Християнський PR – за та проти

Християнський PR – за та проти

PR (піар, з англійської це абревіатура, що означає “зв’язки з громадськістю) активно проникає в різні сфери діяльності суспільства – спорт, політику, шоу бізнес. Релігійні організації не стали винятком, вони активно використовують сучасні PR технології в своїй діяльності. Релігія перетворюється в державну концепцію, отримує державну підтримку, жодна з політичних партій останнім часом не обходить стороною питання релігії. Ці технології застосовуються в налагодженні зворотного зв’язку з цільовою аудиторією, створенні сприятливих відносин всередині організації, в налагодженні позитивних відносин з державою, громадськістю, комерційними організаціями.

Головне питання дослідження – чи можеш християнська організація, тобто церква, використовувати піар для досягнення своїх цілей, і які методи вона може використовувати?

ЩО ТАКЕ PR?

Вперше визначення піару зробила Американська Асоціація по зв’язкам із суспільством наприкінці 1980-х років. Вони визначали, що «піар допомагає взаємній адаптації організації та її споживачів». Базовими функціями піару є вивчення аудиторії, планування, налагодження діалогу та оцінка.

У своїй книзі «Що таке PR?» Сем Блек дає наступне визначення: «PR – це мистецтво і наука досягнення гармонії із зовнішнім оточенням завдяки взаєморозумінню, яке засноване на правді та цілковитій поінформованості». [1]

Одним з найвлучніших визначень піару, запропонованим професорами Лоуренсом В. Лонгі і Вінсентом Хазелтоном, є наступне: «PR – це комунікативна функція управління, завдяки якій організація адаптується до зовнішнього середовища, змінює (або зберігає) його задля досягнення своїх організаційних цілей». [2]

Тепер, щоб побудувати ефективні зв’язки з суспільством, потрібно передавати повідомлення, які відображають цілі організації, спрямовані на підвищення прибутку, для задоволення потреб аудиторії.

На сьогодні так склалось, що англійська абревіатура PR і її визначення – «зв’язки з громадськістю» – отримали різне смислове навантаження.

Термін «зв’язки з громадськістю» частіше використовується, коли мова йде про навчальну дисципліну, її викладання, наукове дослідження, офіційні документи і т. д. Натомість слово «піар» зазвичай стосується конкретної діяльності спеціалістів по зв’язкам з громадськістю та її результат. Причиною такої розбіжності є те, що:

  • ціль піару – отримати результат, нав’язати свою думку, а зв’язки з громадськістю завжди спрямовані на діалог;
  • піар використовує будь-які засоби , а зв’язки з громадськістю – тільки законні (може бути «чорний» піар, але не «чорні» зв’язки з громадськістю);
  • зазвичай зв’язки з громадськістю несуть позитивних характер, в той час як PR – нейтральний або негативний. [3]

Слово «піар» вживається частіше, тому що споживачі частіше замовляють та оплачують піар. Піар в розумінні сучасної людини – це реклама.

Для будь-якої релігійної чи прибуткової організації правильно побудовані зв’язки з громадськістю є пріоритетною задачею в її діяльності. І від того, чи вміє ця організація налагоджувати ці зв’язки з потрібною для неї аудиторією, влучно і правильно інформувати про свої напрямки і цілі, залежить її успіх.

Перед вибором стратегії, інструментів піару важливо визначити його види і методи. Існують внутрішній та зовнішній PR.

Зовнішній PR

Зовнішній піар спрямований на активний загал, ЗМІ, органи влади, тобто на всіх, хто на тепер не є членом конкретної організації, але інтереси і діяльність яких перетинаються з цією організацією.

Найважливішими інструментами у зовнішньому піарі є спілкування з представниками засобів масової комунікації, активна участь у громадських та інших ініціативах, діяльність у соцмедіа.

Що стосується християнського піару, то для керівників церков зовнішній піар (зв’язки з громадськістю) важливий і вимагає від пасторів та керівників ґрунтовних знань у тому, що відбувається у суспільстві сьогодні.

Внутрішній PR

Внутрішній піар завжди спрямований на налагодження внутрішньокорпоративних зв’язків керівництва з працівниками та між робітниками всередині колективу.

Він допомагає досягти високих результатів у роботі як члена, так і підприємства у цілому.

Якщо група людей невелика, то легше знайти правильний підхід до кожної людини. Але якщо ця група велика, тоді вже потрібно шукати правильні засоби комунікації (піару).

У правильному підході до налагодження внутрішніх зв’язків з громадськістю (внутрішнього піару) необхідно пройти декілька етапів:

  1. Аналіз (ситуації, організації, усіх зв’язків комунікації).
  2. Розробка плану дій (стратегії). На цьому етапі потрібно сформувати завдання та цілі досягнення комунікації.
  3. Далі обирається комунікативна тактика та реалізується стратегія.
  4. Наостанок оцінюється стратегічний план на його ефективність. [4]

Сьогодні, у вік сучасних технологій і розвитку науки, дуже тяжко отримати хороші результати, якщо не мотивувати людей. Внутрішній піар (або внутрішні зв’язки зі спільнотою) завжди є затратним, але результат від нього величезний. І щоб досягти цих результатів у конкретній спільноті, потрібно знайти ті керуючі людиною мотиви, завдяки яким вона зможе виконати ті задачі, які перед нею поставлені.

Методи PR, що використовуються в суспільстві

Піар у практичному житті використовують в основному для того, аби просувати якісь продукти або послуги. Аби досягти потрібного ефекту у зв’язках із суспільством, використовують певні методи та прийоми, які впливають на людину будь то свідомо чи підсвідомо. Але ці піар-методи не існують у чистому вигляді, їх взяли з різних наук. [5]

ЗМІ

Це ствердження (очевидні факти, які доводити не потрібно), слогани (лозунги, девізи), концентрація не декількох рисах або особливостях, переможена сторона (бажання людей бути на стороні, яка «перемагає»), авторитети (особистості або група людей), контрасти (в якому товар показують, як ніби він зовсім відрізняється від інших), порівняння (показуються перевага над іншими товарами), просування позитивного образу товару за рахунок іншого, акцентування на простоті та швидкості отримання ефекту.

Соціологія

Методи піару в соціології розділяються на дослідження кабінетні, польові, та анкетні опитування.

Також в соціології є наступні методи піару: експертні інтерв’ю (отримання детальної інформації по певній вузькій темі), глибоке інтерв’ю (бесіда на певну тему), фокус-група.

Маркетинг

У маркетингу використовуються наступні методи піару: сегментація (розділення ринку на окремі частини), позиціонування (визначення місця в ряді певних товарів).

У психології використовуються маніпулювання (вплив на людину задля зміни її поведінки, яка їм не властива), пропаганда (вплив на людей через засоби масової інформації і комунікації).

Негативні та позитивні сторони PR

Позитивний PR застосовується в просуванні пропозицій транснаціональних корпорацій і підприємств за участю іноземного капіталу, в оптимізації іміджу владних структур і «виправданні» діяльності підприємств підвищеного ризику (виробників ліків, тютюну, алкоголю, атомної енергії і т.д.), в проведенні корпоративних і публічних святкових заходів. В рамках позитивного PR проводиться робота по складанню рейтингів і визначенню змісту PR-освіти, зі створення професійних асоціацій і комплектування штатних PR-фахівців. Крім цього, реалізуються соціальні та міжнародні PR-проекти. [6]

Негативний PR, в свою чергу, активно застосовується в конкурентній боротьбі вітчизняними компаніями, в тому числі і для здійснення впливу на партнерів і постачальників, а також використовується регіональними елітами як в боротьбі між собою, так і в «протистоянні» федеральному центру. Крім цього, негативний PR застосовується в області антикризового управління і лобіювання, а також для нейтралізації PR-кампаній конкурентів і адміністративного ресурсу. Фахівці з негативних PR-технологій залучаються для вирішення так званих «особливо конфіденційних завдань» і домінують в області незалежного консалтингу.

Тобто, позитивний PR допомагає визначити рейтинги, створити професійні асоціації. Негативний PR, у свою чергу, спрямований на конкурентну боротьбу компаній.

PR В ХРИСТИЯНСТВІ

В суспільстві PR використовується дуже активно в різних сферах. Релігійні організації, церкви в своїй діяльності також користуються сучасними технологіями піару.

Якою має бути робота християнського піару? Незалежно від того, організація є світською чи релігійною, як потрібно працювати християнам у цій галузі?

Нам, як журналістам, які сповідують християнство, важливо мати базу поглядів, які засновані на Божому Слові.

Перший і найголовніший принцип християнської бази поглядів – богоцентричність. Так як Бог є Творець світу, Він близько до нас і цікавиться всіма справами, якими ми займаємось: «Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських, приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю: Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!» (Пс.32:13-15). Вражає те, що великий Творець знає і бачить усе, що ми робимо і про що думаємо.

«І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол.3:17).

«Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1Кор.10:31).

Таким чином, журналісту-християнину (і навіть піарщику) потрібно у всіх своїх словах і діях «славити Бога» (Мтв.6:9 ). В цьому вірші поєднуються слава Богу і виконання Його волі.

З цього випливає наступний принцип: славити Бога можливо тільки у тому випадку, якщо це відповідає волі Отця, Його законам і заповідям. І хоча ми звикли, що засоби масової комунікації і новини живуть по своїм правилам і законам (сенсації, скандали), християнський піар не може йти всупереч Божому Закону.

Якщо проглянути християнські блоги або форуми, можна помітити тенденцію, що християнські користувачі не сильно відрізняються у своїх висловах від звичайних. Чому? Відповідають, ніби у віртуальному світі свої правила, які відрізняються від реалій. Але хто їх визначає?

До Свого народу Ісус звернувся: «Ви сіль землі» (Матв.5:13 ), «Ви світло для світу» (Матв.5:14 ). Сіль зберігає від псування, моральної зіпсутості. Світло перемагає темряву гріха і зла. Церква своєю присутністю, словами, любов’ю та добрими справами повинна змінювати цей світ.

Якщо християнин – журналіст або піарщик, то у своїй професійній діяльності він також повинен відповідати цим вимогам. Усе, що він робить, як користується піаром (зв’язками зі спільнотою) повинно бути спрямованим на моральне очищення спільноти. І не існує тут «золотої середини», журналіст не може зайняти якусь нейтральну позицію. «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає!» (Лук.11:23).

“Коли сіль ізвітріє (зіпсується), то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми”, вона вже не виконує своєї функції.

Не існує нейтралітету в такому сенсі: журналіст завжди обирає. Він завжди обирає яку інформацію йому шукати, про які факти писати, а про які – ні. У тому, що він обирає, обов’язково виявиться його моральна та життєва позиція.

Тут ми наближаємось до важливого практичного принципу журналістики для християнина: про що ж говорити і писати? Звичайно, загальний біблійний принцип зрозумілий і очевидний: «говоріть кожен правду» (Еф.4:25). Але на сьогодні поняття правди дуже відносне. Це не просто відповідність подіям, які журналіст описує.

Тобто, християни не можуть просто говорити або повідомляти всім, хто їх оточує, всю істину і правду без розбору. Завжди журналіст оцінює той вплив, який справляють його слова або текст на читача (слухача). Закликаючи говорити тільки правду, Павло деталізує: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф.4:29).

У новинах часто можна почути і побачити безліч вбивств і насилля. І хоч факти, які вони описують – правдиві, та вони зовсім не «збудовують» . Адже, кожна справа християнина, кожне його слово повинне бути у відповідності до Божого Закону.

Критика церкви та в церкві

Церква обов’язково повинна бути самокритичною і приймати цю критику, але ступінь публічності вираження цієї критики різні. В Біблії цей принцип виражений так: «А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим» (Матв.18:15). Публічність критики в церкві має бути відповідною до публічності самого конфлікту. Цими словами (Матв.18:15) Христос дав чітку інструкцію внутрішньоцерковного вирішення конфлікту. Тому журналісту, який хоче критикувати церкву, суспільство, політиків, потрібно проаналізувати і передбачити наслідки, які можуть бути від його слів.

Іншими словами, християнські зв’язки з громадськістю (в цьому випадку – внутрішній піар) і вирішення конфлікту всередині церковного суспільства засновані на принципі «один на один».

Отже, журналіст завжди покликаний говорити правду, він не може займати нейтральну сторону, тому що він завжди визначає про що і коли йому писати, які факти використовувати та яку інформацію вживати.

PR В ЦЕРКВІ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ

Відділ Релігійної свободи та зв’язків з громадськістю

Адвентистська церква працює як для Бога, так і для суспільства, тому що вона хоче бути корисною в широкому розумінні цього слова. Її діяльність охоплює різні сфери суспільного служіння – освіту, роботу з дітьми, людьми похилого віку, хворими, бідними, безхатченками. [7]

Відділ зв’язків з громадськістю та релігійної свободи спрямован на захист релігійної свободи та запобігання загрози ще до її появи. Церква адвентистів сьомого дня керується біблійними принципами (відділення церкви від держави, свобода совісті та свобода віросповідання, аполітичність). Церква підтримує наступний принцип: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим.12:18).

Цей відділ був заснований в 1901 році, понад 100 років тому. Також адвентисти заснували Міжнародну асоціацію релігійної свободи (МАРС) [7], яку ООН у 2003 році визнала як неурядову організацію другої категорії. Зараз посаду керівника Відділу релігійної свобода і зв’язків з громадськістю і посаду генерального секретаря МАРСу обіймає одна людина – Джон Граз.

Діяльністю цього відділу є проведення конференцій та симпозіумів по темі релігійних прав людини, міжконфесійні свята. Там піднімаються випадки у питаннях порушення прав людей. Про релігійну свободу і зв’язки з громадськістю адвентисти видають всесвітню газету «Свобода» («Liberty»). [7]

PR у творах Е. Уайт

Е. Уайт – ідейний реформатор адвентистського руху та одна з організаторів Церкви адвентистів сьомого дня, яка проживала у XIX столітті в Сполучених Штатах Америки. За своє життя вона написала понад п’ять тисяч статей, сорок книг, загальним обсягом близько п’ятдесяти тисяч рукописних сторінок. Вона описала більше двох тисяч явищ, які називала видіннями. Її твори послідовники адвентизму дуже поважають та називають їх Духом пророцтва.

У її творах також йде мова про зв’язки з громадськістю, про те, як потрібно працювати адвентистській церкві з послідовниками інших релігій, деномінацій. Ось деякі цитати з її творів:
«Наближайтеся до служителів іншої віри. – Нашим служителям треба прагнути до зближення зі служителями інших деномінацій. Моліться за них і разом з ними, з тими людьми, за яких клопоче Христос. На них покладено урочистий обов’язок. Як вісникам Христовим нам слід проявляти глибокий, щирий інтерес до цих пастирів стада» (Свідоцтва для церкви, т. 6, c. [78]). – {Єв 562.1}

Тут говориться про те, що адвентистським служителям потрібно шукати різні шляхи до зближення зі служителями інших деномінацій. Найкращим методом тут зазначається молитва.

«Важливість роботи для інших служителів. – Наймудріші, ґрунтовні зусилля необхідно вживати в роботі з тими служителями, які не належать до нашої віри. У світі знайдеться багато людей, які були введені в оману служителями інших церков. Нехай же вірні, богобоязливі, щирі працівники, чиє життя поховане з Христом у Бозі, моляться і трудяться заради служителів, які щиросердо помиляються, навчених спотворювати Слово життя». – {Єв 562.2}

Знову повторюється про те, що особливою групою, з якою потрібно працювати пасторам церкви АСД, є служителі інших деномінацій. Тут рекомендується, щоб пастор не тільки молився за (і з) таких (-ими) служителів (-лями), але і сумлінно працював, задля налагодження хорошого контакту з ними.

«Наші служителі зобов’язані вважати своїм особливим завданням працю заради порятунку інших служителів. Не треба вступати з ними в суперечки, але з Біблією в руках наші пастори повинні закликати їх вивчати Слово. Якщо станеться саме це, багато служителів, які зараз проповідують оману, будуть проповідувати істину для теперішнього часу» (Лист 72, 1899). – {Єв 562.3}

Не тільки працювати для них і молитись за них закликає тут Е.Уайт, але вона дає пораду не вступати з ними в суперечки і стверджує, що тільки закликаючи вивчати Слово Боже (Біблію) можна врятувати (найвищий рівень зв’язку з громадськістю) таку людину.

«Багато мудрості потрібно, щоб досягти служителів і впливових людей. Але чи повинні ми і надалі нехтувати цією роботою, як робили це до сих пір?»

«У Бога є робота, ще повністю не усвідомлена Його трудівниками, яку слід виконати. Служителям і мудрим світу цього чекає випробування світлом істини для теперішнього часу. Звістку третього ангела необхідно представити перед ними розумно, у всій її гідністі. Необхідно щиро і гаряче шукати Бога, ретельно досліджувати Слово, бо для підняття роботи Божої на більш високий рівень буде потрібно напруження всіх розумових сил. На таку висоту вже могла б піднятися наша робота, якби вузькість людських поглядів і обмеженість планів не знизили її» (Рев’ю енд Геральд, 25 листопада 1890 г.).

«Остерігайтеся викликати опір. Має бути врятувано багато душ. Утримуйтеся від різких виразів. У словах і справах будьте мудрими на спасіння, являючи Христа всім, з ким ви вступаєте в контакт. Нехай люди бачать, що ви взуті в готовість проповідувати Євангеліє світу. Ми станемо свідками разючих результатів, якщо вступимо в роботу, сповнені Духом Христовим» (Євангелизм).

Бібліографія

  1. Блэк С. Паблик рилейшенз. Что это такое? Модино пресс, 1989. – 5-7020-0370-5
  2. Аги У. К.Г.и.д. Самое главное в PR / Пер. с англ. – СПб: Питер, 2004.
  3. Академик: [сайт]. URL: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/680881 (дата обращения: 11.04.2017)
  4. В.В. С. ВНУТРІШНІЙ PR ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ [Electronic resourse] // Rusnauka. – Mode of access: http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Economics/61200.doc.htm (viewed on 11.04.2017). – Title from the screen.
  5. Baznica: [сайт]. [2012]. URL: http://baznica.info/article/vnutrennii-i-vneshnii-pr-v-khristianskikh-/ (дата обращения: 11.04.2017).
  6. PR для заказчика: [сайт]. [2007]. URL: http://pr-axiz.okis.ru/1.html (дата обращения: 11.04.2017).
  7. Стёпин ВС, editor. Новая философская энциклопедия. Vol 4. – М. 2001.
  8. Інтернет-енциклопедія. Вікіпедія.
  9. Огієнко І. Біблія. – Київ: Українське Біблійне Товариство, 2012.
  10. Соловьев В.С. Пелагий – Энциклопедичский словарь. Vol 23. – Санкт-Петербург. 1898.
  11. Уайт Э. Избранные вести.
  12. Уайт Э. Свидетельства для церкви. Vol 3.
  13. Уайт Э. Евангелизм. eBook Copyright c 2010, Ellen G. White Estate, Inc, 2003.
  14. Влияние схоластики и гуманизма на формирование доктрины: [сайт]. [2016]. URL: http://www.solidreligion.ru/sores-166-1.html (дата обращения: 08.04.2016).
  15. В. К.В. «Истины» свидетелей Иеговы. – М.: Политиздат, 1978. – 111 pp.
  16. Б Ш.В. Психология манипулирования. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 368 pp.
  17. Кривоносов А. Д. Ф.О.Г.Ш.М.А. Основы теории связей с общественностью. – СПб. 2010. – 348 pp.
  18. Кочеткова А. В. Ф.В.Н..С.Я.Л..Т.А.С. Теория и практика связей с общественностью. – СПб. 2009. – 240 pp.
  19. Христианство: [сайт]. URL: http://www.hristianstvo.ru
  20. Литература: [сайт]. URL: http://www.library.cjes.ru
  21. Вести: [сайт]. URL: http://www.veravesti.ru
  22. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз. – М: Высшая школа, 1998.
  23. И. С.Ю. Возникновение религии и её первая, исходная форма – магия.. 2002.
  24. А Т.С. Ранние формы религий. – М. 1980.

***

Автор – бакалаврант богослов`я Едуард Єременко
Ілюстрація

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21