Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Рассказывает Денис Леганьков, ночной инструктор христианского пансионата «Десна» в Черниговской области.

Мы из разных мест: моя жена Елена родом из Донецка, я – из Беларуси. Жена работает доктором здесь, в пансионате «Десна». Мы познакомились в России под Ростовом-на-Дону. Мы с другом там хотели санаторий строить, а жена на то время уже работала доктором здесь, в пансионате. Приехала туда к подруге, мы познакомились, подружились. Потом я приехал в «Десну» и здесь остался.

До этого я был миссионером на Кавказе. В газете «Путь» как-то была статья о том, как в Дагестане взрыв был. Я тоже был участником того происшествия, был тогда на втором этаже здания…

Потом был миссионером в Южной Осетии, откуда меня депортировали. КГБ осудило по трём статьям. Такие «липовые» статьи придумывали просто для того, чтобы не было Церкви. Вот, как сейчас в Донецке, Луганске – то же самое было и в Южной Осетии.

Я остался миссионером там, в Ставропольском крае. Всего лет пять, наверное, там был. Участвовал в проекте «Киев – город надежды» ещё как представитель Северокавказской миссии вместе с молодёжью. Потом уехал в Ростов, а из Ростова вот сюда приехал, в Черниговскую область.

Если говорить о команде в общем – удивительно то, что люди из разных мест собрались под одной общей идеей, как капельки в один ручеёк на окне. Дождь идёт, капли собираются в один ручеёк, и получается такая вот река. Удивительно, что все с разными характерами, но объединены вот в эту синергию друг с другом. У каждого – свои таланты, у каждого – свои возможности, все в это движение вливаются, и получается такое мощное движение.

Здесь коллектив за эти пять лет очень мало поменялся. Может быть, на каких-то предприятиях есть текучка кадров, у нас её практически нет. Все, кто уезжает от нас – это, в основном, по причине того, что женятся или выходят замуж. А так, в остальном, как началось – так и продолжается. Все эти пять лет – практически одним составом.

Чем Вы объясняете сохранность коллектива?

Заботой нашего директора Дениса Владимировича о своей команде. Вот, к примеру, последний его проект – анализ крови на витамины В12 и D. Он спонсирует это, заботится о том, чтобы команда была здорова. Мы посещаем бассейн, сауну. Мало, чтобы сотрудники говорили людям о здоровье – они должны жить этим.

У нас практически все и живут этим. На прогулки ходят, питаются правильно. Дополнительно кто-то ещё чем-то занимается. Юля, наш регистратор, например, по утрам бегает. Другая Юля, инструктор, тоже бегает. Повара постоянно на прогулки ходят. Вот так люди живут тем, о чём проповедуют. Не так, как бывает, например, у врачей в поликлинике: они знают, что такое здоровье, но сами ничего не делают.

Здесь этим именно живут, именно этой идеей. Не просто – как рабы, маленькие детали в каком-то большом механизме. Нет, это важные люди, их не используют «на износ», но заботятся о команде. К тому же, директор даёт нам возможность самореализации – каждый может вносить какую-то свою идею.

Вот, допустим, я принёс такую идею – делать мыло. Он это здорово поддерживает, помогает. То есть он вот такой, гибкий. Не тиран, который указывает, что кому делать, а прислушивается к мнению команды и руководит, направляет. Я считаю, что неменяющийся состав – это результат той руководящей политики, которую ведёт брат Денис.

Расскажите, пожалуйста, о своей методике бега. Вы пробежали марафон впервые в этом году (в 2018-м) на соревнованиях. Как долго Вы готовились?

На соревнованиях не бежал. Я сам для себя бежал. Для соревнований нужны были определённые условия. Я готовился к киевскому марафону, но Бог не допустил.

Как не допустил? Расскажите.

Дело в том, что я уже давно хотел его пробежать, в 2017 году. И летом я заболел воспалением лёгких. Я вообще даже простудными заболеваниями не болею – а тут заболел воспалением лёгких! Именно в тот момент, когда я уже хотел зарегистрироваться. Марафон проходит осенью, но летом регистрироваться дешевле где-то на 300 гривен. В общем, я заболел и не побежал.

В этом году, уже в 2018, я опять хотел зарегистрироваться, но вот тревога какая-то была. И я молился и всё время смотрел: что там может быть не так? То есть соперничество или ещё что-нибудь. Вроде бы всё нормально, но всё равно какая-то тревога. Я не мог понять, почему. Но вот как бы услышал чёткое Божье «нет». «Ну и ладно, – думаю, – нет, так нет, я побегу здесь». Здесь должны были бежать осенью.

Весь марафон я смотрел на видео: город, барабаны какие-то… Это было несравнимо с тем, что было здесь: эта осенняя листва, эта река, эта вода из родника, которая по пути была. Люди, которых я встречал, приветствовал их… То, что было здесь – природа Мезенского национального парка – это совсем другое. Плюс ещё деньги не надо вкладывать.

А методика – как обычно. Просто побегал. Но не могу сказать, что я как-то профессионально готовился, планы какие-то составлял. Просто иногда спринтерские (то есть интервальные) тренировки делал, на дальние дистанции бегал.

После каждого заезда я бегал полумарафон – 22 километра, как бы для восстановления, для отдыха. И в течение недели – два-три раза по возможности, так как особо времени нет, чтобы специально заниматься. Немного так «побегивал». А потом поставил себе цель: вот, в этот день я побегу. И побежал. Я считаю, что здесь даже важнее психологический настрой, чем физический.

Как давно Вы тренировались для марафона?

В 2016 году я поставил себе в программе пробежать 1000 километров. А уже в 2018 году я поставил цель пробежать 1500 километров. В этом году была цель пробежать уже 2000 километров.

И Вы по обоим годам выполнили программу?

Выполнил. На 1 километр перевыполнил. На самом деле – это не большие объёмы, особенно для марафона, это маленькие объёмы. Для того чтобы пробежать марафон, надо 60 километров в неделю набегать. А у меня нет такого объёма, нет времени.

В чём Ваша методика, как Вы готовитесь? У Вас раз в десять дней получается 22 километра? А что ещё – какое-то питание, дыхание?

Это просто наш образ жизни, который мы здесь ведём. Питание вегетарианское, воду пьём и так далее.

Насколько я знаю, обычные спортсмены белковую пищу употребляют очень серьёзно. А как здесь, у вас?

Если брать марафонца, то для него важна не сила, а выносливость. Если посмотреть, самые выносливые животные – вегетарианцы. То есть, вот лев, допустим: он мощный, да, но долго не пробежит. Его в бою надолго не хватит, если с тем же слоном сравнить или с кем-то еще травоядным – с коровой той же.

Корова более вынослива. Она почему от льва убегает? Потому что он пару километров пробежит – и всё, он выдохся, он не может больше пробежать. Потому, как написано в книге Иова, «спроси у скота, и научит тебя». Но самые выносливые животные – вегетарианцы. Важен – даже в том же марафоне – не белок, важен гликоген, глюкоза. А её, в основном, мы получаем из растительной пищи.

Вот, великие спортсмены – у них уровень гликогена в мышцах больше, чем у среднестатистического человека в 2-3 раза. Это и позволяет им бежать такие длинные дистанции. Когда бегаем тот же марафон, на трассе всегда дают бананы, яблоки, хлеб. Почему? Потому что глюкоза заканчивается, в мышцах гликоген заканчивается, и марафонцам её надо пополнять. Потому что мы работаем не на белке.

Если взять предсоревновательный день, вечером перед любым марафоном дают макароны. Называется это «Pasta Party». Никто из марафонцев с утра не будет употреблять белковую пищу, а будут употреблять глюкозу, углеводы.

Каша, хлеб и фрукты?

Овсяная каша.

То есть, Вы не чувствуете трудностей в подготовке?

Нет, вообще никаких трудностей. Даже больше преимуществ.

Как долго Вы являетесь веганом или вегетарианцем?

Десять лет я вегетарианец. Шесть из них я был строгим веганом, сейчас – лактоововегетарианец. В Южной Осетии четыре месяца я был фруктоедом, то есть питался одними фруктами. Какое-то время у меня тогда не было ни света, ни газа. Зато фруктов много было. Готовить некогда было, и я на фруктах четыре месяца жил. Шикарно себя чувствовал!

Люди, которые здесь отдыхают, находятся в идеальных условиях. А как насчёт команды? Насколько реально для вас придерживаться здорового образа жизни на работе в процессе заезда?

Цель инструктора здорового образа жизни – учить людей здоровому образу жизни. Мне нравится вспоминать учёбу в медико-миссионерской школе. Анна Георгиевна нам объясняла, кто такой медик-миссионер. Она говорила: «Миссионер – это тот, который имеет миссию. Наша миссия как медика-миссионера – нести людям эту весть о здоровье». Но чтобы эта весть имела силу, нам нужно жить этим, правильно? Если ты этим не живёшь, как ты можешь это донести человеку?

Если, допустим, я продаю кроссовки «Asics», а сам ношу «Adidas», то кто мне поверит, что «Asics» – это хорошие кроссовки? То есть, все наши инструкторы имеют возможность жить этим образом жизни. Даже теми условиями, которые у нас здесь есть – бассейн, тренажёр, сауна – они этим всем пользуются. Как написано: «Не затворяй рта у вола молотящего. О волах ли печётся Бог?». Весь этот здоровый образ жизни они не просто устами проповедуют – они все исполняют.

Юля, например, бегает. У неё болезнь какая-то, с гемоглобином связанная. Имеет слабое здоровье, но бегает, она бодрая, активная. Врачи даже удивляются: «Как при таком состоянии можно нормально, полноценно вести свою жизнь и работать?». Но она работает! Почему? Потому что придерживается вот этого образа жизни, поддерживает то, о чём говорит.

У нас в лекциях инструкторы рассказывают о том, чем живут – вода, движения… Но главное – вера. Это место на самом деле – эпицентр благословений. Здесь люди, которые работают, не тратят своё здоровье – они, наоборот, его восстанавливают. Потому что живут тем, что проповедуют. А как по-другому? По-другому нельзя!

Те же восемь принципов здоровья, которые нам даны через Дух пророчества. Можно принимать его на словах, а можно – на деле. Принятие Духа пророчества – это когда ты воплощаешь его в жизнь. Эту реформу здоровья мы принимаем и воплощаем в жизнь. У нас те же самые – хорошие – условия.

С тем же самым питанием: инструкторы закончили массажировать, пришли – для них уже еда готова! Причём, сбалансированная – в общем, всё как надо. Для каждого индивидуально даже. Вот, допустим, я не люблю картошку. Пришёл, а мне повара сделали гречневую или другую какую-нибудь кашу. Относятся с пониманием, всем по вкусам стараются угодить. Тёплые, заботливые отношения. Кроме того, у нас дают много фруктов. Апельсины дают, мандарины…

То есть питание у вас бесплатное для всех сотрудников?

Не бесплатное, но очень дешёвое.

Я видел, как вы вчера всей семьёй пришли в спортзал и занимались. Это важное преимущество, что у вас доступна эта инфраструктура, вы ею пользуетесь?

Например, если мы готовим лекцию, мы всегда должны иметь больше знаний о предмете. Прежде чем что-то объяснить человеку, нужно узнать гораздо больше, чем ты расскажешь. То же самое – и в отношении здоровья. Мы должны иметь больше здоровья, чем включается в это служение.

Вот, допустим, у Игоря, нашего инструктора, шесть массажей. Он должен иметь силы помимо этого ещё и на какую-то повседневную деятельность. На вдохновения, на какие-то домашние дела, с сыном пообщаться. Он, кроме того, пресвитер в Церкви. И для того, чтобы иметь эти силы, он должен тренироваться! Чтобы у него хватило сил на повседневную работу. Поэтому он по утрам обязательно делает зарядку.

Вы можете использовать бассейн, спортзал, палки для скандинавской ходьбы, другие возможности?

Здесь – природа. Люди бегают в парке, например, даже если в бассейн кто-то не ходит. У нас летом и повара, Света и Валя, бегают по три – по пять километров. Природа красивая, воздух чистый.

Как насчёт отдыха – действительно ли сотрудники могут лечь спать часов в одиннадцать, насколько во время заезда это получается?

Все по режиму работают. В 9 часов уже ни у кого особо работ нет. За исключением некоторых экстренных работ. Виталий – брат, который все здесь построил – бывает, на стройке что-то еще хочет успеть…

Но не круглосуточно?

Нет. Это из ряда вон выходящие случаи. И то, на стройке у него таких один-два дня в неделю бывает, когда он задерживается дольше. А так, в основном, в девять, в восемь часов у всех нас уже свободное время. В десять часов все отдыхают. Даже если посмотреть на общежития – в десять часов свет уже ни у кого не горит.

Сколько времени в сутки во время заезда получается уделять семье?

Если в моей семье – ребёнку уделить получается где-то четыре-пять часов. Это не то время, когда я его покормил или ещё что-то такое. Это именно время, когда мы с ним играем. Но это когда я – ночной инструктор, а когда нет (если, допустим, у меня массажи) – весь вечер я полностью с ним. Если мне надо какие-то лекции готовить – например, утреннее вдохновение – делаю это утром рано. В пять просыпаюсь, бывает. Но, всё равно, мы ложимся в девять часов. Летом мы всегда после обеда всей семьей прогуливались.

А супруга? Насколько у неё получается? Вы ведь ночной инструктор, у Вас дневных обязанностей чуть меньше, чем обычно.

Она по утрам работает. У нас два доктора, но один доктор сейчас на учёбе. И она после обеда тоже занимается семьёй. Я – до обеда, она – после.

Вы говорили о своей мечте иметь пятеро детей. Насколько Ваша семья сможет совместить активность на заездах и служение гостям с тем, чтобы не забыть о нуждах детей?

Дети – это всегда благословение!

Но я знаю несколько неприятных историй, когда дети восставали, будучи обижены на своих отцов: «Бог разделил меня с моим отцом!».

Это – вопрос психологической болезни, можно сказать, нестабильности. Знаете, кто такой зависимый? В мире больше 1500 зависимостей. Есть и религиозная зависимость, но это не вера. Трудоголики – тоже зависимые люди. Есть и созависимые – это те, кто чужими проблемами занимаются больше, чем своими.

Эти люди могут быть не обязательно пасторами, а обычными христианами, при этом они для служения отдают себя всего, а семье своей – ничего. Помните, как Павел говорит: «Кто о домашних своих не печётся, тот хуже неверного»? Вот это – проблема зависимостей.

Вот маленький тест. Зависимый человек своей деятельностью, своим увлечением разрушает четыре сферы своего существования: физическую, психическую, социальную и духовную. Страдает и он сам, и его семья, члены которой становятся созависимыми.

То, чем я живу, наоборот, должно укреплять мои четыре сферы – это и есть благословение. Оно не должно быть проклятием. Служение Богу никогда не должно быть проклятием, оно не разрушает, а созидает!

Если взять пример из Библии: Илий, священник. Вроде бы нормальный парень был, а детей не обуздал. Вроде бы работу свою хорошо совершал, а в семейном отношении – минус. Такая у него проблема была, что вся его деятельность, которой он занимался, не имела никакого значения. Бог сказал, что никакими жертвами не искупить этой вины.

Поэтому любая наша деятельность, которой мы занимаемся, должна созидать все наши четыре сферы. Мы здесь, в санатории, не работаем – мы живём. Можно посмотреть на семью Игоря: у него уже двое детей, он работает нормально. Ксюша, его жена, сейчас в декрете, чуть окрепнет маленькая дочка – она вернется к служению. До родов она обслуживала бассейн в гидрокорпусе вместе с трехлетним сыном.

Я уже говорил про директора. Для него сотрудники – не просто те, кто воплощает его планы. Всё делается добровольно, никто никого не контролирует: уже ползаезда прошло – директора даже не видно было. Все самостоятельно, ответственно подходят к своему делу.

Почему? Потому что это жизнь, это не просто где-то какое-то служение, какая-то отдельная сфера. Иногда с людьми так бывает: в церкви один, а на улице – другой. А тут – что в церкви, что на работе – ты везде одинаковый. Каждый болеет за успех предприятия, чтобы всё хорошо было.

Следующий вопрос – питание. Вы, как я понимаю, сейчас лактоововегетарианец. Расскажите о витаминах, добавках, в частности, о В12.

Пять или шесть лет был веганом. Общался с разными людьми – с вегетарианцами не только из нашей Церкви, но и просто с некоторыми умными людьми (сейчас много вегетарианцев). Они меня убедили в том, что витамин В12 вырабатывается в организме, то есть была такая версия. Я тоже убеждал в том, в чём был уверен: он у нас вырабатывается, и нет никаких проблем с этим. До того момента, как стал чувствовать себя немного плохо.

На каком этапе это произошло? Вы с 2007 года были вегетарианцем. А веганом сколько лет были к моменту ухудшения здоровья?

Пять лет.

И Вы на тот момент не принимали ни биодобавки, ни витамины, ничего?

Нет. Употреблял много разнообразных полезных продуктов – фруктов, орехов. То есть я не кушал макароны, капусту жареную с картошкой целыми днями. Всё разнообразно, по науке было. А потом возникла проблема со здоровьем. Просто была усталость, слабость.

Я думал: как это раньше я делал кучу дел одновременно, а сейчас какая-то вялость. Почему-то не можешь даже с одной какой-то обязанностью повседневной справиться. Не только руки, ноги были вялыми. Просто замечаешь, что медленно все делаешь, как будто не хватает энергии. Тебе надо быстро всё это сделать, а у тебя не получается.

И однажды, когда я был на проекте «Киев – город надежды», в нашем медцентре мне порекомендовали уколы препарата «Витаксон» – витамины В12, В6 и ещё какой-то витамин группы В туда входят. И я почувствовал такой прилив сил, такую бодрость! Массажи делал, с библейскими уроками ходил… Всего пять уколов (болючие такие, ногу тянешь, когда уколешь), но такой прилив сил был, такая бодрость – здорово! Но это недолго продлилось.

Спустя какое-то время я уже стал употреблять молочные продукты, яйца. Прошло 2 или 3 года. Потом я приехал сюда, в пансионат. Здесь стали поднимать вопрос проверки на витамин В12. В «Синево» съездили, я проверил – низкий уровень. Если не ошибаюсь, 123. И тут я понял, что какое бы сбалансированное питание ни было, чего-то всё равно не хватает.

Цианокобаламин (В12) надо было проколоть. Но я так не люблю эти уколы… Мне несколько раз прокололи его, стало легче, я стал бодрее. Но я не перешагнул уровень всё равно – я не прошёл курс полностью. От уколов категорически отказался: что же это такое, на игле сидишь. И я стал искать другие методы.

Посмотрел на пивные дрожжи – тоже есть В12. Потом мы нашли в «Эдемском саду» (сеть магазинов здорового питания) дрожжи, обогащённые В12. Употреблял эти дрожжи, из Польши брат привез в порошке. На сегодняшний день (месяц назад сдавал анализы) у меня 579 единиц уже. Чувствую себя бодро, активно.

Это Вы рассказали о себе. А что команда?

Что касается команды, Денис оплачивает нам в «Синево» анализы: B12, витамин D. Практически у всей нашей команды показатели в норме. Жена директора делает молочные продукты – кефир, творог. Тоже употребляют дрожжи из «Эдемского сада», кто-то делает инъекции. Относительно В12 особой проблемы нет, не слышал сейчас, чтобы у кого-то из нашей команды был недостаток.

Хорошая работоспособность очень сильно зависит от того, чтобы уровень этого витамина был в норме. Потому что при его недостатке ты как будто ленивый, медлительный, ты непродуктивный и быстро устаёшь. На самом же деле организм просто не справляется с нагрузкой из-за недостатка витамина В12.

Но сейчас выявились проблемы с витамином D. Может, это связано с регионом, местностью – здесь не так много солнца. И, как инструкторы, мы большую часть времени в помещении находимся. Утром мы выходим на солнце во время прогулок, в обед – на грядки, на клумбы, но всё равно солнца не хватает.

Директор даже делал эксперимент по поводу витамина D. Он в начале лета сдавал анализ, потом в конце. Он косил траву, максимально находился на солнце. И всё равно, витамина D было не так много, чтобы хватило на целую зиму.

Я бегал на дальние дистанции – по три часа на солнце с голым торсом бежал (тут в полях можно побегать). Загорал, мы ездили на море с женой – то есть нормально, долго на солнце были. Сдаю анализы – 17,6. Это притом, что 30 – это ниже нормы.

Моя жена употребляла витамин D во время беременности и ребёнку давала как добавку. А сейчас уже мне даёт. Некоторые инструкторы тоже отдельно употребляют витамин D. Но сейчас у нас встал вопрос: как ввести его в общую кухню. Не так, чтобы индивидуально каждый сам собой занимался, а чтобы это была общая кухня, чтобы человек не маялся, где этот витамин достать.

Это В12 можно добавить куда-нибудь, и всё. А витамин D так просто не добавишь, тут уже есть некоторые сложности: он масляный, но невкусный, салат им не приправишь. То есть сейчас задумываются над этим вопросом. О нас заботятся, чтобы питание было полноценным. Не просто чтобы человек поел, а чтобы он при этом был здоров.

Например, у нас Юля по пятницам вообще не ест ничего один день. Ольга Михайловна, по-моему, тоже не ела ничего по пятницам…

Они используют пост как лечебный приём?

Да. Недавно японский учёный Ёсинори Осуми получил Нобелевскую премию. Его работа описывает аутофагию. Механизм аутофагии включается при голодании, это процесс обновления клеток, интересная вещь. Где-то я встречал ещё такую информацию: если человек ежедневно 8 часов кушает, а 16 часов не кушает, то включается тот же механизм.

То есть нужно сократить суточное время, в которое ты ешь? Два раза в день есть – утром и в обед?

Утром и в обед! Это практически то, что говорила Эллен Уайт о лечебном здоровом двухразовом питании. Вот почему реформу здоровья надо соблюдать не отдельными частями какими-то: питание, воздержание, а надо смотреть весь комплекс.

Знаете, как в соблюдении рецепта. Если ты делаешь гороховую колбасу, а вместо кориандра добавил какую-то другую специю или вместо хлопьев взял просто горох, то хорошей колбасы не получится. То же самое – и в реформе здоровья, нужны полностью эти восемь составляющих.

Недавно я рассказывал о восьми принципах здоровья в католическом храме – в костёле. Представил их в виде семисвечника меноры:

  • две внешние ветви – это наше окружение: воздух и солнечный свет;
  • две внутренние – это то, что мы делаем: отдых и физические упражнения;
  • ещё две внутренние ветви – то, что мы употребляем: вода и питание.

И все эти шесть ветвей стоят на одном стволе – воздержании. Все эти ветви должны контролироваться воздержанием. То же питание: что такое воздержание в питании? Отказ от вредного и умеренность в полезном. Все шесть ветвей регулируются или контролируются одним этим принципом воздержания. Воздержание – одна из граней плода Святого Духа, как написано в послании к Галатам.

И полного здоровья невозможно достичь, если не будет твёрдого основания, которое есть полное доверие Богу. Даже в мире говорят: «Все болезни от нервов». Если мы посмотрим, проблема болезней человека – это, прежде всего, грех. Не вирусы, не какие-то условия, радиация, экология, канцерогены или другие какие-то вещи. Это – грех.

Почему человек не хочет быть здоровым? Потому что грех включил вот этот механизм самоубийства человека. В 7-й главе послания к Римлянам апостол Павел описывает этот закон: «Что хочу делать доброго, того не делаю». Прежде всего, это последствия греха.

Человек запрограммирован на убийство. Это больше, чем случайность.

Да, и человек потребляет это. Почему человек любит жить в городе? Он ведь понимает, что это вредит его здоровью: шум, загазованность. Почему же он любит жить здесь? Почему он любит эту жареную картошку со шкварками и не любит салат морковный?

Перед человеком стоит всё то, что его убивает. Это как мотылёк летит на огонь. Мотылька вообще не привлекает тепло, его привлекает свет. Но в разуме мотылька нет понимания того, что огонь и тепло – неразделимы. Он думает, что обманет природу: насладится светом и не потерпит урона от тепла. Но так не бывает.

Так и самообман у людей: «Я сегодня съем тортик на ночь, и мне за это ничего не будет». Писание говорит о том, что «не сразу случается с человеком горе, потому люди не боятся делать зло». То же самое – в сознании человека: «Может быть, это как-то меня минёт». А не минёт. И это – проблема греха.

Как говорит Гиппократ: «Лечить нужно не болезнь, а человека». Если человека нужно лечить от греха, то какой таблеткой, каким лекарством? Только Иисус Христос! Только Он тебе даёт силу утром вставать на пробежку, на зарядку. Потому что я утром иногда просыпаюсь, и у меня тоже борьба плоти и духа. И ты понимаешь, что на улице холодно, но тебе надо бежать.

И у тебя такая мысль возникает в голове: «Послушай! Тебе сейчас лень. А Ему не лень было взять тяжёлый крест и идти покорять ту высоту, которую мы называем Голгофа? Ему не лень было для тебя, такого ничтожного, совершать такой великий труд?».

То есть можно сказать, что адвентисты превращают заботу о своём теле в религиозную добродетель, в форму христианского подвига, идя не путем умерщвления плоти, а, наоборот, истинной заботы о ней?

Да! Это учение гностиков говорит о том, что плоть не имеет никакого значения. Кстати, в своей книге «Против ересей» Иероним говорит о николаитах. Это и есть гностики, а они утверждают: «Плоть не имеет никакого значения, важен дух». А в библейском понимании такого нет! Павел говорит в Первом послании к Фессалоникийцам: «И ваш дух, и душа, и тело во всей целости да сохранятся без порока в пришествие Господа нашего Иисуса Христа».

Даже во Второзаконии, в 6-й главе, когда Бог говорит: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всеми силами твоими, всем умом твоим», Он тоже перечисляет три сферы жизни человека – это дух, душа и тело. Потому нельзя игнорировать это…

В Новых Обиходах была проповедь «Здоровый образ жизни по религиозным убеждениям». Человек не просто укрепляет какую-то одну из сфер, это его прямая обязанность. Это не то, что духовная добродетель. Человек, который не заботится о себе, нарушает заповедь «Не убивай». Если он ест неправильно, живёт неправильно, он же убивает себя.

Бог дал человеку этот потенциал, жизненные силы для того, чтобы он творил добро, был благословением для этого мира. А он эти ресурсы неразумно тратит и потом становится проклятием – маленькой болящей точкой на лице планеты. И вместо того, чтобы люди смотрели на него и говорили: «Только этот народ, который имеет такие мудрые законы – истинный народ от Бога!», на него смотрят как на жалкое существо и думают: «Да ты такой же!».

Я считаю, что реформа здоровья, которая в Церкви адвентистов седьмого дня – это вообще удивительнейшая вещь. И пренебрегать ею – это значит упускать великие возможности.

Я был в доме отца Пио, проповедовал. Католики говорили мне: «У нас есть социальные проекты». Ещё у них есть много всего, есть благословения. «У нас есть традиция. Но у нас абсолютно ничего нет о здоровье». И они с таким азартом слушали, впитывали то, что я рассказывал, то, что для нас – обычная вещь. А у людей – ноль, они вообще об этом многого не понимают, у них нет видения.

И поэтому в лечении человека вера в Бога – это фундамент. Без него это всё – ерунда. Кстати, если взять человека и лечить обычными медицинскими средствами – это, по сути, как к колдунам ходить. Если посмотреть на «скорую помощь», реанимацию – везде эмблема эта, «звезда жизни» называется. И там есть посох Асклепия.

Кто такой Асклепий? Бог современной медицины. То, что сейчас мы имеем, то есть вся современная фармакология, на которой основано лечение человека – всё это ввёл Парацельс. А Парацельс кем был? Алхимиком. Практически, человек, основывающий свою надежду на современной медицине, обращается к колдунам, идет в обход Бога.

Я не говорю, что лекарства принимать нельзя. Но о том, что лечение должно быть основано именно на вере, на надежде на Бога, на исправлении своей жизни. Царь Аса, который обратился к врачам, но не к Богу, был болен ногами, а потом умер. Такова же участь верующих людей, которые больше акцентируют внимание на лекарствах, нежели на вере в Бога и на том, что Он велит соблюдать.

В восьми принципах здоровья, которые я объясняю на примере семисвечника меноры, фундамент стоит на доверии к Богу. Иаков говорит: «Болен ли кто из вас, пусть призовёт пресвитеров церкви, и пусть помолятся над ним, помазав его елеем во имя Господне. И молитва веры исцелит…». И написано: «Признавайтесь друг перед другом в проступках».

Надо понимать, что корень болезни – это всегда грех, в любом случае. Не то, что человек согрешил и заболел. А он подвержен этой болезни, потому что он грешный по природе. Такая суть. Не так, как ученики Иисуса, проходя мимо слепорожденного, говорили: «Кто согрешил, он или родители его?». Не в этом суть. Суть в том, что грех уже существует в мире, и мы подвержены болезням.

Поэтому, чтобы человек был здоров, надо лечить корень – грех. А он лечится только Иисусом Христом. Всё остальное – это залечивание симптомов, полноценного лечения не будет происходить.

В 8 главе Евангелия от Матфея после нагорной проповеди Матфей описывает три эпизода исцеления, и в качестве итога он говорит, что это исполнение пророчества Исаии: «Да сбудется реченное через пророка Исаию, который говорит: «Он взял на Себя наши немощи и понес болезни» (Евангелие от Матфея, 8:17).

Это 53-я глава Книги пророка Исаии, но там говорится об искуплении от грехов. Чтобы понять, что такое исцеление от болезней и причём здесь искупление, нужно посмотреть еврейский текст этой главы. Там, где мы читаем в синодальном переводе: «Наказание мира нашего было на Нем, и ранами Его мы исцелились», евреи переводят: «Наказание за благополучие наше – на нем, и ранами его исцеляемся мы» (Исаия 53:5).

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Мы в пансионате “Десна” не работаем – мы живём

Вопросы – Максим Балаклицкий

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21