Книга Даниїла: викрадена дитина

Книга Даниїла: викрадена дитина

Починаємо публікацію серії богословських нарисів В’ячеслава Корчука на матеріалі біблійної книги пророка Даниїла.

Частина 2, Частина 3, Частина 4.

Юначе життя Даниїла проходило у часи національної та духовної кризи стародавнього Ізраїлю, що призвело до національної трагедії — Вавилонського полону. Віками народ Божий порушував Його Закон. Багато хто розумів, що так далі не могло тривати. І ось, одного дня Даниїл почув вістку, що привела його в заціпеніння. Величезна армія ворожих військ з’явилася на горизонті. Жителі міста вдивлялися вдалину з дахів своїх будинків та з найвищих місць стіни, сподіваючись, що вона захистить їх від навали ворога. Вони розуміли –  неминуча небезпека наближається. Жителі міста швидко зачинили міські ворота та обклали їх важкими мішками з піском, щоб укріпити їхню міць і протистояти ворожого штурму. Перед невідворотнім наступом ворога народ метушився, швидко пересуваючись у різні сторони стривоженого міста. Багато хто із людей перелякано викрикував і закликав на допомогу до свого Бога.

Злякані люди сиділи на найвищих місцях дахів будинків та стінах, що з’єднували сторожові вежі. Вони могли на власні очі спостерігати, як наближались язичницькі війська, а з ними, близька смерть. Стало виразно видно поліровану зброю, блискучі щити, колісниці з упряжами коней (Єзек. 21:20). Ось вона – велика армада непереможної армії. Військові інженери зрубували великі дерева і на ходу будували стінобитні машини та катапульти. Війська Навуходоносора ІІ готувалися до штурму стін Юдейської столиці.

Я переконаний, що у ці хвилини багато жителів Єрусалима молилися і благали Бога про захист. Інші шукали допомоги в молитві до своїх ідолів. Та ось настала мить, коли розпочалася запекла битва. Через те, що облога міста Єрусалима тривала довго, сотні людей помирали від спраги, голоду та різних хвороб. Інші гинули у відчайдушних спробах врятувати місто. Доля Єрусалима була вирішена. Вали, споруджені ворожими військами для облоги, уже височіли над мурами.

Даниїл теж молився і благав Божого захисту, але на цей раз, кінцева воля Божа була не в тому, щоб захистити Свій народ від ворога. Єрусалим мав упасти. У книзі Даниїла 1:2 говориться, що вавилоняни перемогли! Тільки уявіть собі – Бог Сам бере участь у поразці Свого народу. Важливо зрозуміти  кінцеву мету Бога. Його народ мав навчитися послуху через приниження, і неволю. Бог не зможе здійснити для них Свої добрі наміри, доки вони не засвоять цей урок і не залишать гріховні дороги. 

Багатобожні вавилоняни швидко все взяли під свій контроль. Після першої облоги міста найрозумніших юнаків та найвродливіших дівчат, Єхонію царя і знать забрали в полон. Їх вирвали із Божої землі та брутально депортували до столиці Вавилону. 

У жахливих умовах залишивши свій дім, рідне місто, полонені пішки йшли 800 км пустельною дорогою на північ. Юнаку Даниїлу тоді було приблизно 18 років. Виснажений дорогою, він був надзвичайно вражений обрисами процвітаючої, могутньої столиці світу, що повстала у всій своїй красі золота та величі.

Звичайно, Даниїл був розчарований та роздратований, коли намагався зрозуміти те, що сталося. Він просто не уявляв, яким чином йому прийдеться провести решту життя в цьому нечестивому місті. Але замість того, щоб запитувати: «Чому це сталося зі мною?», я вірю, що він молився так: “Чого Бог очікує від мене у цих нових обставинах життя?». Бог завжди має Свою мету і для нас з вами. Нам краще більше запитувати у Бога не ЧОМУ щось сталося, а ЩО Ти Господи бажаєш для мене зробити у цих обставинах?

Даниїл був патріотом свого народу. Він був твердим як сталь щодо Божих принципів. Даниїл поклав у своєму серці не погоджуватися зі впливом язичницького оточення і продовжував віддавати честь живому Богу, незважаючи на те, що він майже все втратив. Але Даниїл мав велику перевагу: він не втратив Бога у житті! Бог залишився його Другом.

Зауважте, який образ Даниїла постає перед нами. У книзі Даниїла 1:4 сказано, що у цього юнака не було фізичних вад, він був вродливого вигляду, здібний до навчання та здобуття знань, моторний до служби у царському палаці. Чи змогли б ви перевершити ці кваліфікації?

Біблія не була написана групою неосвічених простаків, багато із них були освічені, виховані і глибоко духовні, мислячі особистості:

  • Мойсея було навчено всієї мудрості єгиптян.
  • Даниїл був навчений знання та розуміння мудрості, письма та халдейської мови.
  • Фарисей Савл (після увірування у Христа Апостол Павло) був експертом і грецької, і юдейської культури та релігії. 
  • Даниїл мав такий високий рівень IQ, бо любив Бога і слідував за Ним.

Чи зметикували ви у чому тут справа? Об’єднуючись з божественною мудрістю, ми стаємо мудрішими також. Ось чому ми намагаємось посилати наших дітей до християнських шкіл. Ось чому ми організовуємо для наших дітей суботні школи. Ми уподібнюємось до Того, кому поклоняємось.

Вавилон та Єрусалим представляють дві великі протилежності. Ісус Христос та сатана представлені у великому протистоянні між добром та злом у Даниїла 1. І здається, що ті, хто жили у ті часи, могли припускати думку, що сили зла перемогли, бо незліченні боги Вавилону могутніші за єдиного Бога тих, хто жили в Єрусалимі.

Поневолювачі відвели народ до Вавилона, забрали священний посуд з Єрусалимського Храму – збезчестивши, насміявшись над святинею народу Божого. І тут здається, що Бог Ізраїльтян зазнав поразки, а вавилонські боги перемогли. Я хотів би, щоб ми пам’ятали, що коли царство цього світу атакує царство Боже, – переслідується завжди одна мета, – пограбування! Метою диявола в Едемі було викрасти у Бога Його дітей. А тут картина – у Єрусалима викрали найкращих дітей і відвели для переформатування у Вавилонський полон. З першого погляду здається, що сили пекла отримали цілковиту, тріумфальну перемогу над народом Божим.

Але наш Господь має генеральний план. І подяка Йому, що Він контролює ситуацію. Незважаючи на сумний сценарій, Його воля буде звершена. Все це було допущено Богом, щоб розбудити Свій народ. Іноді Бог допускає у нашому житті такі речі, які нам не під силу зрозуміти. 

Хтось може запитати:

  • Чому син вживає наркотики? 
  • Чому ця хвороба торкнулася мене?
  • Чому у мене немає грошей на прожиття?
  • Чому мій шлюб розпадається?
  • Чи може мати Бог контроль над цим усім?

Наша ситуація – в руках Божих, і ми можемо й далі довіряти Йому. Натомість запитувати: «Де Бог?», ми повинні сказати: «Чому Ти, Господи, бажаєш навчити мене у цих обставинах?». Нам, людям, так легко забувати, що Бог тримає під контролем нашу ситуацію.

У книзі Даниїла 1:4 говориться про наказ царя, щоб «навчати їх [полонених знатних юнаків] книг та мови халдеїв». На перший погляд це видається абсолютно нешкідливим. Адже це є не гріх вивчати іноземні мови. Але зауважте, як досягають вавилоняни своєї мети, щоб змінити мислення та світогляд цих молодих людей.

  1. Юнаки були відлучені від рідного їм міста Єрусалима і відведені до Вавилону. Коли ви відокремлені від товариства християнського, коли у вас немає сімейного богослужіння, коли ви не спілкуєтесь з братами та сестрами у церкві – ви постійно втрачаєте силу християн – ваше світло тьмяніє. Пропустіть декілька разів служіння у церкві, і ви почнете духовно слабнути.
  2. Навчання. Їх навчали наново. Даниїл та його друзі три роки навчалися у Вавилоні, щоб думати так, як думають вавилоняни. Їхній розум повинен був засвоїти нове мислення. Божі діти мають християнський світогляд, а тому й думають по-іншому, на відміну від людей, які не визнають Бога Творця. Навуходоносор усвідомлював, що якщо йому вдасться перепрограмувати мислення Даниїла, то він зможе створити нову людину, яка буде думати і чинити як вавилонянин.
  3. Компроміс. Їхня дієта була змінена (Дан. 1:5). І що тут поганого? Визначаючи юдейським юнакам меню, вавилонський цар заступав собою Бога Авраама, який визначив дієту своїх послідовників (Левит 11). За таких умов як він міг їсти страви, над якими язичники молилися, присвячуючи на жертву їх ідолам? Навіть споживання нейтральних продуктів, які Даниїл вживатиме в звичайних умовах (Даниїла 10:3), юнак сприйняв як ідолопоклонницький ритуал. І тому тимчасово відмовився від них. 

А яким було перше випробовування Адама і Єви в Едемському саду? Також їжа. Є їжа, яку пропонує Бог, і є їжа, яку пропонує через непослух Богові сам диявол.

Перше випробовування Христа в пустелі включало в себе також їжу, і слава Богу, що Христос залишив нам приклад, коли потрібно твердо сказати «Ні!». Даниїл вирішив: незважаючи ні на що, залишатися вірним Богові.

1. Мішанина, промивка мізків (Даниїла 1:6, 7) – їхні імена були змінені!Даниїл “Бог мій суддя” став називатися Валтасаром, що означає: “Мардук захистить тебе”. 

Ананія “Бог милостивий” став називатися Седрахом, що означає: “Місяць покаже дорогу”.

 Мисаїл “Я належу Богові” став називатися Мисахом, що означає: “Я належу богу Місяця”.

Азарій “Бог допомагає” став називатися Авденаго, що означає: “Слуга бога Набу”. 

Для чого їхні юдейські імена було змінено на імена халдейських богів? У давнину батьки надавали великого значення іменам своїх дітей. Часто саме імена демонстрували чи навіть впливали на риси характеру, які батьки бажали виховати у своїх дітях. Цар розраховував, що з допомогою видатних язичницьких імен, щоденного спілкування з язичницькими звичаями та впливу принадних обрядів язичницького культу зможе спонукати їх відмовитися від віри Божого народу і прийняти релігію вавилонян. Існує важливий принцип: спосіб нашого мислення визначає те, як ми будемо жити. Навуходоносор хотів, щоб вони думали і жили як вавилоняни. 

Секрет переможного життя – не пристосовуватися до цього світу. Якщо б Навуходоносор добився того, щоб вони їли так, як їдять усе підряд у світі, вони б і говорили по-світському, й інші речі робили б точно так, як це робиться у світі. У Посланні до Римлян12:1, 2 сказано так: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість».

«І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника евнухів, щоб не осквернитися» (Даниїла 1:8). 

«Коли ви у Вавилоні – робіть, як вавилоняни роблять». Зрештою, так чинили всі. Так робіть, або будете знищені. Даниїл та його троє друзів цю філософію не сприйняли. Даниїл обрав собі друзів, які також намагалися жити богоугодним життям. Який контраст між Даниїлом та його друзями і сьогоднішнім часом. Як багато людей сьогодні просто пливуть за течією, людським натовпом, тільки тому, що так чинять усі? Це подібно до хамелеонів. Коли хамелеон потрапляє на червону поверхню – стає червоним, на зелену траву – стає зеленим. Але не так було з Даниїлом та його друзями. Вони твердо стояли за те, що вірили у серці. Приймаючи таке рішення, єврейські юнаки були далекі від самовпевненості, а твердо покладалися на Бога. Якби під тиском обставин вони пішли на компроміс із гріхом, то порушення принципу послабило б їхнє розуміння правди й огиду до гріха. Перший невірний крок потягнув би за собою наступні, доки не порушився б зв’язок із Небом і вони остаточно не впали б жертвою спокуси.

Дорога молодь, вам потрібно прислухатися до юнака Даниїла. Коли вас запрошують зробити дію, що збезчестить Бога – ви повинні рішуче проти цього діяти. Покажіть ваш колір. Легшого шансу не буде. Стійте твердо за Ісуса з першої можливості.

Подивіться, наскільки Даниїл подібний на Христа. «Випробуй-но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини, і ми будемо їсти, та воду і будемо пити» (Даниїла 1:12). Наскільки Даниїл був христоподібним, ввічливим, скромним, добропристойним. Він розпочинає своє прохання зі слів “будь-ласка”. Він завершує своє прохання, говорячи, що через десять днів випробування ви зможете пересвідчитися, і ми з повагою поставимось до вашого рішення. А як він міг зробити таку заяву? Він довіряв Богу і знав, що Бог буде стояти за них. Він не використовує жорсткі слова або погрози, але смиренну повагу. Нам не потрібно ставати нестерпними для того, щоб бути християнами.

Десять днів зробили чудо з тими, хто споживали веганську їжу. Бог благословив вірність Даниїла та товаришів у тих обставинах. 

«А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу» (Даниїла 1:15). 

Після того Даниїлові та його друзям було дозволено харчуватись простою їжею упродовж усього часу навчання.

«А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві» (Даниїла 1:20).

Дорогі друзі – Бог шанує вірність! Якщо ви вірні Богу, Він завжди буде вірний вам. Так, це не означає що завжди, у цю ж саму мить Він зробить те, про що ви у Нього попросите, але Бог завжди вірний і вшановує тих, хто вірний Йому. Одного разу нам потрібно буде постати перед Царем Царів. Визначальним фактором будуть наші взаємини з Ісусом Христом. Тобто, чи прийняли ми Його через віру у своє життя – чи бажали ми в нашому житті виконати Його волю, що відкрита в Біблії? Там, в небесах – ми отримаємо найвищу честь і шану зустрітися лицем до лиця з нашим Господом. А також із вірним Даниїлом.

В’ячеслав Корчук, доктор богослов’я

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21