Михайло Чайка, керівник мережі аптек: «Найкращі справи через нас робить Бог, а ми — інструменти в Його руках»

Михайло Чайка, керівник мережі аптек: «Найкращі справи через нас робить Бог, а ми — інструменти в Його руках»

— Що являє собою Ваша діяльність, професія і як це пов’язано зі служінням Богу?

— Безпосередньо професія фармацевта, провізора полягає в тому, щоб забезпечувати населення лікарськими засобами. Ми відкриваємо аптеки в тих населених пунктах, де їх іще не було. У таких селах люди постійно мали якійсь незручності, вони їхали маршрутками кудись, щоб придбати лікарські засоби. Тому ми відкриваємо в таких селах аптеки і тим самим даруємо людям, особливо похилого віку, можливість придбати лікарські засоби і не чекати їх по тижню чи два, коли хтось з рідних чи близьких поїде десь у місто і зможе придбати. У нашій роботі ми все пов’язуємо із служінням для Бога, в першу чергу не працюємо в суботу і в нас у п’ятницю скорочений день у зв’язку з заходом сонця, і в багатьох людей виникають питання, чому в суботу аптека закривається. Є люди, які готові працювати позмінно і щоб кожен день аптека була відкрита і в таких випадках ми пояснюємо, що через те, що ми віруючі, адвентисти сьомого дня, в дуже важливо дотримуватися святої суботи. Таким чином ми свідчимо людям про Бога, про суботу, про релігію.

— А коли ця мережа аптек виникла і які населені пункти охоплює?

— Ми розпочали свою роботу в 2011 році, відкрили першу аптеку в своєму селі, це Шаргородський район Вінницької області, почали працювати в цьому напрямку і зрозуміли, що потрібно розширятись, не можна залишатись на одному місці. І так Бог благословляв, що з кожним роком по одній або по дві аптеки ми відкривали, і на сьогоднішній день ми маємо 7 аптек по Шаргородському району в 7 населених пунктах.

— І особисто Ви всім цим керуєте?

— На момент відкриття нашої першої аптеки я закінчив школу і в мене батьки були бізнесменами, вони ще з початку 90-х років  почали займатися власною справою і я виріс з розумінням, що навчатися — то не так важливо в наш час, головне, щоб мати хороший дохід, хорошу роботу. Я закінчив школу і не  планував нікуди йти вчитися, бо вже мав плани на певний бізнес у своєму житті. Але з певних причин ми закрили наш продуктовий магазин на ремонт і потім довго вирішували, що там відкривати. Чи відкривати знову продуктовий магазин, чи продавати якусь  хімію, засоби особистої гігієни, чи якісь речі, одяг — тобто в нас було багато різних варіантів. Але наша сестра в Господі Ганна Шулик, близька подруга сім’ї, яка сама пропрацювала понад 38  років завідуючою аптекою — вона порадила відкрити аптеку і  запропонувала свою допомогу, бо вона в цьому кваліфікований спеціаліст. Мого батька це зацікавило і він почав з нею працювати, розробляти проект, готувати документи, тому що потрібно було пройти відділ ліцензування Державної лікарської служби, і з цього почав мій батько. Але на момент, коли почала відкриватися ця аптека, я якраз закінчував 11 клас,  складав зовнішнє незалежне оцінювання і в той момент я зрозумів, що мої батьки працюють у бізнесі вже багато років, вони займаються іншою сферою. У мене сестричка є — вона вивчилась на  бухгалтера і допомагає  нашому бізнесу по бухгалтерському обліку. Я так подумав, що якщо ми відкриваємо аптеку, то обов’язково має бути квафілікований спеціаліст і в нашому питанні. Адже дуже важко, коли  аптечною фармацевтичною сферою керує людина, яка не розуміється в цій сфері абсолютно зовсім, і це мене підштовхнуло піти навчатися на професію фармацевта, провізора і на момент, поки я довчився в коледжі, ми вже зуміли відкрити ще дві аптеки. Ми з батьком обговорювали ці всі питання і прийняли рішення, що потрібно розширюватися і, таким чином, поки я навчався, ми відкрили ще дві аптеки. Коли я закінчив навчання, я почав безпосередньо займатися цією справою і фармацевтична галузь була на мені. Тобто, налагодження контактів з постачальниками, налагоджування доставок, усі контракти, відкриття нових точок, підготовка і проведення ремонтних робіт — ми шукали людей, які цим займалися.  Дотримувалися ліцензійних умов. Я цим всім вже почав займатися конкретно з 2013 року і до цього моменту ми займаємось, Бог нас благословляє, ми розширюємось і якраз у жовтні ми відкрили нову точку і з Божим благословінням працюємо.

Михайло Чайка, керівник мережі аптек: «Найкращі справи через нас робить Бог, а ми — інструменти в Його руках»

— Отже, Ви підкреслюєте, що важливий не просто бізнес, а іще й професійна освіта.

— Зі здобуттям освіти  в мене теж  був великий досвід з Богом. Це був для мене переломний момент, я тоді закінчував школу, і ні для кого не секрет, я думав, що неможливо поступити в будь-який навчальний заклад без попередньої домовленості з кимось із представників закладу, тобто я чітко розумів, що потрібно занести комусь подяку за те, щоб я поступив. У момент, коли я поступав, ми вже займалися в фармацевтичній сфері. І оскільки я хотів поступати на фармацевта, але не в університет, а тільки в коледж, батько через своїх знайомих вирішив мені в цьому допомогти. Йому космічну ціну назвали, адже така професія хороша, він погодився заплатити ті гроші, щоб я зміг навчатися у фармацевтичному коледжі. Але ми поїхали в той коледж і якось так Бог зробив, що ми заїхали до Житомира (бо я навчався в Житомирському базовому фармацевтичному коледжі ім. Г. С. Протасевича) і перед в’їздом до міста біля вивіски ми зупинилися, з батьком поговорили, помолились і він каже: “Там все домовлено, нас люди чекають і ми сьогодні подаємо документи і вступаємо”. Ми приїхали  на місце в коледж і вийшло так, що особа, яка повинна була нам допомогти, не змогла зрозуміти, хто ми такі, чи  та  людина неправильно донесла інформацію цій особі, і виходить, що ми побули там трішки, спробували поспілкуватися, нам відмовили у спілкуванні, не дали можливості навіть висловитися нормально і я думаю, що це була воля Божа. І ми якоюсь мірою розчаровані, якоюсь мірою щасливі, бо дуже велику суму зекономили, поїхали додому, навіть не подавши документи. Це був перший раз, коли ми поїхали з батьком подавати документи. Надалі я сказав, що буду займатися своїми питаннями сам, щоб батько не втручався і не витрачав свій час. На той момент мені було 16 років, я забрав свої документи і поїхав сам автобусом в Житомир подавати на вступ. Я приїхав, подав документи, все чудово, все добре, повертаюся додому.  Купив квиток, сів в автобус і заснув, а коли прокинувся, то побачив, що коло мене сиділа жінка. І виходить, що я проспав добру годину, я дуже  вибачався, що схилився на неї, ми з нею розговорилися, вона сказала, що я такий як її син. Вона питала, куди я їду, чому сам, я розказую, що поїхав вступати, так і так, але не знаю, що вийде, бо в тому році була дуже велика кількість абітурієнтів і, якщо не помиляюся, 7,3 чоловік на 1 місце припадало. А вона каже, що її племінниця працює в цьому коледжі, і якщо я хочу, вона могла би мені допомогти. Ми з нею обговорили певну вартість, скільки б коштувала ця допомога, але вона мені гарантувала, що я 100% вступлю. У три рази була менша сума, ніж першого разу, коли ми домовлялися. Я тоді думав, що в нас така держава, що вступити безкоштовно не можна, але Бог якимось чином нас відвернув, щоб ми не витратили таку велику суму грошей, послав на мене сон в автобусі, я заснув, прокинувся і почув пропозицію з помірною сумою. Ми  обмінялися номерами телефонів, я приїхав додому, розказав батькам, вони щасливі, що так все склалося, і є прямий контакт з конкретною людиною, що вже 100% давала гарантії і нас все влаштовувало. Але я знову кажу батькові, що я ще поїду в Харків подам документи, бо є якісь певні переживання, не хочу втрачати рік, якщо я в цьому році не піду навчатися, то вже в наступному я не буду поступати. Я був у цьому впевнений, бо якщо ти почнеш працювати, почнеш заробляти гроші, то потім буде набагато важче відмовитися від заробітку й сісти, як кажуть, «протирати штани» в коледжі чи університеті. Тобто, якщо я не поступаю, то я закриваю питання з навчанням взагалі і йду конкретно на роботу, і в мене вже з 9-го чи з 10-го класу було розписано життя майже до 30 років, чим я буду займатися. І тут в кінці 11-го класу в мене все кардинально міняється, я вирішую йти  навчатися, а не працювати і думаю, щоб я не упустив шанс — поїду подам документи в Харків. Я поїхав в у це місто, мене там дуже тепло прийняли в коледжі, взагалі я був один із декількох абітурієнтів, які приїхали самостійно, а самостійно приїжджали люди із-за того, що вони були старші, а мені було лише 16 років і я приїхав сам, знайшов коледж, подав документи, попідписував усі договори. Голова приймальної комісії і всі інші дуже звернули на мене увагу і вона сказала, що дає гарантію, що я поступлю до них і вона буде пропонувати мене на їхній нараді з викладачів, щоб мене представити як президента, представника першого курсу в коледжі. Я питався, чому вона так вирішила, чому саме я, вона пояснювала, що я проявив таку відповідальність, самостійність, що я приїхав без  батьків. Вона взагалі як дізналася, скільки я їхав, звідки я добирався — це для неї був шок. Вона питалася, чи в мене батьки не п’яниці, чи може я сирота, але я кажу, що ні, все добре, батьки адвентисти, ми віруючі люди, в мене хороша, добра сім’я, батьки мене люблять. А вона каже: “Я не розумію, як батьки, які люблять свою дитину, у 16  років відправили її так далеко на вирішення таких важливих питань”. Ми поспілкувалися, я подав документи і поїхав додому. Але в нас тоді сталася трагедія в сім’ї — помер мій дідусь, коли я повертався з Харкова, і на цих всіх емоціях я це дуже важко переніс, бо я був  дуже близький з дідусем. Я його дуже любив і так вийшло, що коли я поїхав з дому, він був уже хворий, але я сподівався, що коли повернусь, то застану його живим. Але 18 липня він помер і я не встиг з ним попрощатися, чекаю похорон, тому мені і вступ не вступ, важко було морально. На фоні цього всього 31 липня — це була субота — в обід до мене телефонує ця жінка. Вона хотіла  отримати від мене підтвердження, чи все в нас в силі, чи ми готові заплатити гроші за вступ до Житомирського базового фармацевтичного коледжу (це той, в який  я дуже хотів поступити). Вона до мене зателефонувала в суботу в обід, я вийшов з будинку, батьки мої не знали про цей дзвінок. Вони лише знали, що я домовився, але самі з цією людиною не спілкувалися, спілкувався тільки я. Я вийшов і думаю: якщо вона зателефонувла до мене в суботу — а в суботу ми такі питання не вирішуємо — значить, я відмовляюся, бо я не можу їй дати згоду. А якщо я дам їй згоду, то це значить, що ми вирішуємо якісь  справи в день Господній, у святу суботу. Я як зараз пам’ятаю, що я пішов до бабусі у двір під абрикосою, стою і кажу: “Вибачте, але в нас сталася трагедія в сім’ї, дідусь помер, непередбачені витрати, і ми зараз не маємо можливості заплатити і такі питання в суботу не вирішуємо. Я відмовляюся від вашої допомоги і буду намагатися поступити сам”. У відповідь вона мені каже: “Ви ж розумієте, що ви тепер не будете мати змоги поступити до нас в коледж”. На що я їй сказав, що щоб ви не говорили, якщо на це буде Божа воля, то я вступлю. Якщо в Бога будуть інші плани на мене і Він не хоче, щоб я навчався на фармацевта, то  я не поступлю ні до вас, ні в Харків, нікуди, бо я більше нікуди не подавав документи. На це вона мені відповіла трохи в грубій формі, мовляв, ми домовлялися, ми планували, і тут в останній момент я відмовився, але вона сказала, що якщо ми передумаємо, то в нас ще є можливість до 12 години ночі перетелефонувати і підтвердити мій вступ. Я сказав, що це моя остаточна відповідь і на цьому я поклав слухавку. І для  себе я поставив хрест на Житомирському коледжі, хоча я дуже хотів саме туди, тому що він вважаться найкращим на пострадянському просторі, там дуже потужна база, там дуже круті викладачі, це дуже престижний коледж був і для мене було важливо саме в ньому навчатися. Але я вирішив, що в принципі, яка різниця, де корочку взяти, якщо я захочу вчитися, то я де хоч буду вчитися, а якщо я не хочу, то який би не був престижний коледж, то я все  одно не буду вчитися. Я на те махнув рукою і подумав, що Житомир для мене вже закритий. У перших числах серпня до мене телефонують з Харкова і пояснюють, що я маю до 5 серпня привезти документи і маю підписати договір, тому що в них була якась інша система вступу до коледжу і обов’язково треба було до 5 числа привезти документи, а якщо ні — то автоматично моє місце перекидалося на наступну людину, яка за межами списку. Тобто, якщо я відмовляюся, список рухається і наступна людина поступає. Я вирішив, що якщо я поступив, то потрібно їхати везти документи. Я поїхав у Харків, подав оригінали документів, приїжджаю додому і точно пам’ятаю, що це був четвер. Я приїхав додому вночі у Вінницю, потім добрався в село своє, захожу в будинок і чую, як дзвонить стаціонарний телефон. Я беру слухавку і  чую, як мені говорять: “Доброго дня, вас вітає Житомирський базовий фармацевтичний коледж, приймальна комісія, ми хотіли б вас привітати з тим, що ви в третій хвилі пройшли в список вступників. Чи бажаєте Ви навчатися в нашому коледжі? Якщо так, то ми очікуємо Вас з оригіналами документів найближчим часом, але вам потрібно дати усну згоду, щоб ми місце закріпили за вами”.  Знаєте, я був у шоці, бо я лише з дороги з Харкова приїхав і в Харкові було не так багато абітурієнтів і проблем вступити туди не було ніяких, мені навіть здається, що в них там недобір був. А в Житомирі був конкурс 7,3 чоловіка на одне місце. І в мене мову відняло, коли я почув, що я поступив. А я поступив безкоштовно, і в той коледж, який я хотів. Я погодився і сказав, що завтра приїду, але без оригіналів документів, тобто я в четвер збираюся, добираюся до Вінниці, до п’ятниці добираюся в Житомир, приїжджаю в приймальну комісію і вимагаю в секретаря і керівника  приймальної комісії розписку з печаткою коледжу, що моє місце залишається закріпленим за мною. Лише після того я поїду в Харків, заберу оригінали і привезу до них. У мене дійсно були переживання, що я не заплатив гроші і в них було видно, де оригінал, а де копія документів, і вони бачили, що я оригінали в Харків подав. І я переживав, що якщо я зараз вийду і заберу в Харкові оригінал, то поки я приїду знов до Житомира, там скажуть, що я довго до них добирався і я до них не поступив. Мені пояснюють, що вони такого не дають, в них немає такого розуміння, як розписка чи ще щось, але я пояснюю їм свої переживання, що мені треба їхати до Харкова, а це необхідно витратити дві доби, щоб добратися туди. І все-таки я добився, вони мені на якомусь клаптику паперу написали і сказали, що я маю оригінали привезти до 25 серпня, поставили підпис директора і печатку коледжу. І таким чином я поїхав, забрав документи і поступив все ж таки до Житомирського коледжу. І на той момент я дуже молився, бо я дуже хотів саме в Житомир, тому що  це було набагато ближче до дому, а по-друге, це був престижний коледж, найкращий серед коледжів.

— Як стало можливим, що Ви відмовились платити гроші тій особі, яка пропонувала Вам свою допомогу, але все одно вступили до коледжу в Житомирі?

— Вони мені кажуть, що я пройшов, тому що ті абітурієнти, які були переді мною, вони подавали документи ще й до університету і коледж для них був як страховка, або хтось хотів в інше місце, а сюди подавав документи у якості страховки. І я там був у списках десь 350-й, а спустився десь на 40-е чи 50-е місце на той момент, коли вони до мене зателефонували, бо з тих, хто закінчував 11 класів, у тому році в них був набір лише 60 чоловік. А подали документи понад 500 чоловік. Я вважаю, це відповідь Бога на мої молитви. Я дуже хотів там вчитися і я молився і просив Бога, щоб Він допоміг мені. Але ми в гріховному світі живемо і держава в нас, як здавалося, така — поки не заплатиш, то не вирішиш ніяке питання. І коли я відмовився платити, мені чітко казали, що я не поступлю. Тому я все одно не розумію, яким чином вони мене прийняли — я впевнений, що то Бог благословив, що я все ж таки поступив туди, тому що шансів не було абсолютно ніяких, але все сталося так, як я казав тій жінці з автобуса — якщо буде воля Божа на те, то я буду навчатися, якщо ж у Бога інші плани, то він поведе мене іншою дорогою. І я провчився і закінчив цей коледж у 2013 році і здобув освіту молодшого спеціаліста зі спеціальності “Фармація” і після цього я вже поступив у Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова.

Михайло Чайка, керівник мережі аптек: «Найкращі справи через нас робить Бог, а ми — інструменти в Його руках»

— А чи є якийсь приклад відповідей Бога на молитви саме що стосується аптечного бізнесу? Як Ви бачили, що Бог вас благословляє в цій діяльності?

— У нас недавно був такий випадок — ми мали розширюватися і через тендер у  центральній районній лікарні взяли два приміщення в оренду. Але адміністрація нашого району мала на це великі заперечення, тому що одна із наших конкурентів — жінка, з якою ми стикнулись у деяких населених пунктах. Ми відкрили аптеку, потім вона відкрила свою аптеку, аби зашкодити нашому бізнесу. І  вона є кращою подругою глави адміністрації. Адміністрація створила нам дуже багато ситуацій, через які ми втратили деякі виграні нами контракти. Є програма “Доступні ліки”, коли лікарі виписують рецепти, а пацієнти приходять з цими рецептами в аптеку, і ми відпускаємо певний перелік товарів з частковою або повною оплатою з державних коштів. З вересня керування фінансуванням цієї програми здійснює Міністерство охорони здоров’я, воно виділяє кошти на область, там їх розкидають на райони, в районі головним розпорядником коштів виступає голова місцевої адміністрації. Тобто, на даному етапі ці повноваження перейшли безпосередньо до адміністрації. Раніше виділяли кошти на лікарню і саме вона розпоряджалася цими грошима, безпосередньо даючи кошти аптекам.  Наприклад, вони нам виділяють таку суму на цю програму, іншій мережі таку суму і зазвичай в нас не було ніколи ніяких проблем. Але тепер ми стикнулися з проблемою, що перевиконали план десь на 40 тисяч гривень. Ми подали звіт на відшкодування в райдержадміністрацію, але нам відмовили. Ми ж розуміємо, чому такі ситуації починаються — виходить, що наша конкурентка — це краща подруга голови адміністрації, вона  нас недолюблює. Це виявляється навіть в цій програмі в обмеженні коштів. Наприклад, ми знаємо, скільки нам потрібно коштів, ми беремо статистичні дані за попередні роки. Я прийшов, подав документи і мене викликає глава адміністрації, я заходжу до неї в кабінет і вона мені каже: “Ви ж розумієте, що ви перевиконали план, а ці гроші, які ви хочете забрати на себе, ми могли би дати районній аптеці”. А керівник районної аптеки — це її  подруга — моя конкурентка. З її слів виходить, що наші аптеки знаходяться в тих точках, де в людей менші потреби і гроші нам відшкодовувати не треба. Хіба що з січня, якщо буде фінансування. У нас почалися певні з’ясування відносин, чому так, адже ми подали всі документи вчасно, ми уклалися в терміни, ми перевиконали план, але була потреба в тому, ми ж забезпечували ті рецепти, які лікарі виписували людям, забезпечували наявність препаратів і стовідсотковий відпуск лікарських засобів для пацієнтів на їхні потреби, ми ж не просто з власної волі провели таку суму і хочемо гроші забрати, ми можемо прозвітувати по кожному із рецептів. Кажемо: ви можете безпосередньо зв’язатися з людьми і перевірити, чи дійсно вони брали цей рецепт і чи дійсно вони брали ліки в аптеці. У нас пішла вже така між собою гаряча розмова, тому що держава забезпечує, держава виділяє  кошти і адміністрація зобов’язана ці кошти передавати нам, ми відпускаємо ці ліки в кредит і  відшкодування не може переноситися на невизначений термін. Але все ж таки Бог втрутився, прийшла до нас в одну із аптек колишня вчителька, жінка за своєю натурою дуже принципова. Коли щось не так, вона телефонує на номери гарячих ліній і добивається справедливості. І вона прийшла в аптеку з рецептом, а ми призупинили відпуск лікарських засобів, тому що з нами не розрахувались і ми не можемо вже безкоштовно відпускати ліки на такі суми. І ми пояснили ситуацію, сказали, що в грудні ми не будемо працювати, поки з нами не розрахуються. Ця жінка ввечері зробила декілька дзвінків на гарячу лінію, а наступного дня до мене перетелефонували і сказали, що всі договори й додаткові умови на ці суми підписані і вже передані ці документи до Казначейства, очікуйте, з дня на день гроші будуть на ваших рахунках. Тобто, я думаю, що тут Бог також втрутився і ми змогли завдяки допомозі небайдужих громадян добитися того, що нам 9 600 гривень виділили до кінця року, щоб ми людям могли відпускати. І слава Богу, ми завдяки цьому можемо допомогти деяким людям, у яких дуже важка ситуація в житті.

— Розкажіть, як Ви прийшли до Бога.

— Я адвентист у третьому чи четвертому поколінні, я, можна сказати, народився в церкві, у цій вірі. У селах є стереотипи — закінчив школу, отже, маєш швиденько прийняти хрещення. У мене були на той час якісь сумніви, я десь три чи чотири рази пройшов уроки з підготовки до хрещення, але виникали питання: а чи взагалі Бог існує? Дивлюсь на своє життя і розумію, що це не може просто так відбуватись, що все ж таки є Бог і він допомагає нам. Потім виникали питання, а чи дійсно я прийшов саме в ту церкву, яка є церквою останку. Дуже багато в мене виникало таких питань, абсолютно різних. І був такий момент у житті, коли я цікавився, які конкретно мають переваги, наприклад, баптисти. Я молився і постійно звертався до Господа, просив його відкритись мені. Я не можу сказати, що отримав якусь таку чітку відповідь від Бога, що от Він мені явно показав чи явився, але я сприйняв це так, що я дійсно бачу руку Божу у своєму житті, тому що я розказав декілька випадків зі свого життя, це досвід почутих молитов, коли Він мене благословляв, були моменти, коли я чітко розумів, що це не може бути просто так. Наприклад, коли я поступав в університет, я вже був членом церкви, то в приймальній комісії я посварився з ректором університету і він мені сказав, що якщо я думаю, що я особливий і не буду в суботу навчатися, і потім викладачі будуть витрачати на мене свій час — то я не буду тут навчатись. Але Бог дав сили й мудрість відстояти дотримання субот в університеті. Крім того, я їжджу за кермом з 8 років, я таким чином допомагав своїм батькам. Скільки за життя в мене було аварійних ситуацій і, слава Богу, Він мене завжди абсолютно беріг. Єдині наслідки — це було те, що в мене після деяких ситуацій руки-ноги трусилися так, що на ноги не міг стати. А то просто допомагали його янголи-хранителі — це не пояснити інакшим чином. І дійсно, коли я провів паралелі у своєму житті, я зрозумів, що все ж таки Бог є, і я почав читати і досліджувати Святе Письмо. І я чітко зрозумів, що з тим самим харчуванням, дотриманням суботи, десятисловного закону, я не знайшов іншої церкви, яка могла б повністю відповідати написаному в Біблії, окрім адвентистів сьомого дня. Поштовх мені дала книжка Бена Карсона “Золоті руки”, я читав про його життя, про його дитинство і багато чого в моєму житті змінилося завдяки цій книзі, цілісна картинка з різних пазлів склалися. Зараз я впевнений на 200 відсотків, що іду в правильному напрямку і правильна Особа знаходиться поряд зі мною.

Я можу провести паралель, як я веду свій бізнес з Богом. До мене неодноразово приїжджають менеджери з різних фірм, це потужні всеукраїнські фірми, і їхні представники кажуть: “Дайте нам прайс-лист іншої фірми-конкурента, ми його проаналізуємо і зробимо вам на 3-5% прайс нижчий”. Гарна пропозиція — мати конкурентоспроможну ціну на ринку, це дуже добре, бо ми більше нічим не можемо взяти, окрім ціни. Бо люди зараз кожну копійку рахують, вони ніколи не куплять зайву таблетку чи шприца, у них все розписано і розплановано. Тому такі пропозиції є дуже заманливими для мене як керівника, тобто я можу, якщо захочу, один раз скинути їм прайс, зате на своєму ринку я можу знизити ціни десь на 10%. Здавалося б, я ж хороше діло зроблю для людей.

— Але ж це, я так розумію, нечесно?

— Справа в тому, що це вважається розкриттям комерційної таємниці і цього робити не можна. Я одразу сказав менеджеру, який до мене приїхав: ”Ви взагалі в Бога вірите?”. Бо ми з різними людьми працюємо, і з атеїстами, різні є люди. Зав’язав таку дискусію. І я їй пояснив, що це буде несправедливо і нечесно, по-перше, до фірми-конкурента, і як моя совість буде реагувати потім, як я буду перед Господом знати, що я обманним шляхом, тобто розкриттям комерційної таємниці, зробив зниження цін. Вона мені каже — це ж людям буде краще, дешевша ціна буде. Я кажу: але якщо дивитися на те, як совість буде реагувати, то це нечесно. І я сказав, що ми люди віруючі, і таким чином я засвідчив про Господа. І навіть декілька разів ми з нею спілкувалися і вона питала, а я їй давав посилання на християнську літературу, але не знаю, чи наша розмова вплинула, чи ні, чи вона щось читала, бо зараз там змінилося керівництво, менеджер в мене помінявся і я не знаю, чи вона працює. У будь-якому разі я постарався пояснити, що те, що пропонується робити нечесним шляхом — Бог би цього не зробив, Ісус Христос би цього не допустив.

Ще один приклад наведу. У мене є один друг в аптечному бізнесі. З моменту, коли ми познайомилися, ми з ним відкрили одночасно по одній аптеці. З того моменту я вже відкрив три, а він закрив свою одну. Він постійно щось мутив, працюючи в комунальній аптеці, підробляв звіти і таким чином витягував звідти якісь гроші, за рахунок яких і відкрив власну аптеку. Зовсім пішов не Божим шляхом, але ми пропрацювали вже два роки з моменту, коли ми разом відкрили аптеку, і я на сьогодні маю ту аптеку і ще плюс дві, а він закрив свою одну і пішов зараз працювати на іншу фірму на зарплату. І в цьому я  проводжу паралель — коли ти робиш щось з Богом, то Він тебе благословляє. Хоча ми з моїм другом постійно спілкувались, один одного консультували, ділилися досвідом. Обговорювали питання бізнесу, тому що він працював до відкриття власної аптеки у комунальній аптеці і знав певні нюанси, я працював у приватній і мав свій досвід. Ми, в принципі, абсолютно все робили аналогічно. Село, у якому він відкрив аптеку, непогане, і населення там є, і люди ходили в попередню аптеку, яка там була. І в нього якось так склалося, що “не пішло”, і я вважаю, що це через відсутність подальшого Божого благословення. Адже те, з чого він розпочав, було все ж таки неправильно, є такі нюанси, коли можна поступити трішки несправедливо, але будеш мати з цього більшу вигоду. А ми з батьком обговорювали такі нюанси, я завжди казав, а чого б нам не попрацювати чесно, і батько погоджувався. І коли працюєш, то бачиш, що коли ти чесний перед Богом у своїй роботі, чесний з поверненням десятини і чесний взагалі у ставленні до інших людей, то ти отримуєш благословення, Бог не залишає таких людей ніколи. Тому в мене є тисячі прикладів людей, які разом з Богом розпочинали свою роботу і те, до чого вони дійшли, чого вони досягнули — це тільки завдяки благословенню Бога. І в нас немає заслуги, щоб думати, що “це я такий молодець, я вивчився і все знаю, це я зробив” — ні, це зробив Бог, але інструментом він вибрав мене. Моя хороша подруга працює у сфері фармації медичним представником і вже декілька років підряд тримає першість з продажів по Україні. І коли її колеги запитують, як ти досягаєш цього, що ти робиш? То вона каже: “Це не я, то Ісус так робить через мене”.

Багато речей є, навіть їду вчора увечері, на ожеледиці, машину понесло, а я думаю: “Оце я молодець, зловив машину, у мене тут стабілізатор, антизанос, усе чітко і класно”, а потім проїхав метрів 500 і думаю: а що я зробив для цього, якщо тільки з Божої волі я залишився на дорозі, а не злетів з неї. Є багато речей, за які ми хочемо присвоїти славу собі, але треба розуміти, що то не я зробив, а Бог через мене зробив, що то не мої руки, а Божі руки зреагували і просто Він це зробив через мене. Треба довірятися Богу у всіх ситуаціях, неважливо, наскільки вони для нас здаються дрібними (нібито Богу не до цього, у Нього є важливіші справи), але насправді немає більш важливих чи менш важливих справ для Бога, які ми робимо. А ми можемо відвертатися, можемо це не приймати, але з часом, я думаю, кожна людина починає бачити, що це був Бог.

Михайло Чайка, керівник мережі аптек: «Найкращі справи через нас робить Бог, а ми — інструменти в Його руках»

 

 

У нас був такий досвід у сім’ї. Моєму батькові поставили діагноз і сказали, що жити залишилось не більше півроку. Коли ми зробили тисячу різних обстежень, вони показали, що уражена печінка і на ній є велика пухлина 14-10 сантиметрів — величезна. Усі  обстеження і у Вінниці, і в Києві і на різних приладах — стовідсотково показували, що саме такий діагноз. Наша велика дружна родина довго постувала та молилася, особливо в день, коли була операція в батька, коли хірург готувався до видалення лівої долі печінки, яка була ураженою. Навіть розглядався варіант, що буде потрібен донор, тому що могло виявитися, що вона уражена повністю і потрібно буде пересаджувати іншу. Донором міг бути хтось із рідних або треба було шукати. Але коли хірург зробив перший надріз і  вони відкрили черевну порожнину, то він каже, що в нього мало інструменти з рук не повипадали, він не повірив своїм очам. Він казав, що не знає, до кого ми молилися і кого просили, але Він зробив свою роботу. Це сказав хірург — не адвентист, який працює в Києві в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова. Він казав, що такого просто не буває: “Ми до пухлини, а вона з печінкою просто не поєднана, вони просто як два різних тіла”. Хоча всі аналізи, КТ, МРТ, усе показувало, що то є єдина тканина. Безпосередньо операція показала, що ця пухлина проросла з великого сальника — це орган, який забезпечує чітке розташування внутрішніх органів на своїх місцях, отже, пухлину було відносно легко видалити, не чіпаючи печінку. У нашому житті це був настільки переломний момент, вам цього не передати! У якісь моменти, коли всі думали, як Бог міг таке допустити, що ми зробили не так перед Богом, знаєте, я можу сказати, що не обов’язково ми щось зробили не так, але просто ця ситуація багато чого змінила і багато в чому навернула нас ще ближче до Господа. Відкрила Бога по-особливому для всієї нашої родини.

Бесіду вів Гнат Мєрєнков


НА ФОТО: 1. Михайло Чайка. 2. Під час навчання у Житомирському базовому фармацевтичному коледжі 3. Інтер’єр аптеки. 4. З батьком Юрієм Михайловичем.

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21