Каждого ребёнка мы любим безусловной любовью

Каждого ребёнка мы любим безусловной любовью

Рассказывает Оксана Грязнова, приёмная мама.

Оксана, ваша работа с Олегом – быть приёмными родителями?

Я – да. Я приёмная мама, которая всегда рядом. А муж до сих пор работает, он предприниматель.

В фильме «Если любишь» рассказывается о вашей многодетной семье, в которой семь приёмных детей. Он заканчивается на том, что Алинка вышла замуж, и вы взяли нового мальчика. Расскажите об этом.

Алинка уже давно вышла замуж. Мы взяли вначале Игоря, потом Богданчика и Олю.

С кем вам, как маме, труднее: с мальчиками или девочками?

Бывают разные мальчики и разные девочки. Это не зависит от пола, это зависит от того, когда ребёнок пришёл в семью. Если он попал в семью до семи лет – с ним проще. Он легче и быстрее адаптируется. Это с учётом, что нет психических отклонений, потому что, если есть психические заболевания, это всегда трудно. 

На успешные отношения, в первую очередь, влияет наличие или отсутствие у родителей и у ребенка желание создать их. Во-вторых, привязанность ребёнка. Если в детстве у ребёнка были моральные травмы, нарушение привязанности, с таким очень трудно строить отношения. Если ребёнок жил в семье и получал какую-то меру заботы, то с таким проще.

С вами занимался психолог, перед тем, как вы приняли в семью детей? Были ли рекомендации, что нужно брать только маленьких детей, чтобы у детей адаптация происходила легче?

Да, но все рекомендации нарушены не нами. Из-за этого были серьёзные проблемы, которых решаем до сих пор. Мы были неопытные, хотели помочь всему миру, а этим воспользовались и дали детей разного возраста, чего нельзя было делать.

С кем легче наладить контакт: с детьми, которые пришли к вам с братьями и/или сестрами или с одним ребенком? 

Это тоже зависит от привязанности ребёнка, от его прежнего места жительства. К нам пришёл мальчик 14 лет, с которым было труднее, чем, когда пришли десятилетний брат и четырёхлетняя сестра. 

Первые дети, которые пришли к нам, были из очень неблагоприятной среды. Они организовывались в свой круг, общались между собой знаками. С ними было трудно. 

А потом пришли Алина с братом Вадимом, было совсем по-другому. Алина позитивная девочка, понимала, что мы хотим лучшего, когда делали замечание её брату.

Для детей 14 и выше лет рекомендуют давать наставников, а не брать их в семьи. Что-то изменилось?

Практика показывает совершенно другое.

Дети все понимают, что у них разные фамилии, они не кровные, но считают друг друга братьями и сёстрами? Или остаются чужими друг другу?

Каждого ребёнка мы любим безусловной любовью. Наша задача – выстроить их отношения друг с другом и с семьёй. Индивидуально, с каждым ребёнком мы выстраиваем личные отношения, независимо от окружающих, чтобы ему было комфортно с нами. У них между собой могут быть разные отношения, но каждый ребёнок имеет право прийти к нам и пожаловаться. А мы должны справедливо защитить каждого: и своего, и приёмного ребёнка. 

Они называют нас мамой и папой, других – братом и сестрой, но понимание семьи приходит позднее. Когда они выходят из семьи, проходит некоторое время и они начинают понимать, что у них были родители, братья и сестры. Но не все так думают.

Дети делятся секретами с вами?

Конечно. Они не всегда знают, как себя вести в школе, в обществе. Всегда говорю им, что, чтобы мне их защитить, они должны рассказать всю правду. Подростки имеют свои секреты, но основные проблемы мы знаем.

Вам помогает ADRA с приобретением игрушек, техники, спортивного инвентаря? 

Нет, мы покупаем сами. Велосипеды каждому ребёнку и мне покупал муж. Есть вещи, которые давала ADRA, но в основном, покупаем сами.

Как участвует в вашей жизни ADRA? Как часто они приезжают?

Когда был в правлении Василий Ганулич, кажется это в 2008-2010 годах, они приезжали часто. Привозили детям одежду, игрушки, проводили с детьми время, что очень ценно. Но уже давно к нам никто не приезжает.

У ваших детей есть телефоны. Они общаются со своими родными?

У младших детей телефонов нет, только у старших. Общаются те дети, у которых налажены отношения с родственниками, с родителями. Старшие дети, которые вышли, даже в гости ходили к родителям. 

Те дети, которые сейчас у нас, не общаются с родными. У некоторых родители умерли, у некоторых – сидят в тюрьме, есть тёти-дяди, которым они не нужны, хотя дети хотели бы этого. Когда дети становятся старше, мы едем к ним на родину, посещаем людей, стараемся наладить какие-то отношения с близкими. 

К вам приезжают родные ребёнка?

Официально это не разрешено. Но, когда ребёнок хочет, эти отношения не влияют на психическое и эмоциональное состояние ребёнка, мы разрешаем.

Алина часто общалась с мамой, ездила к бабушке, они приезжали к нам, привозили гостинцы. Были Лина с Вовой. Их отец поддерживал связь только с сыном, к Лине относился холодно, с мамой они вообще не захотели встречаться. У нас были Наташа и Артур. Сейчас Наташе 16 лет, поступила в Кривой Рог в училище. Она не хочет общаться с мамой, не может простить её. Всё в жизни по-разному.

Вы привлекаете детей в оформлении комнат? Как развиваете у них эстетический вкус? Сколько комнат и по сколько человек живут?

Мальчики живут по четыре человека, у нас двухъярусные кровати. В какой цвет красить стены я могу посоветоваться, но занавески выбираю сама. Мальчики сами делают себе перестановку, чтобы было веселей, «выпустить пар». Десять лет назад ADRA привезла мебель, мы её еще не меняли.

В воскресенье у нас день генеральной уборки. Они сами занимаются уборкой своих комнат и шкафов.

Вы советуетесь с детьми о меню?

Вчера вечером спрашиваю: «Пюре будем кушать?». Понимают, что нужно будет чистить картошку, поэтому не хотят. Значит, варим кашу. 

Если есть возможность, готовим вместе, подсказываю рецепт. А в основном, продумываю на неделю меню, учитывая их пожелания и предпочтения.

Чему учит детей папа?

Они ремонтируют велосипеды, убирают на улице, помогают мне в мелком ремонте.

Вы рассказывали, что не все дети хотят заниматься. Но через какое-то время, когда увидел ребёнок, что его брат достиг каких-то успехов, не появилось желание и самому чего-то достигнуть?

Это зависит не от семьи, а от самого ребёнка. У таких детей отсутствует сила воли. Они начинают это понимать и что-то менять к 20 годам. Когда учатся в школе, редко посещают кружки, дополнительные занятия. Всё происходит по-разному. 

У нас была Лиина, которая, когда жила с мамой, ничего не хотела. Но с нами начала активно участвовать в школе: писала научные работы, часто посещала библиотеку. Потом поступила в Каменское училище культуры, закончила с красным дипломом. 

Сейчас, к сожалению, у нас много детей, которым умственная работа достаётся тяжело. Но, те, которые плохо учатся в школе, любят работать физически. Это в них приветствуем и развиваем. 

Два года назад к нам пришли брат и сестра Богдан и Олечка. С ними работать на кухне мне одно удовольствие. Ему 11 лет, но всегда с удовольствием всё делает: подаст, натрёт морковку, начистит картошку и всё так быстро и ловко. Он тяжело разговаривает и не успешно учится в школе, но как помощник он незаменим.

Вы влияете на будущее детей, на выбор их профессии?

Очень сильно влияем. Мы рассказываем им о разных профессиях. 

Например, был мальчик Вова, сейчас ему 22 года. Когда нужно было ему учиться, сказала: «Вова, идёшь учиться на повара». А он кричит, что хочет быть космонавтом или лётчиком, не понимая, что его умственные способности не позволяют этого. Приехали в училище писать заявление, а он отказывается. Папа Олег поговорил с ним. Вова окончил училище, хорошо себя зарекомендовал, устроился на работу. Сейчас успешно работает несколько лет в Польше, его там ценят, не хотят отпускать. 

Одного мальчика, Игоря, отвезли учиться в Кременчуг, было вначале сложно. Но потом взялся за ум, поступил в колледж, сейчас учится на третьем курсе в университете. Техническая специальность – это его, учится на електро-механическом факультете.

Смотрим на ребёнка, приблизительно определяем, на что он способен, его это или нет. Дети сами не всегда понимают, чего хотят. Когда дети сами пишут заявление, собирают документы, внутренне они соглашаются с данной специальностью. Мы не заставляем, не говорим: «Возражения не принимаем», мы рассказываем, какие есть специальности, что им подходит, что советуем. И ребёнок из всего списка выбирает, что ему нравится.

Сколько детей уже вышло с семьи? Сколько взяли взамен?

Шесть человек: Вадим, Алина, Вова, Игорь, Наташа и Лина. На место одной девочки ещё никого нет.

Как реагируют дети, когда причиняют вам боль? 

А они не знают, что они делают больно. Через некоторое время всё забывается. Я не помню за последнее время, чтобы меня обижали. Понимаю, что ребёнок не справляется с какой-то ситуацией, но он наносит вред прежде всего себе. Они меня слушаются, когда напоминаю что нужно сделать, выполняют. 

Есть у нас 18 летний Игорь, который не слышит, что ему говорят, не хочет выполнять просьбы. Его просто жаль, понимаю, что ему тяжело будет в жизни, не обращаю внимание на такое его поведение.

До сколько лет у вас могут остаться дети?

До 18 лет или пока не закончит учёбу.

Как вы справляетесь с усталостью? 

Нужно менять обстановку. Когда ничего изменить невозможно, нужно только контролировать ситуацию и принимать как есть. В таких случаях мне нужно закрыться в своей комнате. Но, когда есть проблема, её нужно решать. Когда видишь какой-то выход, становится легче. А когда кажется, что ситуация безвыходная, тогда сложнее всего.

Убегали дети из дома?

Есть сейчас мальчик, который не убегает, просто он ходит, гуляет. Он привык бродяжничать, и ему нужно ходить, гулять, а потом возвращаться. Такие дети проживают привычки, с которыми жили раньше. На это надо много времени и сил, чтобы показать, что можно жить по-другому. В этом году он немного успокоился. А чтобы убегали дети, такого не было.

Все дети оставляют свои привычки или они за ними тянутся?

Все дети остаются детьми своих родителей. Мы их воспитываем, прививаем какие-то моральные и нравственные принципы, но они остаются детьми своих родителей. Мы всегда говорим им, что у них всегда есть выбор. Некоторые дети делают свой выбор в лучшую сторону. Например, Вова, который в школе был пассивным, не хотел учиться и вообще ничего не хотел, сейчас стремится только вперёд.

Вы всегда их хвалите и поддерживаете. А показываете, что недовольны ими? 

Конечно, когда ещё ребёнок маленький и, например, зацепил меня велосипедом, говорила ему: «Зря ты так сделал, мне было больно». 

Когда привозят конфеты всем детям, то родителям не привозят. Но я знаю, что каждый принесёт мне по две конфетки, все поделятся. 

Бывало, поеду по делам, приезжаю, а посуда не вымыта. Я им говорю: «Мне это не нравится. Почему не вымыли после себя посуду, чтобы мне было приятно?». 

Всегда говорю: «Мне это неприятно. Я же не делаю тебе на зло». Всегда разные моменты обговариваю. Как они могут узнать, что делают что-то неправильно, влияют на настроение и эмоции другого человека, если им об этом не говорить?

Как вы реагируете, когда ребёнок говорит вам неприятности?

Лично нам они не говорят плохих слов. Когда ребёнок говорит, что ему тут плохо – он говорит правду. Если он до 14 лет жил и делал, что хотел, а тут ему навязывают какие-то правила, то ему плохо. И мы это понимаем.

Как дети принимают нового ребёнка?

Встречают всегда хорошо. Первые две недели, пока не начнутся точки соприкосновения, не пересекаются чьи-то интересы, не нарушены права, всё спокойно. Проблемы начинаются потом.

Вы ждёте благодарности от детей?

Нет, не жду.  Я не жду благодарности от своих детей. Буквально вчера разговаривала со своим биологическим ребёнком. Он говорил: «Мама, я заберу тебя с собой». А я не хочу. Хочу дожить до старости вместе с мужем. А наших детей жаль. Неизвестно что их ждёт в такое трудное время, когда жёсткая конкуренция в плане труда. Если они будут помогать мне, отказываться не буду. 

Завтра приезжает Вова, звонил: «Мама, везу домой три сумки гостинцев». Я не просила, он сам хочет сделать приятное.  Истинное удовольствие, истинная радость, когда дети состоялись.

Девочка поступила в Кривой Рог, живёт в общежитии. Я очень переживала, как она там будет. А ей нравится, присылает фото, какие блюда готовят, как она их украшает. Это доставляет удовольствие, что дети нашли себя в жизни, что у них позитивная динамика.

Дети уходят, поступают учиться. Что с ними потом, где они будут жить?

Они уходят в никуда. Мы молимся за девочек, чтобы успешно вышли замуж, состоялись на работе. Мальчиков отправляю в города, где есть работа. Говорю, что они должны сами себя обеспечить. Учим, чтобы они были самодостаточными в жизни. Мальчики видят, что папа работает, он для них пример.

Были ли ответы на детскую молитву?

Однажды Олег поехал в командировку, я поехала с ним, т.к. это была дальняя дорога. С детьми была моя мама. Она предложила детям помолиться за папу с мамой. Как только они помолились, через три минуты я им перезваниваю. Когда узнала о молитве, рассказала, что в это время нам лоб в лоб ехала машина. Как мы разминулись с этой машиной – не знаю. Но этот опыт был для них наглядным ответом на молитву.

У вас есть время для личного отдыха?

Не все дети уезжают в санаторий в летнее время. Мне нужно сделать запасы консервации, летом нужно сделать какой-то ремонт. 

Олег всё время на работе. Летом был адвентистский лагерь в Каменке, мы там были неделю с детьми.

Кто-нибудь с детей принял крещение?

Да, Лина, Вова. Мой старший сын, которому 18 лет, учится в Буче. Средний Максим хочет быть пастором. Сейчас учится в техникуме, но сдаст ЗНО и после второго курса тоже пойдёт учиться в Бучу. Младший Богдан, который заканчивает восьмой класс, ещё не определился.

Вопросы − Алла Шумило

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21