток этот вопрос с сайта Белого дома был удалён. Как учёный, как Вы считаете, каким должно быть отношение человечества к этому вопросу?

Я выскажу просто моё обывательское мнение, потому что не обладаю настолько мощным запасом примеров и каких-то там цифр, чтобы сказать наверняка. Да и мало кто может сказать на сто процентов. Просто свою точку зрения. Первое, что я слышал, опять же из СМИ, — что извержение одного вулкана по числу выбросов вредных веществ и пепла перекрывает все технологические человеческие выбросы за годичный период. Человек вносит свою лепту в экологию, но по сравнению с какими-то глобальными природными катаклизмами это не так много. Но это не умаляет того, что нужно уменьшать эти выбросы. 

Почему? 

Потому что мы наносим вред самим себе. Все заводы, мегафабрики в первую очередь меняют климат того региона, в котором они находятся. Добыча сланцевого газа видоизменяет рельеф, убивает всё живое. Чего ни коснись, что делает человек, оно пользы не приносит. Все говорят о каких-то экологически чистых видах производства и добычи энергии, а в конечном итоге оказывается, что это не совсем экологично. Солнечные панели, казалось бы, самая безобидная штука на земле для получения солнечной энергии, но мы видим только финиш, когда уже эти панели стоят у нас на крыше. Конечно, это здорово — стоит панель, и мы получаем электроэнергию. А никто не задумывался, сколько необходимо энергии и насколько грязным является производство этих солнечных панелей. Вот если посмотреть с этой точки зрения, то производство солнечных панелей очень дорого обходится человечеству в плане экологии.

На Земле жизнь такая хрупкая, что природа её может смахнуть. Почему до сих пор не смахнула? Мы же до сих пор не нашли биологической жизни за пределами Земли. Если она такая хрупкая, и мы точно видим уничтожения, почему до сих пор существует жизнь?

Попытаюсь, конечно, ответить на этот вопрос. Сама жизнь на Земле существует довольно долго в различных формах. Скажем так: одно приходит на смену другого, живые существа адаптируются под новые условия, одни виды исчезают, другие виды, более приспособленные к данным условиям, появляются. Виды мигрируют, передвигаются в более выгодные климатические пояса. Природа всё время меняется, волнообразно меняется климат, и меняются живые существа. Что касается человека, то есть разные точки зрения. Человек, наверно, наименее приспособлен к этим изменениям окружающей среды, если не считать того, что он на себя наденет. По большому счёту, для жизни человека нужны очень тепличные условия, потому что температура комфорта для человека — это плюс-минус пять градусов, и того, десять, гистерезис, в чём человек может чувствовать себя нормально. Сделай пожарче или холоднее, и всё: человек без дополнительных костюмов просто не протянет, и я не говорю о пище, воде и т.д.

Человек — это самое неприспособленное к изменениям существо на земле, но благодаря интеллекту он как-то пытается выжить в определённых условиях. Почему планета не смахнула? Да смахнула, и смахнула не один раз. Мамонты вымерли, динозавров нет, появилось что-то другое. Какие-то виды, по утверждению учёных, пережили ледниковый период, например, крокодилы. Но им тоже повезло: они оказались в том месте, куда ледниковый период просто не дошёл. Большинство видов вымерли, какие-то остались, но природа время от времени подчищает планету. Сказать, что всё хорошо, и животный мир тут царствует без всяких проблем, наверное, неправильно. Всё-таки природа время от времени стряхивает это с себя, и начинается всё заново. Мы ждём нового периода, когда природа попытается очистить себя.

Если сегодня поднимается новая волна природного потепления, вызываемого без участия человека, каковы эти факторы и почему они имеют место?

Здесь я не специалист, но то, что я узнал от людей, которые считают это своей специальностью, то так оно и есть. Всё связано с движением нашей планеты. Движение вокруг оси обеспечивает смену дня и ночи. Движение вокруг Солнца — смену сезонов зима-лето-осень-весна. Помимо этого, Солнце движется тоже по своей орбите в космосе. Вот это уже колебания глобальные, большие, они тоже имеют место быть. Поэтому всё закономерно, всё идёт по кругу в этом мире. Как вариант, эти все движения циклические более медленные, более глобальные, как вращение Солнца вокруг по своей орбите, оно тоже имеет своё движение в нашей галактике. А наша галактика имеет своё движение в нашей Вселенной, и таким образом всё идёт по кругу и всё меняется. Именно с этим связаны ледниковые периоды. Подчеркну, что был не один ледниковый период, как показывают исследования, их было несколько. Точно так же, как есть ледниковый период, есть момент глобального потепления, когда эти ледники отходят и сдвигаются поближе к полюсам. Плюс, имеет место такой фактор, как смена полюсов, переполюсовка магнитных полюсов земли. Также есть не циклический, но периодический фактор, как, допустим, столкновение с другими небесными телами. Одна из причин вымирания динозавров, по одной из гипотез, — это падение большого метеорита, который уничтожил 90% живого на земле и вызвал ледниковый период. Но, так как был период не один, то возможно, что не только этот метеорит повлиял на это всё. Сложно сказать, нужно обращаться за данными к учёным по направлениям.

Можно ли сказать, что Земля обогревается Солнцем намного сильнее, и поэтому на планете становится теплее? Или есть другие факторы?

Это может быть и то, и другое. Во-первых, может быть этот фактор, во-вторых, может быть, скорость вращения земли постоянно изменяется. Всё это вроде бы медленно должно происходить, но возникает закономерный вопрос: «Почему сейчас мы наблюдаем такое резкое изменение, просто стремительное, так что общая температура на земном шаре за последние даже не сто лет, а восемьдесят, поднялась почти на полтора градуса?» Это много, это средняя глобальная температура. Это как кризис у человека в болезни: начинается постепенно, потом резко доходит до максимума, а там — как получится: выживет-не выживет, и пошло на спад. 

Одни факторы тянут другие: температура растёт — тают ледники, ледники тают — начинается большой сброс пресной воды, похолодание, изменение температуры океана и его течений. Это как огромный механизм или живой организм, где всё взаимосвязано. Изменяются глобальные течения, Гольфстрим, и прочие, меняется региональный климат, а региональный климат влияет на всё остальное, как антифриз в машине, который, если не циркулирует, приводит к тому, что машина начинает перегреваться. То же самое и здесь. Сейчас происходит ослабление глобальных потоков воды в мировом океане, циркуляция воды немножечко ослабла, и все это приводит к повышению температуры. Всё будет меняться, потому что всё взаимосвязано.

А как замерзает солёная вода, если соль не очень способствует замерзанию? Если ледники пресные, океан достаточно солёный, и солёность океанов выше, чем морей, потому что моря впадают в океаны, а не наоборот, а океаны накапливают минеральные вещества. Как происходит этот механизм? Как смогла пресная вода в таком большом количестве скопиться на полюсах?

Она скапливается на полюсах исключительно в виде осадков (за счёт снега). Солёная вода может замёрзнуть, замёрзнет в любом случае, потому что вода имеет свойство замерзать, просто соль немного тормозит этот процесс. Для того, чтобы замёрзла пресная вода, достаточно 0 градусов, и она начинает кристаллизоваться. Солёная вода замерзает при температуре от -1,8, начинает кристаллизоваться. Это при температуре самой воды, не окружающей среды, а именно воды. Как только температура становится ниже -1,8 градусов, соленая вода начинает кристаллизоваться, но не так активно. И если мы представим себе озеро, которое схватилось таким чистым, прозрачным льдом, то солёная вода замерзает рыхлым льдом. Вода в океане постоянно находится в движении, что мешает замёрзнуть абсолютно гладко. Появляется как бы видимый снег, потом этот снег слипается в такие «блины», которые, как жир, плавают на воде, потом эти блины между собой спаиваются, происходит смерзание большей площади, и всё это имеет очень рыхлую структуру. Вода солёная, и не даёт монолитно замёрзнуть этому всему. Лёд в океане в солёной воде не такой цельный, как речной, озёрный лёд, но он всё-таки замерзает. 

Если роль человека пока далеко не ведущая в том, чтобы вызвать данный процесс потепления, то что он может сделать, чтобы не таяли ледники?

Что я, как обыватель, могу сделать, чтобы не таяли ледники? Ответ — ничего! Вопрос: мог бы я что-то сделать, чтобы то место, в котором я находился, было более экологически чистым, это — да.

Вас, как человека, который видел самую чистую часть планеты, вдвойне коробят проблемы экологии здесь?

Первое, что бросается в глаза, когда возвращаешься оттуда, — это куча грязи вокруг нас. Самое ужасное, бесчеловечное — это пластиковый мусор. Поэтому самое первое, что может сделать каждый из нас для очищения того пространства, где мы находимся, — не сорить. А ещё лучше — участвовать в очистке того, что уже выброшено. В идеале — сортировать его, подготавливая к утилизации. Более глобально — участвовать в акциях по пикетированию, по написанию всяких рекламаций, чтобы предприятия, которые наносят вред окружающей среде, переходили на более чистые технологии. Это не сильно повлияет на таяние ледников, но очистит воздух в том регионе, где находятся эти предприятия.

Сейчас отказ от пищевого пластика стал заметной тенденцией. Вы видите в этом перспективу? Есть этому замена?

Пластик — это бич нашего существования. Он же не разлагается, находится очень долго в первозданном состоянии и засоряет окружающую среду. Большая часть пластика попадает в океан. Буквально недавно видел сюжет о том, что в Атлантическом океане уже плавает целый остров этого пластика, который сбился в кучу. Площадь этого пластика чуть ли не размером с Ватикан, даже больше. Птицы, рыбы, морские млекопитающие этот пластик вольно или невольно проглатывают и умирают. Мы этим пластиком очень здóрово уничтожаем природу. Вы вспомните: лет двадцать тому назад у всех были мусорные вёдра, в которых кроме пищевых отходов вообще ничего не было. Сейчас львиную долю мусора в домах составляет пластик. А куда он девается? Его выбрасывают, он оказывается на свалках. Потом там начинает гореть, тлеть, выбрасывает в воздух и почву вредные вещества, отравляет вокруг себя и воду, и почву, и воздух. И мы в этом «варимся» и живём.

Сегодня ему есть замена?

Есть варианты, но это точно не бумажные пакеты. Есть технологии, которые позволяют делать тот же пластик биоразлагаемым. Это пластик, который разлагается в течении короткого времени. В Италии все продажи идут в пластиковых пакетах с надписью «био», которые разлагаются в течение месяца. В этих пакетах используется желатиновая основа, и они не наносят вреда окружающей среде, потому что растворяются, как туалетная бумага. Эти пакеты раздают бесплатно.

Можно ли сказать, что Вы поддерживаете принцип, лозунг современного активизма, что «Конечно, мысль глобальна, но действуй локально, и больше будет толку»?

Я целиком и полностью ее поддерживаю. Ходить с плакатами «Давайте сохраним ледники» и в то же время после демонстрации пойти на пикник и всюду разбросать пластик — это абсурд.

Вопросы Максима Балаклицкого

Сокращенная версия интервью вышла в ежедневной всеукраинской газете «День» №181-182, (2019):  русский язык здесь, украинский здесь

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21