Моє серце віддане музиці

Моє серце віддане музиці

Розповідає Адель Пархоменко – музикант, журналіст, радіоведуча, керівник служіння адвентистів-студентів у Західній Україні. 

У Вас рідкісне ім’я. Чому Вас так назвали?

Назвала мене мама. В свій час вона дивилася фільм, в якому головну героїню звали Аделіна. Їй сподобалася героїня та її ім’я. Думаю, що мама хотіла, щоб її донька, тобто, я, була відомою артисткою з гарним та незвичайним ім’ям, тому так мене і назвала.

Звідки Ви родом і де зараз живете і працюєте?

Родина наша з Донецька, але вже п’ять років мешкаємо у Львові. Це місто я вже вважаю своєю рідною домівкою.

Я маю маму Тетяну і сестру Агату. Як бачите, мама і сестру назвала рідким ім’ям. Батьки хотіли, щоб ми були талановитими дітьми. Вони вірили, що ми особливі діти. До речі, наші рідкі імена допомагають нам у житті, бо завжди нас відразу запам’ятовують. 

Я музикант, піаніст, композитор. Також пишу пісні, музику, трішки співаю. Намагаюсь писати музику для фільмів, це мені дуже подобається. Моя мама – музикант, вона завжди мріяла, щоб я стала піаністкою. З дитинства я їздила на різні конкурси, брала участь у різних фестивалях. У восьмому класі одна поїхала на конкурс від України у Латвію, зайняла там друге місце. Там я дізналася про школу для обдарованих дітей, в якій були шанси вчитися.  

Мама, не довго думаючи, взяла мене та сестру, і в 2013 році ми опинилися у Ризі. За це я дуже вдячна мамі, адже в Донецьку ми мали все, але вона все залишила, щоб я вчилася і мала майбутнє. 

В Ризі я була недовго, бо ми у 2014 році приїхали на канікули у Донецьк, де саме почалися військові дії. Вчасно повернутися до навчання ми не змогли. Згодом довелося з Латвії повертатися до Донецька і закінчувати школу тут. А влітку ми поїхали з Донецька спочатку до Бельгії, потім до Голландії, де мама працювала. 

Настав момент, коли ми вирішили повернутися до України, приїхали до Львова. Ми шукали школу для обдарованих дітей, в Україні їх чотири, одна з них у Львові. Ми боялися їхати в цю місцевість, але нас дуже добре зустріли. 

Ми живемо тут вже п’ять років, любимо це місто. У нас багато друзів, жодного разу до нас тут нечемно не ставилися. У нас не було проблем з тим, що ми із зони АТО. 

Мене одразу взяли до школи імені Соломії Крушельницької. Після школи я вступила до Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, навчаюсь на третьому курсі. 

Паралельно працюю на телеканалі «Надія» журналістом, радіоведучою на «Голос Надії», розвиваюся в музиці. Це мені дуже подобається. Я маю величезну купу дипломів (папка товщиною п’ятнадцять сантиметрів уже повна), бо брала участь у різних конкурсах в дитинстві. Ті перемоги та конкурси не такі важливі, як те, що вони мене сформували як лідера та як людину.  

Якщо Ваша мама музикант, то вона й другу дочку віддала до музичної школи?

Агата так само була музикантом. Але нам обом треба було багато годин грати на фортепіано, тож одного інструменту на двох не вистачало. Було прийняте рішення, що одна з нас залишається вчитися музиці, інша буде розвиватися в іншій галузі. Агата дуже талановитий музикант, але вона пожертвувала своєю кар’єрою заради мене. Спочатку вона спробувала себе як балерина, але потім вирішили, що вона буде займатися лінгвістикою. Зараз вона вивчає чотири мови, це їй подобається.

Ви музикант, але й займаєтеся журналістикою. Де Вам більше подобається, де Ви себе можете більше реалізувати?

Це складне питання. Моє серце віддане музиці. Музика для мене завжди на першому місці, бо я граю п’ятнадцять років майже кожного дня і вже не можу без цього жити. Журналістикою я займаюся трохи більше півроку, це також моя любов, я можу в цьому себе реалізовувати. Думаю, що в моєму житті музика та журналістика будуть йти паралельно. Я хочу займатися журналістикою, писати статті, створювати програми, бути ведучою програм, музичним продюсером. І так само викладати уроки музики, давати концерти. Я маю ще недостатньо досвіду, розумію, що треба все робити поступово, тому потрібно закінчити освіту, стати справжнім професіоналом, а потім приступати втілювати мрії.

Як Ви прийшли до Бога? 

Наша сім’я не вірила у Бога, а сектантів ми взагалі боялися. Коли я вступила до школи, в кімнаті гуртожитку зі мною жила дівчинка Роксолана Івасютин. Вона була дивна, ще й по суботам ходила до церкви, тому я вважала її сектанткою і ми декілька місяців близько з нею не спілкувалися. Через деякий час ми почали дружити, бо знайшли спільну мову. Вона співачка, вокалістка. Одного разу вона каже мені: «Адель, хочу у церкві заспівати, але не маю піаністки, сама собі не можу зіграти. Прошу, підіграй мені. Якщо не захочеш залишитися на служінні, підеш». Я погодилася допомогти, бо ми вже добре товаришували. 

Прийшли до церкви на вулиці Короленка, я підіграла їй. Настав час проповіді, пастор вийшов за кафедру, а я не можу піти, бо дорога від інструменту до виходу через всю залу. Мені було соромно йти до виходу, коли говорить пастор. Це й спрацювало. До цієї зустрічі з церквою адвентистів сьомого дня я декілька разів приходила до харизматів і вже трохи знала про Бога.

Після проповіді мене одразу забрали до себе на обід. Це дуже добре, коли нову людину запрошують на обід, бо відчуваєш, що церква – це сім’я, що ти не одна, що ти не чужа, тебе підтримують. Мені це сподобалося, я подумала, що це класна церква, нічого поганого в ній не побачила, ніякої секти нема. Тому я почала цікавитися, що це за церква. 

Щосуботи Роксолана просила грати їй, я ходила, грала – слухала проповіді, грала – слухала проповіді. Потім поїхала у табір «Лінія відриву» і там прийняла хрещення. Зараз табір – це мій дім, маю багато служіння. Я прийняла хрещення через п’ять місяців після того, як ввійшла у церкву, це було у 2015 році.

Ви тоді були юною дівчинкою. Як Ваші близькі відреагували на цей Ваш крок?

Для мами та сестри це було справжнім потрясінням. Коли я приймала хрещення, їм навіть не сказала. Це було неправильно по відношенню до родини, але на той момент я дуже боялася, що мене будуть відмовляти, не хотіла тиску зі сторони батьків. Це було моїм рішенням, з яким мені жити, бо я була впевнена на сто відсотків, що це правильно. Для мене моє хрещення було чимось таким, що тільки між мною та Богом. 

Коли я приїхала і показала мамі свідоцтво про хрещення, в неї був шок. Але якщо до хрещення у мене і були якісь проблеми з тим, чому я ходжу до церкви, куди я взагалі ходжу, то після хрещення мама спокійно почала мене відпускати. Ще довгий час мені доводилося виборювати те, що в суботу я не займаюся ніякими справами окрім того, що йду до церкви і маю служіння, але зараз вже все чудово. 

Моя сестра зацікавилася також церквою, почала вивчати Біблію. У цьому році вона їде зі мною до табору, хоче у майбутньому теж прийняти хрещення. 

Мама читає християнські книги, я вже бачу на столі у неї Біблію. Своїм прикладом ми дуже сильно впливаємо на інших людей.

Ви вже декілька років віруюча людина. Як Господь відповідає на Ваші прохання?

Досвідів відповіді від Бога я маю багато. Але один – актуальний. 

У мене є бабуся, хвора на рак в останній стадії. Більше півроку назад лікарі сказали, що їй залишилося жити максимум три місяці. Пройшов час, лікарі не розуміють, чому вона ще жива, кажуть, що це просто чудо. А я розумію, бо кожного дня я молюся: «Господи, знаю, що вона мусить вже до Тебе відійти. Але, будь ласка, дай їй ще один день, щоб вона прийняла Тебе у серце». Прошу кожного дня: «Ще один день, ще один день». Я не хочу, щоб вона померла назавжди. Це чудо, що бабця ще жива і має шанс прийняти Бога у серце. Вона знає Бога, церкву, відвідувала служіння, знає, що за неї моляться, недарма Бог дає їй час.

А було таке, що Ви чогось дуже хотіли, просили, але не отримали?

Багато раз було. Розкажу досвід, притаманний молодим. Мені сподобався хлопець, я була впевнена, що це від Бога. А що може бути краще – я служитель, він також. Довгий час я просила у Бога показати, чи це моє, але відповідь від Бога була така яскрава, що це нібито «так». У якийсь момент я почала вірити сама у себе, що все вже добре і Бог став в цьому випадку вже не Порадником. 

Я подумала, що Бог благословив, вже не треба ні просити, ні молитися за це, і в той самий момент все зруйнувалося. Я зрозуміла: у будь-яких обставинах, якщо хочеш, щоб Бог керував твоїм життям, ти мусиш кожного дня бути у тісних відносинах з Ним. Як тільки цей зв’язок переривається, у бій вступає сатана, який руйнує усе на своєму шляху.

Розкажіть про свою творчість. Що Ви любите найбільше – грати, співати? Ви записуєте музику, користуючись нотами?

Оскільки я музикант, вихований за традицією класики, який вчився на творах Шопена, Баха, Бетховена, то моя творчість не є попсовою. В моїй музиці і пісні є завжди елементи поліфонії. Вона серйозна, нема такого, що в пісні чотири акорди. Я розумію, що не можу писати по-іншому. Люди звикли до простих стандартів і коли чують більш романсову традицію або пісні, де є поліфонія, навіть складна, люди розуміють, що це серйозна музика, для одного виконавця. Але я почала також писати пісні для молоді – легкі, щоб можна було співати у таборах.

Музику я почала писати, як тільки навчилася грати. Але першу серйозну пісню написала у тринадцять років, вона була про Бога. Не знаю, як це сталося, бо я ще не ходила до церкви, але мама подарувала мені дитячу Біблію і я вже знала, що Бог існує. Я сама написала і слова, і музику. 

Коли не була у церкві, то писала світські пісні, але коли прийшла у церкву, то зрозуміла, що своїм талантом треба служити тільки для Бога. Люди, які слухають мої пісні, кажуть, що їм більше подобаються слова пісень, вони дотикаються до сердець, бо я намагаюсь писати дуже просто про свої стосунки з Богом. Сама я часто плачу, коли співаю. 

Хочу, щоб людина послухала мою пісню і не залишилася з пустотою у серці. Коли пишу, ніколи не користуюся сучасною технікою. Спочатку приходить мотив, починаю грати його на фортепіано. Коли є мелодія, довго перебуваю в спілкуванні з Богом, щоб прийшло натхнення для слів, щоб були саме ті слова, які потрібні людям. Одні пісні пишуться за три місяці, інші за п’ять хвилин, все залежить від духовного стану. 

У мене пісень не дуже багато, біля двадцяти. Дуже часто я співаю їх у церкві. Для себе я маю аматорські записи, працюю. Збираю гроші, щоб записати на професійному рівні. Я розумію, що мені не вистачає вокальної школи, це дуже важливо, тому хочу, щоб співала інша людина.

У минулому році я брала участь у фестивалі «Я співаю для Ісуса», отримала номінацію «Відкриття року», бо мене ще ніхто не знав. Зацікавило те, що я граю на фортепіано, на барабанах, співаю, це й дало перемогу в номінації.

Ми маєте заповітні мрії? Якщо є мрія, ціль, Ви знаєте, як її досягти?

Звичайно. По-перше, треба розуміти – та мрія чи ціль так само може бути мрією та ціллю для Бога, чи вона співпадає з тим, чого хоче Бог від мене? По-друге, якщо співпадає, то потрібно дуже багато працювати, повністю присвятити себе цій справі, можливо, чимось жертвувати, але ніколи проти віри, ніколи не забирати часу, який призначений Богові. 

Я так говорю, бо маю досвід, як жити без Бога і як жити з Богом, як йти до цілі без Бога і як йти з Богом. Коли йдеш до цілі з Богом, то це ультра-швидкість. По-третє, важлива команда, яка тебе підтримує. І віра у себе, це головне.

Як Ви змушуєте себе так тяжко працювати? Чи не хочете просто погуляти, полежати, нічого не роблячи?

Бувають дні, коли наступає емоційне вигорання. Я беру вихідний, сама проводжу час, розбираюсь у собі, чи правильно йду, чи все добре у голові та в серці. Усі дні я намагаюсь розписувати по хвилинах, прокидаюсь рано, щоб устигнути все зробити. Але я звичайна людина, в мене теж рідко виходить усе встигати. Як змушувати себе? Потрібно, щоб горіли очі. Якщо людина прагне чогось, якщо вона тим горить, розуміє, що це приносить щастя, то з цим проблем не буде.

Музика займає багато часу щодня, часу не вистачає. Але я маю хобі – це моє служіння. Маю багато проектів по служінню, якими горю, вони сидять у серці, постійно про це думаю. Особливо останнім часом намагаюся займатися спортом, бо це дуже потрібно.

Я працюю журналістом і роблю новини для «Вісті надії», на радіо веду «Лайфстайл» – програму про подорожі. Ще хочу бути ведучою телепрограм. 

У служінні займаюся підтримкою студентів-адвентистів Західної України. Команда в мене є, але невелика. Зараз молодь «розігріти» дуже складно, але ми цим і займаємося. У нас молодь до двадцяти років і від двадцяти п’яти. Згуртувати їх складно, бо в них різні інтереси. Я займаюся студентами, їх біля п’ятдесяти суто у Львові. Ми організовуємо творчі вечори, молодіжки. Скоро плануємо поїздки в дитячі будинки, в гори. Роботи багато.

За що Ви можете дякувати Богові?

Останнім часом я втрачаю багато близьких мені людей. Я дякую Богові, що маю шанс на життя, що живу, що живуть мої близькі, за те, що Він мене чує. Більшість людей прокидаються ранком і думають: «Знову проблеми, знову той день буде складним». Я така теж була, але коли втратила близьких людей, коли кожного дня йде боротьба за життя рідних, то розумію, що життя – це дарунок від Бога, і ми не маємо права щось на Нього наговорювати. Я дякую за те, що живу.

Питання – Алла Шумило

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21