Максим Буга, пастор, волонтёр: «Когда мы понимаем, что бессильны, включается сила Божья»

Максим Буга, пастор, волонтёр: «Когда мы понимаем, что бессильны, включается сила Божья»

Вы пастор, как и Ваш отец, Вы адвентист в четвёртом поколении. Как раньше Вы видели работу пастора?

Смотря на своего отца, я понимал, что это головная боль, всё нужно пропускать через себя, плюс, когда общаешься с людьми, становишься «могилой» их исповедей; плюс ненормированный рабочий день. Я видел, что это сложно, очень тяжело, большая ответственность перед Богом, перед людьми. Для меня это было и хорошо и плохо. Со временем увидел благословения. Когда занимался стройкой, получал зарплату в пять-десять раз больше своего отца, только он получал в гривнах, а я в долларах. Но я приходил к отцу и брал взаймы у него деньги до зарплаты. Небольшие деньги, которые получал мой отец, были большим благословением, чем мои большие доллары. Радости от этих больших денег я не получал, они уходили «как сквозь пальцы». Я получал, записывал, но постоянно они куда-то уходили. В то время, когда у других людей были телефоны, планшеты, компьютеры, а я у меня работа, ненормированный график, и не было удовольствия от этого. В то время я никому не помогал. 

У меня много опытов с Богом, касающихся финансов. Мне звонят: «Помоги», и я помогаю, ищу спонсоров для помощи молодёжи, в церкви, людям. Бывает такое, что отдал всё, и ничего нет, у мамы с папой просить не будешь. Только молишься: «Господи, помоги». И тут возвращают старые долги, или человек, которому ты раньше помогал, говорит: «Меня Бог благословил,  тебе, случайно, сейчас не нужно?» Реально Бог слышит мои молитвы и помогает. Было такое, что у меня осталось с зарплаты всего двадцать гривен на три недели. Как раз всё, что у меня было, зарплату, долги, что вернули, отдал человеку на лечение. И я не знаю, как мне жить на эти двадцать гривен, прошу Бога помочь мне. Ночью мне приходит сообщение, друг с Америки пересылает мне некоторую сумму. Она была спонсором для лечения людей, за которых я просил. Когда получил это смс, подумал: «Слава Богу, у меня есть люди, которым я могу помочь». А она сказала: «У меня одно условие: «Эти деньги чисто для тебя, потрать на свои нужды». Никогда до этого и после этого она не присылала деньги на мои нужды, но именно в тот момент она сказала: «Мне Бог положил на сердце, эти деньги только для твоих нужд». Я упал на колени и благодарил Бога за Его любовь.

В прошлом году девочке, которой десять лет, дочь пресвитера нашей общины, попросила о крещении. Я говорю: «Надо крестить, если она хочет. Но я буду с ней изучать уроки, и делать всё со своей стороны, чтобы она не крестилась. Я буду всячески отговаривать её, чтобы она не приняла крещение, т.к. она должна прийти к этому осознанно».  Конечно, осознанно, на уровень своего возраста. Это всё зависит от человека. Девочка настояла, и крестил её отец. 

Вы стали пастором, потому что Господь призвал или потому что папа пастор?

С детства был в церкви, в десять лет принял крещение, сестра в восемь. Если бы я тогда не принял крещение, не знаю, принял бы вообще. С детства ездил на все программы, переключал слайды, всё слышал, знал. Как раз была евангельская программа, приехал австралиец, у меня и у сестры было побуждение принять крещение, мы подошли к австралийцу и сказали об этом, он ответил, что не видит в этом проблемы. Подошли к отцу, отец старых правил, что мы ещё такие молодые. А австралиец говорит ему: «Твои дети хотят принять крещение, Дух Святой стучится к ним на их уровне, почему ты им запрещаешь?». И тогда в 1994 году мы приняли крещение. Сестра Наталья Батюк была музыкальным руководителем в конференции, сейчас в церкви руководит хором. У меня были моменты, когда я отступал, а она всегда была преданной Богу. Закончила в Заокском адвентистском университете музыкальное отделение, она просто не может не служить Богу.

Вы сейчас пастор, много помогаете людям финансово, духовно, не хватает времени для отдыха. Когда-то работали на себя, могли делать что хотели. Возможно, Вам тогда легче было жить, чем сейчас?

В чём заключалась моя жизнь тогда – работа, заработок денег, потратить деньги, пойти погулять, в субботу пойти на служение и всё. Ты зарабатываешь – тратишь, зарабатываешь – тратишь и всё. Сейчас я служу и получаю удовольствие. Тогда мои удовольствия измерялись «купил джинсы, кроссовки или на машине поменял колёса». Сегодня моя радость в том, что я помог человеку деньгами на операцию, поехал в другой город и там помолились, сходил на посещение, пообщался с людьми, они рассказали о своих переживаниях, трудностях, мы прочитали библейский стих, помолились, мы провели домашнюю церковь. Вот эта радость для меня намного реальнее, я получаю удовольствие. Тогда была жизнь «красивая обвёртка», когда я приезжал на молодёжное служение на машине БМВ, со мной рядом три девчонки, это были такие потны, которые никому не нужны. Тогда у меня были деньги для помощи, но ко мне никто не обращался, потому что я тогда не помог бы, я ценил деньги. Сегодня у меня нет больших денег, кроме зарплаты, есть служение. Если сегодня ко мне придёт человек и попросит денег, я вылезу из кожи вон, но сделаю всё возможное, чтобы помочь. Это для меня настоящая жизнь.

Стать пастором меня призвал Господь, к сожалению, это пришло через большие страдания, горе. 

Перед этим была такая ситуация: одна сестра с Киева попросила меня утеплить балкон для её знакомой. Я попросил отца помочь мне. Во время работы мы с ним сильно поругались, и он сказал: «Ты заигрываешь с Богом, остановись, ты не на правильном пути». Господь через отца ещё раз указывал мне, что надо изменить свою жизнь. Это был среда-четверг. В пятницу я встретился с одним богатым человеком, у которого делал ремонты, он даёт план дома и говорит: «Макс, я даю тебе план дома, хочу, чтобы ты был прорабом, чтобы твои ребята сделали ремонт. Я тебе полностью доверяю, вот тебе водитель, машина, зарплата».  Я беру у него план, деньги за прошлую работу, у меня всё есть – работа на полгода, хорошая зарплата, но почему-то случается другое.

У меня было тогда российское гражданство и литовские номера. Было правило – никогда я не ездил на большой скорости, сам мог поехать быстрее, но, когда в салоне сидели люди, скорость до восьмидесяти км/час. В субботу мы ехали на служение, у меня в салоне сидело три девочки. Произошла авария и две девочки погибли. Меня обвинили и посадили в СИЗо. 

Нужно было проводить экспертизу, в то время она стоила три тысячи долларов. Для нашей семьи это были нереальные деньги. Мне записали, что я превысил скорость и не справился с управлением. У меня была машина, которая весит две тонны, в салоне сидело четыре человека, это уже больше двух тонн, и её просто так перевернуть невозможно. Я помню, что сзади ехала белая машина и моргала фарами, потом я отключился и включился, когда приехала «скорая помощь» и привела меня в чувство. Я спросил, что произошло, мне показали на девочек. Одна девочка была в машине, вторая лежала накрытая возле асфальта, она от удара вылетела из машины. Я говорил: «Это сон, это сон, ущипните меня», меня укололи и я пришёл в себя уже в больнице. У меня был русский паспорт, машина БМВ, три девочки и один парень попадают в аварию. Когда сообщили моему отцу, он был на служении в Киевской области, он сообщил пасторам. Приехало сорок человек (пастора и другие верующие) в костюмах, при галстуках, в субботу после служения, стали вокруг девочек и начали молиться. Тогда полицейские поняли, что это не какой-то наркоман, что я нормальный человек, тем более меня сразу проверили – не пьян, не наколот, но уже было всё написано ими в протоколе. Следователь приходил ко мне и спрашивал: «Ты хоть что-то помнишь?», а я не помню ни аварию, ни само столкновение, ничего. Вначале думали, что я обманываю, пригласили врача из Житомирской больницы, он проверил и сказал, что есть такая защитная функция в организме, когда отключается мозг, чтобы не было сахарного диабета от стресса. Следователь поверил только после слов врача, что я ничего не помню. Сказали, что я пошёл на обгон ЗИЛа, потом резко начал уходить в сторону. Когда после всего я просил хозяина грузовика рассказать, как всё произошло, ведь он видел, он избегал меня, потом изменил номер телефона, и я с ним не смог поговорить. Следователь говорил, что мне нужно взять всю вину на себя. Я отвечал, что моя вина только в том, что эти девочки ехали в моей машине, и я, как водитель, отвечал за них. Я точно знаю, что я не превышал скорости, тем более, в селе. Это один из тех вопросов, которые, когда попаду на небо, задам Господу. Каждый год на годовщину, когда езжу на кладбище, задаю себе этот вопрос: «Как это произошло?»

Стал бы я пастором, если бы не эта ситуация? Стал бы, но вопрос «Когда?». Верю, что у Бога для каждого есть особое предназначение, Он ведёт и говорит: «Я хочу, чтобы было так», а человек выбирает. Я видел свой путь, Бог меня видел в другом. Этот период переживаний много изменил в моём сознании, в понятии ценностей, в моём отношении к Богу. Когда мне говорили, чтобы я стал пастором, отвечал, что стану, Но пока к этому не готов. Друзья говорили, чтобы я шёл на служение, т.к. всегда мог выслушать, подсказать, поддержать, был «подушкой» для всех. Я отвечал: «Ребята, когда мне нечего будет терять, тогда пойду на служение». В моём сознании не было места служению, когда у меня есть бизнес. Бог показал, чтобы не говорить лишних слов, не зарекаться, доверяться больше Ему и идти только Его путём, это самое лучшее. Когда мы понимаем, что бессильны, включается сила Божья, и решаются многие вопросы. В данном случае Бог показал, что «тебе уже нечего терять, иди на служение».

Вы взвалили на себя большую ношу постоянно помогать другим, искать спонсоров, недосыпать. Вы сами выбрали такое служение, или Господь Вас направил?

В 2014 году после трёх лет дружбы я расстаюсь с девушкой. Как раз в это время началась война. Я был в таком состоянии, что специально поехал на передовую, чтобы шальная пуля не пролетела мимо меня. Я поехал в Волноваху, в лес, увидел этих молодых ребят, которым было по восемнадцать-двадцать лет, которым нужно заводить семьи,  а они садятся по машинам, одевают на себя бронежилеты, и я понимаю, что многие из них не вернутся. У меня опять щёлкает в голове, я начинаю ценить жизнь, понимаю, что эти люди нуждаются в том, чтобы я рассказал им о Боге. Тогда мы привезли газеты, книги, вместе молились. Людям привезли гуманитарную помощь, увидел, что люди в ней нуждаются. Последовали ещё поездки. После третьей понял, что я получаю удовольствие от того, что помогаю людям. После пятой поездки встретился с человеком, который сказал, что сейчас там нормально снабжают, а поездки дорогие, и лучше отсюда помогать, пересылать по Новой почте. Я продолжал помогать ещё какое-то время.  Потом ко мне начали обращаться люди, которым необходима была помощь. В Сумах было Сильное поколение, мы поехали в мэрию, попросили адреса детей, которым нужна была помощь. Приехали в одну семью, где было четыре девочки и один мальчик, который плохо видел. А мне делали операцию на глазах, и я знаю, что это такое, когда плохо видишь. Я пообщался с ними и понял, что можно помочь. Это был мой первый большой проект, когда я смог помочь. Собрал более пяти тысячи долларов, сделали на одном глазу операцию, на втором. Стали приходить ко мне люди, просить помощи, один, второй, я смог помочь, мне это нравилось, получаю удовольствие от того, что виден конечный результат, люди радуются.

Сейчас не тяжело помогать, тяжело найти время написать пост, молиться об этом, попросить Бога помощи, найти время сесть и с молитвой написать, чтобы коснулось людских сердец. Самая большая проблема для меня – нехватка времени.

Как Вы находите спонсоров для людей?

Когда ко мне обращается человек с просьбой, смотрю, что мы с друзьями можем сделать в этой ситуации. Пишу пост в интернете, выставляю номер карточки, мотивирую людей для пожертвования. Бывает, что сумма ещё не собрана, а нужно срочно, перезваниваю друзьям, они своим друзьям, так по цепочке и собираем. Если выставляю просьбу, проверяю документы, звоню знакомым врачам, читаю диагноз, спрашиваю, сколько стоит такая операция, знаю его лично. Правда, были два случая, когда встречались уже после оказания помощи, но это были знакомые моих знакомых, по их просьбе была оказана помощь.

Недавно позвонила одна женщина, ей надо поменять сустав, сказали, что надо сто пятьдесят тысяч гривен. А мы буквально три месяца назад делали такую операцию женщине за восемьдесят тысяч гривен. Есть возможность сделать операцию в другом месте, дешевле. В Киеве есть врачи, которые знают, что мы адвентисты, они делают нам скидки. 

В Вашей церкви всего пять молодых людей, остальные люди старшего возраста. Не относятся ли они к Вам как к молодому пастору, неженатому, который не может ничему их научить?

Меня уважают за прямоту. Если что-то в человеке не то, пытаюсь корректно сказать. Если надо, прихожу и говорю: «Уважаемый брат (сестра), давай будем действовать в рамках Божьего Закона». Всегда стараюсь быть корректным и честным. Ко мне приходят члены церкви, советуются по разным вопросам, даже семейным. В то время, когда не был пастором, меня называли «свободные уши» потому что знакомые звонили и рассказывали свои проблемы. Я всегда пытался им помочь. Мои знакомые говорили, что я должен быть пастором, потому что я их выслушивал, поддерживал, подсказывал. Тогда я гордился, что это я такой умный, читаю книги, подсказываю другим как поступить. Сейчас, когда мне люди говорят, отвечаю: «Слава Богу, это всё Он, а не я». Раньше я руководствовался не Библией, не Духом пророчества, а поверхностными знаниями, теориями психологии. Продолжаю учиться разговаривать корректно с людьми, когда кипит внутри, молюсь. Это постоянная борьба – совершенствовать себя, слушать Бога, любить людей.

В Черниговской области я считаюсь областным молодёжным руководителем, так же молодёжным пастором в городе Чернигов – это много работы. В своей общине тоже много работы, но я рад этому служению. С кем общаюсь не корректно – с молодыми пасторами, когда они начинают ныть, что так тяжело работать. Если это твоё, это не тяжело, ты получаешь удовольствие от этой работы. Когда работа с людьми тебе в удовольствие, Бог посылает силы, вдохновение, и ты всё успеваешь сделать. Да, бывает, опаздываешь, не высыпаешься, не все вопросы сразу решаешь, но я получаю удовольствие от работы, от общения с людьми, мне это нравится.

Что Вы проводите с молодёжью?

Сейчас больше внимания обращаю на духовные стороны. Мы запустили малые группы, они закрытого типа. Ездим в детский дом, ходим в больницу, проводим еженедельные молодёжные встречи, служения, готовим проекты на лето. И в Суммах и здесь, в Чернигове, есть молодёжные кафе. Но в Сумах я пытался всё сделать сам, потому что мне в своё время вбили в голову, что «молодёжь бестолковая, ничего не умеет делать, тебе надо самому всё организовать, всё сделать». Когда я уезжал, возникла проблема – нужно было создать команду, которая будет продолжать всё, что запустили в дело. Здесь я пользуюсь совсем другим методом: «Ребята, я готов приносить вам воду, мыть ноги, находить финансы, решать конфликтные вопросы, но вы делаете всё сами». Сейчас в это молодёжном служении мы работаем в команде, вместе корректируем. Молодёжь перспективная, реальная, убеждаюсь с каждым днём, что в ней есть сила. Да, она другая, слушают не ту музыку, не так одеваются, но они хотят служить. Бог постепенно делает в их жизни перемены. Сейчас мне легко, молодёжь делает всё сама, только периодически звонят мне, они очень ответственные.

Как Вы относитесь к церковным семейным обедам? Практикуется ли такое в церкви? 

В  своё время мы решили делать каждый месяц обеды в церкви. Был период, когда был перерыв. Сейчас уже четыре месяца у нас каждую субботу обед в церкви. Отвечает за обеды сестра Татьяна, которой это служение приносит удовольствие, ей помогают дьякона. Многие еду приносят из дома, на печенье выделяем из бюджета церкви, много покупаю за свои деньги. На еженедельные обеды остаются не все.

В церквях существуют сборы пожертвования, у некоторых и три раз собирают за служение. Знаю людей, которые говорят, что на пенсию им тяжело жить, не всегда могут выделить средства. Как эта проблема решается в Вашей церкви? 

У нас один сбор. Казначей отчитывается, мы видим, какой отдел нуждается, тогда людей мотивируем для помощи. Дети у нас получают подарки в июне, когда оканчивают школу, в сентябре, когда благословляем на новый учебный год, и на Новый год. На Новый год у нас не было денег, сказал своей сестре об этом. Наталья просто так пожертвовала шестьсот гривен на подарки. Люди будут жертвовать только тогда, когда будут понимать «для чего?».  Когда я в церкви говорю о деньгах, подчёркиваю, что «Все деньги у Бога». Меня этому научили и я сегодня чётко этого придерживаюсь. Бог держит всё под контролем, Он решает все вопросы, сегодня я не получил ответ, получу его завтра, через неделю, но Бог всё решит. Вот сейчас мне нужно сделать фасад в церкви. Спонсоры дали определённую сумму денег, но мы видим, что их не хватит. Вначале думали нанять бригаду, но это тоже затраты. Я молился, Бог дал такую мысль: «Ты можешь сам это сделать. Как пастор, за работу деньги не возьмёшь, но возьмёшь с церкви пару людей в помощь и оплатишь им работу. Они заработают, а десятину принесут в церковь». Соберу совет церкви, попрошу папу помочь, за пару недель мы сделаем фасад церкви своими силами. Ещё планирую на сэкономленные деньги залить пол в зале. Написал знакомым в Америку, чтобы пожертвовали на ремонт молитвенного дома. Молодёжь будет помогать, но я руководствуюсь одним простым принципом: за всё платит серебро. Не нравится, когда говорят: «Давайте пригласим нашего брата, он возьмёт дёшево». Почему я должен приглашать нашего брата или сестру и платить дешевле, чем я буду платить какому-то специалисту, который не мой брат? Брат может взять, а может вернуть деньги, это его личное решение, но Библия говорит: «За всё платит серебро».

Меня так учили родители. Мы с молодёжью поехали в больницу, они провели классную программу. В благодарность они получили все по шоколадке. Они обрадовались, вдохновились, что их оценили. Такие мелочи строят отношения. Когда ценишь человека, он готов идти с тобой дальше, и уверен в тебе. Сегодня самое ценное – построить отношения с людьми.

Сейчас людям тяжело найти работу с постоянной оплатой, но чтобы в субботу не работать. Были у Вас такие случаи в церкви?

Были, и не раз. Мы молимся, спрашиваю: «Вы знаете правильный ответ?». «Да, знаю». Каждый строит свои отношения с Богом на доверии, и Он показывает путь. Есть много вопросов, которые каждый решает сам с Богом, каждый знает, как должно быть правильно. Мы работаем для того, чтобы заработать деньги. А библейская точка зрения – работать для славы Божьей. Мы делаем всё «тяп-ляп», а всё начинается с мелочи: как ты работаешь, как ты всё делаешь. А всё нужно делать, как для Господа, и, тогда Бог помогает

Изменилось ли Ваше отношение к людям после того, как вы стали пастором?

Очень изменилось. Раньше не представлял, как смогу разговаривать с людьми старшего возраста, сейчас я люблю всех бабушек и дедушек. Раньше я думал, что не люблю детей, не знал, как себя с ними вести. Но Бог меня поставил наставником в детском лагере. И Бог мне показал: «Перед детьми роль не играй, ты будь настоящим». Первые два дня я играл роль, но не мог найти с ними общий язык. Когда перед ними я стал настоящим, со своими плюсами, минусами − я их завоевал. По окончанию лагеря поблагодарил Бога за урок, который он дал. Этот урок заключался в том, что всегда нужно быть настоящим.

Мое кредо в жизни: чужой беды не бывает. Шарик круглый – что посеешь, то и пожнёшь. Живу, наслаждаюсь жизнью, потому что понимаю, что жизнь может закончиться в любой момент, независимо, сколько тебе лет, в каком ты физическом состоянии здоровья.

Что бы Вы хотели сделать  хорошее?

У меня есть большая мечта – детский дом. Вначале была мечта сделать дом престарелых, но потом понял, что дети сейчас главнее. Появилась мечта недавно, потому что у нас есть семья, где мама умерла, и осталось шестеро детей. Мы, как церковь за ними наблюдаем, помогаем. Понимаем, что отца можем лишить родительских прав, но тогда детей распределят по разным детским домам. Эти дети растопили моё сердце и моя мечта сделать большой христианский дом. А вообще, хочу, чтобы было много денег, чтобы не искать, а самому помогать людям. Когда зарабатывал хорошие деньги, была мечта – организовать хорошую музыкальную группу, и с нею ездить на евангельские программы. Когда был маленький и ездил с отцом на евангельские программы, всегда была проблема в том, что некому было петь, а если пели, это было не профессионально. У меня была желание создать профессиональную группу и спонсировать её. Но у Бога были другие планы на меня. Сейчас работаем с группой, общаемся, пытаемся работать с людьми. Я окончил музыкальную школу, умею играть на фортепиано, но есть желание научиться петь. Желаний и мечтаний много, но понимаю, что одним надо заниматься основательно, а остальное пусть будет как хобби, удовольствие. Основная моя жизнь – это служение.

Вопросы – Алла Шумило

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21