Книга Даниїла: мильна опера націй

Книга Даниїла: мильна опера націй

Продовжуємо публікацію серії богословських нарисів В’ячеслава Корчука на матеріалі біблійної книги пророка Даниїла.

Частина 1, 2, 34, 5, 6, 7, 8, 9, 10

Мені ніколи не подобались мильні опери. У них є те, що вбиває здоровий погляд на речі, що існують навколо нас. Як правило, сюжетна лінія у них тужлива та безнадійна. Мильна опера багатосерійний радіо чи телеспектакль на сімейні та побутові теми мелодраматичного, сентиментального характеру з постійними персонажами. 

Історія про Джонбенет Ремсі, яку жорстоко вбили, подібна на мильну оперу, хоча сталася в реальному житті. Ця дівчинка була переможницею дитячих конкурсів краси в США, але була вбита у 1996 році у віці шести років. Незважаючи на численні версії і домисли, вбивця (або вбивці) Ремсі так і не були знайдені. Вбивство Джонбенет стало одним з найгучніших злочинів у США в 1990-і роки. Слідство довгий час не приносило результатів. В якості основних підозрюваних розглядалися батьки дівчинки. Вбивство обросло численними чутками і підозрами. У 2005 році генетична експертиза встановила, що кров на білизні жертви не належала її батькам. Також не було знайдено збігів зі зразками ДНК в базі ФБР.

Через 10 років поліція вийшла на підозрюваного Карра, Джона Марка.

Карр був заарештований. Існує інформація, згідно з якою він нібито зізнався тайській поліції, що в 1996 році накачав наркотиками і зґвалтував Джонбенет Ремсі, причому раніше в матеріалах слідства мови ні про які наркотики не було. Репортерам він повідомив, що любив Джонбенет Ремсі, був з нею в ніч убивства і що її смерть стала результатом нещасного випадку. Влада Таїланду екстрадувала Карра в США.

Раніше у справі про вбивство Джонбенет ім’я Карра не фігурувало, і родичі жертви повідомили, що ця людина не була їм знайома. Проведена експертиза встановила, що ДНК Карра не відповідає зразкам, знайденим на білизні Джонбенет. Крім того, родичі обвинуваченого представили непрямі докази того, що в момент убивства він був разом з ними в штаті Джорджія. 28 серпня звинувачення у вбивстві з Карра було знято.

На нетривалий час Карр був звільнений з-під варти, але незабаром його знову заарештували для екстрадиції до Каліфорнії, де він повинен був постати перед судом за звинуваченнями в зберіганні дитячої порнографії. Втім, у жовтні того ж року і це звинувачення з нього було знято через відсутність доказів. Тому ця справа досі не закрита і немає кінцевих рішень по ній.

Мені не подобається дивитися мильні опери. У них немає потреби. Біблія представляє характери різних людей, які намагалися впливати на маси і заволодіти їхньою увагою. А чи мали ви можливість нещодавно, наприклад, читати книгу Суддів? А як на рахунок 11-й розділу книги Даниїла?

Одинадцятий розділ книгиДаниїла оповідає про взаємодію злих сил та їхній деструктивний вплив на народ Божий, який упродовж віків був переслідуваний, зазнавав несправедливого ставлення та нелюдського поводження. Земна доля Божих дітей того часу визначалась силами зла і обставинами, які вони не обирали і які були їм непідвладні. Давайте поміркуємо над тим, як народ Божий може вижити у таких критичних ситуаціях.

Ми розглянемо з вами цей непростий для розуміння 11-й розділ книги Даниїла. Оскільки 10 та 11 розділи є одним цілим усього видіння Даниїла, то і розглядати 11 розділ потрібно у цьому ж контексті. Цікаво підмітити, що 11-й розділ закінчується Другим приходом Христа. Звідси виходить, що 11-й розділ охоплює достатньо великий період часу. Саме у цьому періоді, зі слів ангела, що з’явився Даниїлу, проходила жорстка боротьба за престол персидських царів і майбутнє народу ізраїльського. Князь Михаїл вів боротьбу проти сил пітьми, які впливали на розум царя Кіра. Боротьба була сильною, але Божий влив на мислення царя та його радників узяв гору. 

Історія ізраїльського народу в пророцтві одинадцятої глави Книги пророка Даниїла представлена ​​достатньо скупо. Однак згадка таких ємних за своєю суттю визначень, як «зневага святині», «припинення щоденної жертви», «гидота спустошення», говорить про те, що цей народ пережив масу горя і страждань, перебуваючи між двома ворогуючими силами. Історія оповідає нам про Антіоха Епіфана (представника Півночі, який правив з 176 по 164 рр. До Р. Х.), який насильно проводив політику еллінізації євреїв, що стало причиною національної кризи цього народу. Примушуючи ізраїльтян до відмови від своєї релігії та культури і прийняттю релігійно-культурного світогляду Греції, Антіох зробив цілий ряд злодіянь, спрямованих на приниження, знищення та знеособлення єврейського народу. За 12 років свого правління він повністю обібрав Єрусалим, у тому числі і знову відбудований Храм, убив тисячі євреїв і багато тисяч забрав у полон. У всіх іудейських містах він установив вівтарі, на яких приносили в жертву свиней (тварин, названих Богом нечистими). Спалювалися сувої Святого Письма, були вбиті священики і служителі при Храмі. Зрештою, під проводом Юди Маккавея євреї підняли повстання і вигнали армію Антіоха зі своєї території. Пізніше, уклавши союз із Римом, протягом майже ста років вони були незалежні, аж до 63 р до Р. Х., коли Юдея стала Римської провінцією.

Як було зазначено вище, 11-й розділ охоплює достатньо великий проміжок історії із книги Даниїла – це розділи 2, 7 та 8. Особливі межові знаки у цьому розділі знаходяться у 22 та 31 текстах. У тексті 22 сказано про «Володаря» (англ. Принц заповіту) – Ісуса Христа. «Мова, безумовно, йде про того Вождя, якому судилося затвердити завіт (см. Дан. 9:25-27 и 8:11). Тому, виходячи з контексту 9 глави, це ніхто інший як Месія, – Ісус Христос» (Ростислав Волкославский. Тайны Апокалипсиса, с. 131). Тому починаючи з 22-го тексту, ми знаходимося в межах земного служіння Ісуса Христа. Далі у тексті 31, де сказано про «гидоту спустошення», зі слів самого Христа це мало статися у часи Його перебування на землі (Матв. 24:15). Тому у часовому відрізку книги Даниїла 11 розділу ми досягли часу християнської ери. Але 11 розділ книги Даниїла – це більше, ніж історія про царя Півдня, який є символом людської влади (атеїзм, атеїстичний гуманізм, секуляризм, матеріалізм), що не визнавала Бога – як той фараон Єгипетський, який сказав: «Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!» (Вихід 5:2). Даниїла 11 розділ – це більше, ніж історія про царя Півночі, як символ релігійної влади, яка не засновує своєї діяльності на Священному Писанні. Історія сповнена ганебних прикладів часів темного середньовіччя, коли релігійна влада римських пап, отримавши безмежну владу, робила такі речі, про які тільки згадка (інквізиція, хрестові походи), огортає жахом. Звичайно, були часи, коли і політична влада бездушно знищувала все духовне і всяку згадку про Бога, позбавляла свободи і віддавала на смерть дітей Божих (Французька революція, атеїзм, панування комуністичного режиму).

Але чи можемо ми знайти в 11 розділі книги Даниїла те, що може дати нам надію? Що є такого в 11 розділі книги Даниїла, що може нас збадьорити та заохотити в прямуванні за нашим Господом? Коли читаємо про цю «мильну оперу націй» ̶ їхнє підняття, а потім неминуче падіння, зміну світових імперій, царів, царств, на перший погляд усе це видається безнадійним, беззмістовним та від нас незалежним. Але ж має бути у Слові Божому те, що дає нам допомогу у житті щоденнім та надію? В книзі Даниїла 11 розділі є надія для стомленого серця від усієї недоречності цього несправедливого і часами жахливого життя.

Давайте подивимось на цю драму історії. «І буде знищений той натовп, і повищиться його серце, і він кине десятитисячки, та не буде сильний» (Даниїла 11:12).

Давайте подивимось на те, як Даниїл представляє хід історії та характер, розвиток світових царств та сил зла. «І за того часу багато-хто повстануть на південного царя, а сини насильників твого народу підіймуться, щоб справдилось видіння, і вони спіткнуться» (Даниїла 11:14). «Він увійде непомітно в ситу округу, і зробить те, чого не робили батьки його та батьки його батьків. Він порозкидає їм награбоване, і здобич, і маєток, і на твердині буде замишляти свої задуми, але до часу» (Даниїла 11:24). «А серце обох цих царів буде на лихе, і при одному столі вони будуть говорити неправду, але не буде успіху, бо кінець буде ще відкладений на означений час» (Даниїла 11:27). «А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу» (Даниїла 11:35). І на останок: «І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині. Та він прийде до свого кінця, І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині. Та він прийде до свого кінця, але не буде йому помічника» (Даниїла 11:45).

Зверніть увагу на останнє речення – «але не буде йому помічника». Іншими словами – але не буде йому допомоги, і він прийде до свого кінця! Яку закономірність ми тут прослідковуємо? Сили зла процвітають, але їхні дії будуть обмеженими. Бог ставить перепону шаленому розвитку зла та тим, хто його поширює. Бог допускає царям правити, даючи їм свободу вибору, але Він і стримує зло, яке готове вже зараз знищити цілковито весь світ. Є визначений час кожному діяти, щоб показати свій справжній характер та наміри, але Бог допускає цей час і наостанок ставить остаточну крапку в розвитку історії.

Коли ми читаємо ці тексти, то запитуємо: «А в чому суть головної вістки 11 розділу книги Даниїла?». 

Чи можна здивувати Бога тим, що діється під сонцем?

Чи насправді Бог все знає від початку і до кінця та упродовж століть усе зло тримає під контролем?

Чи знаходимо ми тут вістку про те, що незважаючи на хаос, який створюють люди на землі, Бог одного разу принесе Свій справедливий суд і що наявний стан речей не буде вічним?

Божа мета –  цемісія спасіння. Вона полягає в тому, щоб одного разу покласти край цьому грішному світу і створити «нове небо і нову землю», на яких перебуває правда. Ми теж живемо у часи протистояння сил добра та зла. Незважаючи на те, що ми живемо у країні свободи, але у той же час ми знаходимось перед обличчям великих небезпек швидкоплинного миру між державами, народами, непостійних довірчих стосунків між людьми. Цей розділ із книги Даниїла показує нам, наскільки люди не довіряють один одному, наскільки велична боротьба проходить у світі зла. Але що ми повинні чинити у часи так званої «турбулентності», нестабільності та різних викликів життя? Книга пророка Даниїла говорить нам: «А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через лестощі. А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме. А розумні з народу навчать багатьох, але спіткнуться об меча та полум’я, об полон та грабіж якийсь час» (Даниїла 11:32-33).

Якою є Божа відповідь Своєму народу на події, що відбуваються у цьому світі? По-перше, народ Божий повинен знати свого Господа настільки добре, щоб бути спроможнім здійснювати Його наміри у своєму житті. По-друге, вони повинні мати мудрість Божу, що бути спроможними навчати інших. 

Пригадайте історію, коли Христос плив з учнями на риболовецькому човні по розбурханому морю. Від великих хвиль, що накочувались одна на одну і вдаряли у човен, розхитуючи його у різні сторони, навіть досвідченим рибалкам стало моторошно. Кремезні моряки, учні Христа, на повні груди викрикували, даючи якісь команди, намагаючись утримати човен на воді і таким чином протидіяти стихії, але стало зрозуміло, що битва з вітром та хвилями програна. 

Блискавка яскравим світлом освітила човен і на кормі вони помітили Христа, що продовжував спати. Учні швидко підбігли до Нього, вигукуючи: «Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?». Євангеліст Марко так про це пише: «А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?… Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала… І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?» (Марка 4:38 – 40).

Ця історія символічно нагадує про історію у книзі Даниїла 11-го розділу. Вона символізує боротьбу та приховані небезпеки, що можуть спіткати кожного. Хіба і ви, дивлячись на цей світ, не казали Богу: “Господи, ну зроби щось із усім цим беззаконням? Невже Тебе не турбує те, що діється під сонцем?” Даниїла 11-й розділ говорить про те, що Бога насправді все дуже турбує. Ісус все ще може наказувати не тільки вітру і морю, але й подіям в історії і найголовніше – у нашому особистому житті. Вітри і хвилі підкоряються Божій волі. Ми можемо проходити через досвід життєвих труднощів, сум’яття, але бути упевненими у тому, що Бог може дати нам силу пройти через усе це і зберегти віру. Навіть серед шторму життя Бог приходить до нашого розбитого, збентеженого серця і наказує вітрові і хвилям: «Мовчи, перестань!». Якщо у такі хвилини ми ще більше шукатимемо пізнання Бога, ми отримаємо мир, який ніхто не зможе нам дати, окрім Нього.

Відома історія про двох жабок ілюструє важливість нашої наполегливості у добрих справах.

Дві жабки упали у свіже молоко у відрі й намагались триматися поверхні. Одна жабка швидко втомилася, перестала боротися за життя і потонула. Інша жабка продовжувала веслувати лапками всю ніч і на ранок випливла на острів із збитого молока, вистрибнула з відра і добралась додому. Нам потрібно знати Бога і ніколи не зупинятися у тому, щоб пізнавати Його краще.

Яким є найкращий шлях пізнання Бога? Це Його Слово – Біблія. 

А що є вашою найголовнішою метою у житті? Чи маєте ви за мету пізнати Бога? Адже пізнання Бога допомагає людині краще справлятися з болем і щоденними життєвими викликами. Знання Бога вселяє надію у справедливий Божий суд і торжество Його Царства правди.

Одного разу задоволений юнак подорожував залізницею через пустельний захід. Незважаючи на спеку, на обличчі юнака постійно сяяла посмішка. Інші пасажири висловлювали незадоволення від спеки і посушливого клімату. Треті скаржились на залізну дорогу, незручності пересування по ній, втому і нудьгу. А юнак виглядав усім задоволеним і він ні нащо не скаржився. Дивлячись на нього, можна було помітити, що йому подобається цей посушливий край.

Літня жінка, що сиділа неподалік від юнака, спостерігала за ним і, зацікавившись такою реакцією хлопця, запитала у нього: «Невже ти не втомився від такої спеки?». “Так, шановна, але я всім цим не переймаюсь!” І як тільки жінка хотіла запитати у нього, чому він не переймається, хлопець продовжив своє речення: «Тому, що мій батько мене зустрічатиме, коли поїзд прибуде до Вінніпегу». Він вірив, що після довгої розлуки воєнного часу, вдома його зустріне батько.

Дорога життя є нерівною, з вибоїнами, нестерпною і часто проходить через круті перевали. На цій дорозі є різного виду перешкоди, випробовування, труднощі, болі сердечні, тягарі, розчарування. Але в кінці цієї подорожі під на нас очікує Небесний Батько.

В’ячеслав Корчук, доктор богослов’я

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21