Марина Самойлюк, психолог: “Хочеш змінити поведінку, змінюй свої думки”

Марина Самойлюк, психолог: “Хочеш змінити поведінку, змінюй свої думки”

Народилася і проживаю у місті Коростень Житомирської області. Навчалася у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, маю дві вищі освіти: магістр з соціальної педагогіки та психології. Обрала цей факультет не одразу,  але згодом зрозуміла, що на то була воля Божа. У ході навчання усі цікаві моменти пізнання себе, які пропонувалися через діагностику, методики, тренінги застосовувала до себе. У цій науці є такі моменти, які нам, як християнам, не зовсім підходять. Під час навчання опиралася на Слово Боже і фільтрувала все, чому нас навчали. Намагалася обирати правильні та цікаві підходи, методи. Цей факультет мені дуже допоміг в житті і в подальшій праці. Ще в університеті закінчила курси консультанта телефону довіри, школу гендерної рівності, пройшла цікаві тренінгові програми по протидії та виявленню насильства. З кожним роком все більше розуміла, що це моє покликання і моя робота. 

Коли познайомилися з церквою Адвентистів сьомого дня?

Я прийняла хрещення 9 квітня 2005 року разом з мамою та бабусею. Тоді не зовсім розуміла куди йду. З дитинства ходила у православну церкву, батьки сказали, що «йдемо сюди», а я не заперечувала. Співала у хорі, відвідувала недільну школу де нам розказували історії з Біблії. Вже пізніше почала шукати істину, цікавитися історією християнства. Мене цікавить історія, релігієзнавство і тому книги обирала за такою тематикою. На мене вплинули книги Олексія Опаріна. Книги спонукали мене звертатися до Біблії, вивчати її. Так я  зрозуміла що таке адвентизм. Познайомилась з церквою Адвентистів сього дня і сьогодні радію, що прийняла хрещення саме у цій церкві.

Розкажіть, будь ласка, про Вашу трудову діяльність

Почала працювати у молодших класах приватного навчального закладу. Це був гарний досвід, але ж я не вчитель, а психолог. Тому при першій нагоді пішла працювати у ліцей психологом. Добре, починати працювати саме з дітьми, можна зсередини побачити проблеми які виникають у підлітків. Сучасні діти зовсім іншої формації, але проблеми лишаються незмінними. Я християнський психолог, і дивилася на все через призму Біблії, що говорить Бог.

Я говорила Богові: «Якщо Ти дозволиш мені повністю присвятити себе цій справі, будеш вести мене, допомагати мені у всьому, якщо на це все Твоя воля, я буду за кожного свого пацієнта, будь то дитина чи дорослий, молитися, говорити з Тобою. Ти будеш моїм головним куратором, а я через Тебе буду допомагати іншим, шукати шлях і підхід до кожної людини». Така була ціль. Бог мене вів, а я погоджувалася з тими незручностями котрі мала, бо я була потрібна.

У ліцеї я потоваришувала з проблемними дітками, на кого вчителі. Педагоги трохи хибно уявляли роботу психолога вважаючи, якщо відвели до спеціаліста, то має бути миттєвий результат зміни поведінки. Але це робота поступова, важка, багато залежить від бажання змінюватися у самої дитини.

Згодом до мене почали звертатися батьки. У налагодженні дружніх відносин з дітьми використовувала всі свої навички та знання. Один з таких це знання англійської мови, а згодом вивчила німецьку. Мені було неважко давати уроки англійської мови. Спочатку зверталися до мене як до вчителя англійської мови, а вже пізніше просили допомоги психолога, рекомендували своїм знайомим. Так і почалася моя приватна практика психолога.

Мені подобалося спілкування з дітьми. Дуже вдячна Богові за кожну людину. Це безцінний досвід мого життя.  Кожне знайомство для мене означає лише те, що ця людина має бути зараз зі мною, у цьому є воля Бога. Кожен залишив частинку себе,  кожному залишила свою частинку і я.

Пізніше я почала працювати у дитячому садочку практичним психологом. 

Це дуже цікавий досвід, тому що у нас є інклюзивне навчання та логопедичні групи, деякі діти мають мовні і психологічні проблеми.

Наш мозок впливає на всі процеси, психічні розлади тягнуть за собою і мовні. Зараз багато дітей з психологічними і мовними порушеннями. У деяких дітей з самого дитинства виявляються поведінкові порушення, розлади, з ними потрібно проводити корекцію. Коли батьки помічають, що у дитини є проблеми з поведінкою вони звертаються до психолога, відвідують спеціалістів. Такій дитині буде легше адаптуватися та реалізуватися.

До мене приводять дитину, якій поставили діагноз «гіперактивність».  Це психічне захворювання. Його не можна плутати з дуже активною дитиною, непосидючою. Тільки психіатр після певних тестів може поставити діагноз «гіперактивність». В такому випадку потрібне комплексне лікування та корегування поведінки дитини. За статистикою такі діти, якщо з ними не займалися,  у дорослому житті важко знаходять собі роботу. Часто змінюють свої цілі та погляди, не доводять справу до кінця, схильні до залежностей. 

На власному прикладі Ви можете навчити дитину?

Часто говорю дітям про те, що все чого вони дуже захочуть, самі можуть вивчити. Втілити будь-які свої мрії і бажання. Увесь наш потенціал є всередині, нам важливо тільки хотіти це зробити. Треба самому пошукати, почитати, побачити. Навожу свій приклад у вивченні іноземної мови. Коли у школі почали вивчати англійську мову, я хворіла і багато уроків пропустила. Вчителька сказала, що я ніколи не наздожену дітей у знаннях. Я прийшла додому, розплакалася, розказала все бабусі. Вона не знала англійської мови, але вона знала, як допомогти мені. Бабуся запитала мене: хіба ти гірша за інших, чому не зможеш вивчити? Ми почали вчити, писати і досягли гарних результатів. Я не ходила ніколи до репетиторів, сама вивчала. Врешті, я знала англійську мову краще, ніж однокласники.

Чи приходять до Вас батьки-адвентисти з хвилюванням за своїх дітей? Вони мають хибні упередження проти психологів? Чи бояться розголосу про те що з дитиною щось не так?

Ні, наші адвентисти не приходять. Дітей батьки до мене не приводять можливо з остраху, щоб “не казали”, що їхня дитина не така як всі, або бояться про проблеми розказувати, а  раптом  хтось дізнається. Професія психолога у нашій ментальності сприймалася негативно, але зараз люди стають більш відкритими і компетентнішими. Раніше вважали, що до психолога ходять психічно хворі люди, але це зовсім не так. Абсолютно здорова людина може прийти на консультацію. Людина яка помічає в себе симптоми депресії, або має невирішені проблемні питання вибору, не може зрозуміти свій психічний стан. До мене звертаються віруючі молоді люди, не тільки з нашої церкви, але й з інших конфесій, з приводу депресії. Ми розбираємося в причинах, чому так сталося. Молодь вірить, що з допомогою психолога і молитви можна перебороти цей стан.

Чи помічаєте Ви насильство у віруючих сім’ях?

Так, є психологічне, економічне, фізичне, емоційне та сексуальне насильство.  Є жінки, у яких чоловіки віруючі, тим не менш вони потерпають від морального насильства. Є жінки, які вміло маніпулюють чоловіками, занижуючи їхню самооцінку. Чоловіки також пригнічені і потерпають від насильства. Ця тема актуальна і серед молодих, і серед людей старшого віку. Часто духовні лідери говорять про залежність проблем і відсутності гарного духовного життя. Певною мірою це так, але взаємодопомога людей, а тим більше християнська кваліфікована допомога  має бути присутньою у кожній церкві. Духовний наставник у церкві це той самий психолог.

Чула від деяких віруючих, що «психологія від диявола». Але це не так. Бог хоче, щоб ми вчилися налагоджувати стосунки з собою, з членами сім’ї, з оточуючими. Бог каже: «Полюби ближнього свого, як самого себе», отже маємо любити спочатку себе, щоб полюбити інших. Треба спочатку самому стати щасливим, щоб зробити щасливим когось іншого. Без свого самопізнання, самоактуалізації, прийняття себе, свого «я», доки не зрозумієш «хто ти», доки не виховуватимеш свій характер,  не зможеш дати нічого іншим людям. Якщо психологію поєднувати з Біблією – це буде чудово.

Більшість моїх пацієнтів – люди з невіруючих сімей.

У яких випадках адвентистські сім’ї потребують у пораді психолога?

Я помітила, що люди перебуваючи у церкві і вдома бувають зовсім різними у поведінці. Проблема в тому, що зовні ти можеш бути ким завгодно: бути ревним віруючим, позитивним, але вдома постійно робити зауваження, критикувати, ображати та принижувати. Буває, що у повсякденному житті  чоловік з жінкою сварять одне одного: «не те вдягнула», «не так зробив», «не вчасно подала на стіл», «постійно не встигаєш», «ти у всьому винна (винний)» та інше. А потім приходять до церкви, посміхаються, зовні хороше подружжя, дружне, а у середині почуття обох пригнічені. Що такі сім’ї можуть дати своїм дітям, які бачать ці відносини вдома і в церкві? собливо якщо є насильство будь-якого виду, необхідно проговорити це, підійти до пастора чи психолога, разом сходити до психотерапевта. Проблеми виникають від різного виховання у сім’ях. Коли хтось із пари проголошує, що буде так як він вважає, тоді партнер відчуває себе безправним у сім’ї. Повинно бути рівноправне партнерство, де поважають один одного.

Інша ситуація, коли батьки примушують дітей ходити до церкви. Таких дітей видно, вони більш замкнені, пригнічені,  не активні, у них занижена самооцінка. Такі діти не можуть самі прийняти рішення. Підлітка не можна цькувати, критикувати, примушувати, бо цього не робить Бог. Дітям потрібен особистий приклад. Тільки щаслива мама і щасливий тато можуть виростити щасливу дитину. Неможливо коригувати лише поведінку, починати потрібно з наших думок та мислення. Якщо ми правильно мислимо, це впливає на наші емоції, почуття, і все це згодом відображається у поведінці. Можна примусити щось зробити, «мама наказала – дитина зробила», але така модель нетривала. Тільки довірливі та дружні стосунки тривалі. З цієї причини я проти того, щоб дитину бити взагалі, особливо рукою. Ця ж рука буде потім обіймати, а у дитини деформоване уявлення, адже  ця рука мене сьогодні побила, я плакав, мені було погано, а тепер ця рука мене обіймає. У Біблії чому написано «різка», не рука, а різка, тобто, коли були застосовані усі методи (діалог, заборона, домовляння), і залишився останній аргумент, тоді батьки можуть використати різку. Якщо з дитиною вести діалог, вчити домовлятися, тоді і не має потреби брати різку. Просто не всі батьки готові приділити цьому свій час, вони лінуються «включити мозок», у них також буває вигорання, проблеми, робота, і тому вони обирають найлегший шлях: кричати, принижувати, бити. Коли на дитину кричати, її мозок не сприймає інформацію. Префронтальна кора головного мозку у людини формується до 25 років, це та частина, яка відповідає за самоконтроль, розуміння наслідків та мислення все, що стосується розумових операцій. А лімбічна система дитини, яка відповідає за аналіз емоцій,  реагує на крик або агресивно, або сльозами, чи навпаки впадає у ступор. Тому вимагати від дитини вести себе ідеально, у всьому контролювати себе – марно. Нам потрібно вивчати нашу фізіологію, процеси, які формуються у мозку. Треба постійно займатися  самоосвітою, самовдосконаленням, щоб мати терпіння, вести діалог з дитиною, мати повагу до маленької істоти.

Пастори проводять дошлюбне консультування. А чи потрібно до цього консультування додати ще й уроки майбутнього батьківства?

Повністю підтримую, таку ідею. Таке потрібно зробити. Перед тим, як ставати батьками, необхідно поцікавитися дитячою психологією, усвідомити всі відповідальність батьківства, приготуватись морально, психологічно, дізнатися, як буде все відбуватися, які вікові процеси та кризи проходить дитина. Можливо згадати себе у дитинстві, аналізувати минулі помилки, щоб не завдати шкоди своїй дитині. Підготовка для молодих батьків була б дуже важливою. 

Ви проводили у бібліотеці лекції про булінг. Розкажіть, як розкрити дітям цю непросту тему.

Ми вчимося з малими дітьми розпізнавати емоції, почуття. Називаємо їх.  Якщо переповнюють негативні відчуття, важливо навчитися правильно їх позбуватися, витісняти.  Можна використовувати такі прийоми: потупати ніжками, пострибати, зім’яти папір, на якому намальований поганий настрій і викинути, так ми вчимося знімати напругу. На заняттях намагаюся згуртувати дітей, здружити їх, навчити  підтримувати один одного. Ніколи не кажу, що одна робота краща ніж у інша. Хвалю усіх однаково. Вони іноді підходять один до одного і говорять: «А у мене малюнок такий же красивий, як і у тебе. Я такий же молодець як і ти». Коли помічаю початок сварки, відразу намагаюсь з ними обговорити ситуацію, шукаємо вихід, вчимосч миритися. Бажано, щоб був постійний хороший приклад. У дитячому садочку діти ще не знають, що таке булінг. Якщо сталася суперечка  то вже через хвилину діти можуть вже обійматися і гратися разом.

З старшими дітьми робота вже більш активна. Ми з дітьми обговорювали рівність прав, що цькування та приниження карається законом. Дітей включала у діалог, давала можливість побувати у ролі жертви, агресора та спостерігача. Їм це дало можливість серйозно замислитись над проблемою. Один хлопчик підійшов до мене в кінці і сказав: «Я помітив, що ті, хто був у групі агресорів, насправді піддавалися неодноразово булінгу».  Пригадую такий  випадок, у часи роботи в ліцеї, вчився у восьмому класі один хлопчик.  Він спочатку був відмінником, світлим хорошим хлопчиком, але у класі більшість дітей вчилися погано. На фоні групи він виглядав «білою вороною». Його за це почали цькувати. І хлопець почав під них підлаштовуватися, не відповідав на уроках, не робив домашні завдання, обманював маму, говорив що вчиться добре. Мама довіряла йому, бо раніше він був гарним хлопчиком, не обманював. Він намагався бути як всі у класі. Згодом почав ходити до мене на консультації. Тому вважаю, що в таких питаннях важлива як індивідуальна робота, так і групова робота в комплексі все це дасть позитивний результат.  

Запитання – Алла Шумило

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21