Мрію з ADRA Ukraine вийти на загальнодержавний рівень впливу

Мрію з ADRA Ukraine вийти на загальнодержавний рівень впливу

Р

Розповідає Артем Діхтярук, програмний директор ADRA Ukraine (Адвентистського агентства допомоги та розвитку). 

Що найкраще Ви зробили у житті?

Я думаю, що цей момент ще не настав. Є речі, які я поступово виконую, роблю це по своєму покликанню, в міру виховання, своїх цінностей та бачення на майбутнє.

Тобто все ще попереду?

Так, просто в мене грандіозні плани, я сподіваюсь, що здійсню їх у майбутньому, а поки що поступово йду до цієї мети.

А яка Ваша найглобальніша мета?

Спробувати змінити Україну на краще. І не просто спробувати змінити, тому що ми і так зараз це робимо з нашою командою, а вийти на найвищий рівень. Навіть не знаю, можливо, на рівень Верховної Ради або міністерства, або навіть президента. Мрію зробити з України Швейцарію в Східній Європі.

Ви так часто подорожуєте та маєте досвід міжнародних стосунків. Чому саме Україна? Ви не хочете десь виїхати і мати кращий рівень життя, ніж тут? Чи є сенс вкладати в Україну?

Є сенс. Це важко пояснити, бо воно десь на рівні досвіду між мамою та дитиною, глибоко в душі і плекалося роками. З юних років я подорожував, бачив інші країни, щось мені там подобалося, а щось – ні. Багато було позитивних моментів у тих країнах, але завжди була тяга до рідної країни. Хотілося тут робити все, що я можу зробити корисного у житті.

Коли я побував за кордоном, то зрозумів, що там є можливість будувати свій особистий добробут, робити кар’єру та реалізувати себе фінансово. Там були для цього сприятливі можливості, особливо в США, Франції, Німеччині. Але я відчув, що особисто для мене цього буде недостатньо. Якщо я просто проживу життя в достатку, маючи все, що необхідно для своєї сім’ї, то я не вважатиму себе щасливим, тому що відчуваю покликання зробити кращим життя своїх співвітчизників. При тому, що в цій країні я зазнав багато страждань та в певній мірі від співвітчизників, але я розумію, що люди є погані та хороші. Є така приказка: ми не помиляємось, коли вважаємо людину хорошою, це вона помиляється, коли робить погано. 

Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

Я мріяв стати футболістом. Грав у футбол, я до цього йшов. Але потім я зрозумів, що більшість матчів відбувається в суботу або в суботу йде підготовка, виїзди. Переді мною постало питання: кар’єра або субота. Тоді я зрозумів, що це не зовсім моє. І як раз в цей час з’явилась можливість реалізувати себе в міжнародній сфері.

Я почав навчання. Для того, щоб його оплачувати, я багато працював, з роботи відбував на сесії і деякі з керівництва ADRA знали про те, що я навчаюсь. І в Кейптауні (ПАР), і в Токіо була сесія, і в Італії (адвентистський навчальний заклад Вілла Аврора). Вони запросили мене спробувати роботу в ADRA. Я в цей час подавав документи на співпрацю із ADRA Норвегії, а тут Володимир Ткачук запропонував мені разом із ним будувати ADRA України, тому що вона в той час була закритою. Я погодився без будь-яких роздумів, хоча в мене вже були варіанти в Норвегії. Так я залишився, а Володимира Івановича перевели в Москву, а я разом з Анатолієм Бегасом почали розвивати цю організацію. Тому, якось поступово перейшов у цей сектор.

Хоча, я завжди мріяв бути футболістом, а потім мені ще довго імпонувала, навіть і зараз залишилась тяга, симпатія до медіасфери, зокрема до кіноіндустрії. 

Взагалі говорять, що Ви вічний студент. Скільки у Вас є освіт і в яких сферах?

Ні, просто в мене були такі програми, що довго тривали. 4 роки тривала одна магістратура. Тільки остання, яку я вчора закінчив та був випускний, тривала 1,5 роки в Київському міжнародному університеті. Я не закінчив університет Ендрюса в США, тому що вступив тоді на магістратуру з ділового адміністрування, закінчив її, закінчив КМУ та в мене бракувало всього однієї сесії та залишилося декілька академічних заборгованостей, щоб закінчити Ендрюса на міжнародний розвиток. І два бакалаврати за напрямками лінгвістика (англійська та німецька мови) та менеджмент зовнішньо-економічної діяльності.

Ви навчалися на денній формі?

Денно – на філології, а заочно – паралельно на менеджменті та весь час працював.

Одразу пішов навчатися в магістратуру та мені запропонували роботу в ADRA. Це був 2011 або 2012 рік. І з того часу, як по японській традиції, я неухильно працюю в ADRA.

Тобто, там вся Ваша робота?

Так. У мене були стажування в ООН, але вони не оплачувались.

Чи можна Вас назвати «self-made person» — людиною, яка сама себе створила? 

Я не впевнений, що я можу так сказати, тому що кожну людину створює хтось або щось, наприклад, якісь обставини або люди. Я зараз дуже багато слухаю різних інтерв’ю відомих людей та помічаю, що більшість з них внаслідок якогось випадку або хтось з рідних (батько, друг, одногрупник) відіграв таку роль у їхньому житті, щоб вони стали на своє місце або зробили потрібний крок, а звідти вже самі набирали хід.

А що на Вас вплинуло? Чому Ви такий, який є?

На мене дуже багато впливала організація ADRA. Я тут багато навчився тому, що знадобиться мені в подальшій кар’єрі і взагалі в моєму житті, тому що тут я бачу професійні можливості для свого розвитку. Посада, яку я займав тоді й зараз, дає мені можливість занурюватись у різні відділи, починаючи від пошуків фінансування до написання звітів. Це зустрічі з донорами, листування, ділова комунікація, людські ресурси, пошук кадрів, уміння працювати з людьми, спілкуватися з ними, прощати. Тобто, людські якості переплітаються з професійними. Я думаю, що саме ADRA зробила мене тим, хто я є, і як би далі не склалася моя доля, я буду завжди вдячний цій організації. 

Ми беремо на роботу багато світських людей та деякі з них нас підводять, створюють проблеми для організації. Від цього ми втрачаємо фінансування, можливо, якісь роботоцінні ризики, можливо, хтось зробив щось неправильно або неякісно. Тим не менше, Бог завжди витягує нас та нашу країну зі складних ситуацій.

Я завжди дивувався, як можна було Україні вижити, коли стільки часу її грабували, не розвивали, не підтримували, а вона все рівно вижила. І хоча стоїть вся поранена, але вижила. Ось щось подібне, тільки в маленькій проекції, відбувається в нашій організації ADRA, тому що нас стільки трясло, було стільки зрад, пригод і тяжких ситуацій, але ми вистояли. Для мене це ще один знак, що Бог її благословляє та веде особливим шляхом. І мені дуже приємно, що я — частинка цієї картинки, цієї проекції та можу щось робити для цієї організації, тому що я бачу, що тут, крім самих проектів, у більшості людей є покликання. Ті, у яких немає покликання, з часом самі відходять: деякі зі скандалами, деякі без, але залишається кістяк — ті люди, яких Бог послав, щоб вони могли зробити щось для організації та, відповідно, для тих людей, які страждають.

Щоразу надходять різні запити. Наприклад, вчора був дзвінок від сім’ї, у якої повністю згорів будинок. До цього був дзвінок від багатодітного батька, який без дружини виховує дітей. У когось є запити з працевлаштування. Тобто, я розумію, що завдяки ADRA можна вирішувати деякі питання: відправити людей на тренінги або професійно їх працевлаштовувати, можна їм давати професії, їжу, воду, гігієнічні набори та медикаменти, коли це перша фаза (гуманітарне реагування).

Можна роботи те, що зараз і відбувається на сході України – за допомогою проектів команда відбудовує зруйновані споруди. Вони – великі молодці, працюють, не покладаючи рук, ночами виїжджають на локації, інколи працюють у вихідні. Ми можемо ремонтувати школи, садочки, лікарні. Я хотів би далі це все робити, але на вищому рівні та глобально. За допомогою фінансування від ЮНІСЕФ ми відремонтуємо 10 шкіл та доставимо N-кількість води в села та містечка вздовж лінії розмежування, але я розумію, що є набагато більші можливості, бо на вищому рівні можна допомагати більшій кількості людей.

Як сказав один діяч у відомому інтерв’ю: «На таких посадах мають бути передові люди з правильними принципами, вихованням та цінностями. І не обов’язково вони там усі юристи або випускники Гарвардів. Тобі має боліти за країну, за те, що ти робиш тут. Я думаю, що тоді й Бог благословляє, і обставини складаються, які треба, і люди посилаються на шляху, які теж допоможуть.» Так і у нас завжди було.

Пам’ятаю, в якийсь час приїхала до нас колега з ADRA Словаччини і казала мені: «Артеме, ти довго тут не затримаєшся, тобі буде не цікаво, ти підеш далі, в іншу організацію, я тебе не бачу тут через рік». Але йде час, і я розумію, що на цьому етапі, отримуючи запрошення від інших організацій (зокрема, я неодноразово отримував приватні запрошення від керівників ЮНІСЕФ щодо співпраці з ними на різні вакансії). Я їх навіть не розглядаю, тому що зараз мене приваблює робота в ADRA, бо я бачу в цьому користь та сенс.

Чи можна сказати, що від Вашої роботи залежать людські життя?

Я не сказав би так, хоча, в якійсь мірі, можливо. Ми віримо, що змінюємо  чужі життя й долі на краще. На якомусь етапі ми можемо підтримати людей, тому що люди нашої української нації дуже сильні, витривалі та терплячі. Якщо враховувати історичний аспект, скільки трясло український народ, коли ми були то під тими, то під іншими загарбниками, але наша нація вижила.

А чому Ви обрали саме напрям проектів? 

Як раз під програмами знаходяться проекти. Програма може мати глобальний напрямок, наприклад, програма з відновлення житла, а вона складається з проектів (фаз), які мають свій термін, тривалість та фінансування. Зараз нас підтримує Уряд Німеччини, ЮНІСЕФ, Уряд Чехії (ADRA Чехії), ADRA Міжнародна та інші партнери. У кожного з них є свої вимоги, свої правила  співпраці з проектами, які ми отримуємо, свій посібник з керівництва. Ми не можемо розраховувати на постійне фінансування цих донорів, тобто, ми розуміємо, що ці проекти тимчасові та ми маємо надію, що держава зможе надалі підтримати ці проекти. Ми є, так би мовити, підтримуючим щаблем на певному етапі.

Чим Ви жертвуєте в своєму житті заради роботи?

Здоров’ям, якого в мене в принципі вже майже немає, та своїм особистим життям. Ще дуже багато доводиться подорожувати потягом. Наприклад, у мене 28 січня закінчилося турне «Київ — Краматорськ» і «Краматорськ — Київ». А так я практично завжди був у потязі. У неділю ввечері я виїжджаю, щоб у понеділок зранку бути в Краматорську, понеділок і вівторок я залишаюсь там і, якщо питання всі вирішені, то я беру квиток знову на нічний потяг і повертаюсь у Київ. Переодягнусь, приведу себе до ладу — і знову в офіс або на якусь зустріч в ООН (в Києві). І в такому ритмі завжди. Але я бачу в цьому сенс.

Але як жити далі? Скоро Вам 30, сім’я… Як дотримуватись балансу між роботою і сім’єю, щоб не страждала жодна зі сфер?

Це мій вибір. Я свідомо йду на цю дорогу і в будь-який момент можу сказати «стоп», і, або робити це дистанційно, або знайти людину, якій делегуватиму роботу. Поки що мене це захоплює, я цим живу та мені хочеться робити. Якщо є одна можливість із тисячі, то я буду за неї триматися. Між вибором працювати з офісу в Києві (тобто виїхати на роботу в 07:00, щоб бути на місці (або на координаційній зустрічі в ООН) о 09:00) і між проїхати всю ніч перед цим у поїзді з типовими для цього місця запахами, і потім у цьому стані бути весь робочий день у Краматорську, я вибираю останнє. Мені цікавіше шлях з викрутами та труднощами. Якщо буде дуже класна та згуртована команда в усіх сферах нашої організації (вона у нас як міні-фабрика, має бути відділ фінансів, юридична служба, логістична, з безпеки), якщо будуть спеціалісти, посвячені люди, які віддаються організації, тоді якоюсь мірою можна вже видихнути та просто правильно координувати. Але, на жаль, поки одну сторону налаштуємо, то інша в цей час злітає і треба її підтягувати. Але в цьому і полягає унікальність цієї роботи.

Якими цінностями Ви керуєтесь у професійній діяльності?

Важливо, щоб людина була порядною, чесною, посвяченою роботі та віддавалася по максимуму. Для мене це дуже важливо. Таку людину хочеться замість себе відправляти на курси підвищення кваліфікації, які проходять у нас раз на рік або раз у два роки. Минулого разу вони були в Португалії, раніше в Грузії, Тбілісі, а цього року будуть проходити в Йорданії. До речі, минулого разу я відправляв у цю поїздку нашого менеджера, який працює в нашій структурі. Я бачив його посвячення, мені хотілося його далі просувати, відправляти його на координаційні зустрічі ООН, щоб він мав більше знайомств.

Тобто мені хочеться всіляко підтримувати та сприяти кар’єрному зростанню всіх, хто безкорисливо віддається тій роботі, яку виконує. І тому я радий, що деякі люди, які працювали у нас, професійно зростають. Наприклад, Вікторія Михальчук зараз працює в ООН, ADRA для неї була професійним майданчиком, де вона набула досвіду, навичок і пішла далі для користі України та тієї організації, де вона зараз працює. У мене немає заздрощів, я нічого не маю проти того, що ми відпустили людину «в небо». Для мене – це як вчити орла літати. Ми якоюсь мірою теж готуємо кадри для інших організацій. Я думаю, що в цьому теж є плюс.

Якщо говорити за саморозвиток, як Ви рухаєтесь вперед, в яких напрямках розвиваєтесь?

Я намагаюсь слухати аудіокниги, вивчати французьку мову, німецьку, слухаю багато інтерв’ю відомих людей, автобіографії. Деякі книги, які мене дуже цікавлять, я читаю, але здебільшого намагаюсь слухати, тому що в мене немає часу читати. Я постійно або за кремом, або в потязі, або в офісі, на зустрічах. Тому виходить слухати тільки в навушниках або в машині по гучномовцю.

Також багато чому можна навчитися під час спілкування з сильними людьми, які вже чогось досягли в своєму житті. Це теж один із чинників, які ведуть до успіху.

Саморозвиток – це твоє особисте бажання, це те, ким ти себе бачиш через рік-два, та аналіз того, що ти зробив сьогодні для того, щоб завтра бути тим, ким ти хочеш.

Скількома мовами Ви володієте?

Лише українською мовою на більш-менш високому рівні. А інші в мене як додаткові. Знаю російську, думаю, що знаю англійську, трішки німецьку, французьку і трішки польську.

А що Вам дає знання багатьох мов?

Зараз можна вирішити всі питання, знаючи тільки англійську. Знання мов розвиває мозок, пам’ять та приносить задоволення, тому що ти починаєш спілкуватися мовою, якою спілкувався, наприклад, Наполеон або Бісмарк.

Кожна мова, на яку я поставив плани з вивчення, мене приваблює, навіть збуджує. Коли я нею спілкуюся або читаю, мені приємно, вона мене мотивує ще більше читати. Тільки часу дуже мало. Тому я не можу сказати, що вже її вивчив або навіть знаходжусь на півшляху до її вивчення.

Яку пораду Ви можете дати людям, які хочуть жити в цій країні, працювати для її блага і бачать себе тут?

Важливо вміти спостерігати та помічати зміни, які відбуваються в мікрокліматі, де ти живеш, на тій території, де ти живеш, що відбувається в твоєму місті, в твоїй країні. Вміти бути гнучким до змін, які відбуваються, розуміти, куди рухається країна, що буде популярним через рік, два або п’ять, а що неважливим вже завтра, усвідомлювати те, що треба сьогодні вивчити, щоб завтра бути фахівцем. Я думаю, що треба мати… не скажу, що везіння, але якийсь поштовх до успіху. Це важко сформулювати. Напевно, повинна бути якась жилочка до того, щоб не стояти на одному місці, а постійно розвиватися та мати в своєму оточенні людей, які завжди могли б підтримати та дати пораду, що робити далі. Світ рухається вперед та, якщо ми зупиняємося, то падаємо. 

Хочу Вам порадити те, що сам роблю: багато читайте та слухайте інтерв’ю відомих людей в тій сфері, якою Ви захоплюєтесь. Для мене це політологія, президенти, міністри, люди, які зробили реальні дії в своєму житті, ті, хто зробили Сінгапур, Америку такою, якою вона є, Південну Корею, Китай… Все аналізувати, помічати, тому що для будь-якого вчинку є своя причина. Наприклад, чому Росія увійшла в Сирію або чому Росія підтримала попереднього президента Венесуели, хоча Америка та Євросоюз зайняли позицію не підтримувати самопроголошеного президента, чим це пояснюється та що буде далі? Ось у такому форматі.

І завжди треба бути в курсі подій, знати, що відбувається в країні, що нового та що було вчора. Треба багато подорожувати, тому що так ти можеш порівнювати інші місця, бачити як живуть люди в тій чи іншій країні. Скажіть, чому Туреччина стала такою успішною країною? Тому що певний час їх випускали з країни, вони бували в Європі, Канаді, бачили, як там живуть люди, і тоді поверталися та робили щось схоже, будували свій бізнес, мережі готелів. У нас зовсім інша ситуація, можливо, через колишній Радянський Союз, звідки нікуди не випускали. Колись навіть жарт був:

  • Чому всі хлопчики мріяли бути космонавтами?
  • Тому що це була єдина можливість вибратися із Союзу.

Можливо, в цьому причина того, що ми відстаємо. Але я вірю, що в цій країні дуже багато порядних людей, які зможуть її підняти. Країна ще дуже молода. Тому багато чого можна виправдати, сказати, що ми ж тільки все починаємо. У мене дуже великі надії на цю країну і я поки що не встиг розчаруватися, хоча дивлюсь тверезими очима та бачу, що тут відбувається. І корупцію бачу, причому на всіх рівнях, чую про це з новин та інших джерел. І, вміючи аналізувати різні майданчики (українські, російські, західні новини), розумію, що правда десь посередині. Хочу набути максимального досвіду та піти далі. Якщо Бог вирішить по-іншому, то я готовий прийняти Його волю та поїхати робити те, що я зараз роблю в Україні, десь в Азії або Африці. Тому що, насправді, те, як живуть в Україні, це ще не межа, це ще не бідність. Хоча, ми вважаємо, що наша країна є дуже бідною і, до речі, дослідження цього року показали, що найбіднішою країною Європи є Україна, але є багато країн, які живуть гірше, ніж ми, та де люди помирають кожного дня. Можливо, Бог бачить мене десь там. Мені це невідомо. Я ніколи не знав, що буду працювати в ADRA та буватиму на сході Україні. Я багато чого не знав, але я розумію, що готовий до змін. Все, що я не очікував, ставалося в різних сферах мого життя і не тільки мого.

Кажуть, у Бога є план стосовно тебе, який 100% приречений на успіх. Як Ви вважаєте, у Вашому житті це дійсно справдилося?

Я впевнений, що Богу видніше, і, якщо я зараз тут, то, мабуть, це Його план. Чи міг би я бути в іншому місці? Очевидно, що так.

У мене були можливості та плани вступити в МХАТ, я деякий час знімався в серіалах, різних російських програмах ще до конфлікту. Але, якби я навіть став професійним актором, я думаю, що все одно все це б було для того, щоб мати кошти та допомагати людям. У тому чи іншому місці, я думаю, що я прийшов би до цього та залишався б тим, хто хоче через своє життя зробити якісь зміни. Інакше я не знаю, для чого ми живемо. Якщо просто для того, щоб зробити кар’єру, дітей підняти, побутувати будинок, купити автомобілі — і все? Багато хто живе таким чином, але для мене – це супермінімум, бо я хочу зробити набагато більше та в ідеалі, щоб це було інкогніто.

Якби мені вдалося в майбутньому зробити школи гарного рівня по всій нашій країні такі, як у Польщі, Угорщині чи Словаччині, хоча б такого рівня. Або лікарні, траси, хоча б такі, як у нас на Бориспіль (хоча я вчора завозив колег з ADRA Німеччини, вони були у нас з візитом, то дуже багато ям по дорозі на автобані). Але потрібно відновити дороги по всій країні, зробити аеропорти європейського стандарту, гарні парки, покращити залізничний напрямок, щоб люди відчували себе гідно в потягах та їм хотілося залишатися в цій країні, а не їхати за кордон. Якби мені вдалося все це реалізувати, то я б не хотів, щоб казали «це при Діхтяруку зроблено чи ще при комусь». Я б тихенько проїхався через рік по тій трасі, що зробив, і для мене це було б найбільше щастя, що я причетний до цього. Гроші, слава – це не все, воно проходить і залишаються тільки твої вчинки, твої дії та ставлення до людей.

Запитання — Єлизавета Кузнецова

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21