Надежда на Бога восстанавливает эмоциональное здоровье

Надежда на Бога восстанавливает эмоциональное здоровье

Известно, что вера в Бога способствует снижению уровня эмоционального стресса, что, в свою очередь, снимает нервное перенапряжение и уменьшает скорость укорачивания теломер в клетках. Теломеры – это своего рода биологические часы клеток. При каждом делении клетки они укорачиваются, и с их исчезновением клетки гибнут, в итоге приводя к гибели всего органа. Этим и объясняется то, почему люди с религиозным мышлением живут в среднем на семь – четырнадцать лет дольше.

Вера приносит пользу человеческому организму только в том случае, если она практикуется в повседневной жизни, нацелена на добрые отношения с Богом и окружающими. Это созвучно с тем, что писал апостол Иаков: «Заботиться о сиротах и вдовах, в нужде пребывающих, ограждать себя от скверн мира сего – вот что значит быть действительно благочестивым, чистым и непорочным пред Богом, Отцом нашим. (Библия. Иакова 1:27, Институт перевода Библии).

Истинная религия всегда делает нас лучше прямо здесь и сейчас. Также она дает надежду на будущее. Надежда – это главная эмоция, связанная с будущим. Наряду с оптимизмом и способностью поддерживать хорошие отношения надежда существенно помогает в профилактике психических заболеваний.

Надежда дает человеку силу сопротивляться различным негативным воздействиям. Во времена стихийного бедствия или иных потрясений люди, твердо верящие, что у проблем есть решение, ощущают дополнительный прилив сил. Это делает их способными оправиться от потерь и неудач.

Психолог Виктор Франкл утверждает, что выжить в нацистских концентрационных лагерях могли только те, кто cумел сохранить надежду на освобождение. Эти люди не согласились с мыслью, что их жизнь закончится в лагере, но сосредоточились на надежде когда-нибудь вырваться из плена на свободу.

Как обрести и сохранить надежду?

Думая о будущем, старайтесь мыслить позитивно. Ваш первоначальный настрой определяет конечный результат. Переживая радостные события, размышляйте об их добрых последствиях.

Боритесь с негативными мыслями. Многие пессимистичные мысли заведомо содержат в себе логические ошибки, которые нужно научиться выявлять. Это поможет отказаться и от самих мыслей. Если что-то у вас не получалось в прошлом, не следует думать, что и в будущем это вам не удастся. Нужно найти причины таких неудач, устранить их и тем самым вернуть контроль над ситуацией.

Не позволяйте прошлому угнетать вас. Не отчаивайтесь по поводу прошедшей жизни.

Чаще вспоминайте приятные события и цените полученный жизненный опыт. Так вы сможете взирать на грядущие события без страха и переживаний, так как позитивные моменты вашего прошлого будут способствовать обретению надежды на будущее.

Измените повседневный распорядок своей жизни. Если вас гнетут тоска, попробуйте что-то изменить в вашем образе жизни. Посетите новые места, займитесь каким-либо новым для вас делом, пригласите в гости друга, которого вы не видели много лет, послушайте новую музыку. А если вы еще не открыли для себя глубины библейской мудрости, может быть, самое время сделать это сейчас? Эти изменения повлияют на состояние вашего духа таким образом, что вы сможете смотреть в будущее с надеждой.

Развивайте в себе оптимизм. Надежда и оптимизм тесно связаны. Всегда есть два способа истолкования одного и того же факта, например: 1) «А что если эта головная боль вызвана опухолью в мозгу?» или: 2) «Эта головная боль скоро пройдет». При отсутствии точного диагноза следует предпочитать второй вариант мыслей. Безусловно, любая ситуация имеет положительную и отрицательную стороны, и обе нужно принимать во внимание. Но при этом важно настраивать себя на позитивный лад и благоприятное разрешение даже, казалось бы, безвыходных ситуаций.

Читайте и размышляйте. Всегда неплохо иметь под рукой хорошие книги писателей высокого уровня с глубоким знанием жизни. Размышляйте об идеях, изложенных в этих книгах, и это оживит вашу надежду. Особое внимание обратите на Библию, прежде всего на такие библейские книги, как Евангелия, Псалтирь и книгу Притчей, содержащие вдохновенные мысли, которые на протяжении веков поддерживали многих людей и укрепляли их дух.

Обращайте внимание на то, каков ваш круг общения. Надежда укрепляется еще и благодаря общению с позитивно мыслящими, оптимистично настроенными людьми. Старайтесь проводить больше времени в общении с такими людьми, подружитесь с ними.

Ободряйте и поддерживайте других людей. Оказывая позитивное влияние на других, вы и сами будете духовно расти. Беседуя с человеком, переживающим трудную ситуацию, ободряйте его и помогите ему не впасть в отчаяние. Переключайте его внимание на позитивные или, по крайней мере, нейтральные вещи, пока сложная ситуация в его жизни не разрешится.

Поддерживайте свое физическое здоровье в хорошей форме. Хорошее здоровье в совокупности с душевным миром формируют состояние, которое помогает смотреть в будущее с надеждой.

Надежда на Бога

Помимо того, что надежда позволяет позитивно относиться к будущему и настоящему и способствует эмоциональному здоровью, это еще и качество, тесно связанное с верой в Бога. Для верующего человека надежда – это дар Божий, который связывает прошлое с настоящим и будущим в точке достижения славной конечной цели нашей жизни. Ниже приводятся наиболее яркие характеристики надежды в ее связи с духовной жизнью человека.

Духовная надежда – это надежда на спасение. Христианская надежда предвкушает окончательное решение проблемы страданий. Всех, принявших Бога, ждет вечное спасение. Верующий живет «в надежде вечной жизни, которую обещал неизменный в слове Бог прежде вековых времен» (Библия. Титу 1:2).

Надежда – это инструмент выживания в нашем мире. В мире, полном несправедливости и страданий, важно найти опору. Царь Давид, автор многих библейских псалмов, описывает надежду на Бога как жизненно важное условие для этого: «Но я верую, что увижу благость Господа на земле живых. Надейся на Господа, мужайся, и да укрепляется сердце твое» (Библия. Псалтирь 26:13, 14).

Для обретения надежды усилий самого человека недостаточно. В библейском контексте надежда – это не только вопрос моей личной заинтересованности; в этом заинтересован и Сам Бог. Апостол Павел утверждал, что истинная надежда безвозмездно даруется Богом: «Сам же Господь наш Иисус Христос и Бог и Отец наш, возлюбивший нас и давший утешение вечное и надежду благую во благодати» (Библия. 2-е Фессалоникийцам 2:16).

Надежда приносит радость. Истинная надежда является источником радости, счастья и здоровья. Чтобы это имело место, апостол Павел советует: «Утешайтесь надеждою; в скорби будьте терпеливы, в молитве – постоянны» (Библия. Римлянам 12:12). И еще одно его высказывание: «Бог же надежды да исполнит вас всякой радости и мира в вере, дабы вы, силою Духа Святого, обогатились надеждою» (Библия. Римлянам 15:13).

Надежда будет нашей опорой в жизни всегда. Согласно Библии, кульминацией наших надежд будет Второе пришествие Христа. Оно положит конец страху, несправедливости и страданиям. В следующем библейском высказывании эта связь отражена: «Ожидая блаженного упования и явления славы великого Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа» (Библия. Титу 2:13).

Надежда включает в себя уверенность в воскресении из мертвых. Христианская надежда заверяет верующего в том, что в определенный момент он будет воскрешен для вечной жизни: «Не хочу же оставить вас, братия, в неведении об умерших, дабы вы не скорбели, как прочие, не имеющие надежды… Потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба, и мертвые во Христе воскреснут» (Библия. 1-е Фессалоникийцам 4:13, 16).

Надежда сосредоточена на совершенном и вечном будущем мире. «Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, по великой Своей милости возродивший нас воскресением Иисуса Христа из мертвых к упованию живому, к наследству нетленному, чистому, неувядаемому, хранящемуся на небесах для вас» (Библия. 1-е Петра 1:3, 4).

Если христианская надежда еще не является частью вашей жизни, внимательно изучите Божьи обещания спасения. Примите их верой, и это станет для вас источником таких перемен, которые придадут вашей жизни новый глубокий смысл.

Восстановление

Прошлое изменить невозможно. Будущее еще не наступило, но своими нынешними поступками мы можем на него повлиять. Это также возможно, как с примером Лауры, которую еще совсем маленькую оставил отец, в результате чего ее юность и молодость превратилась в кошмар.

Решение Лауры начать изучать Библию и узнать, каков Бог, запустило такую цепную реакцию, которую она не могла себе даже представить. Она уже не могла изменить свое прошлое, но увидела возможности в будущем, ухватившись за надежду, о которой узнала.

По мере своего продвижения в изучении Библии, а также углубления общения с Иисусом Лаура заметила, что ее отношение к отцу стало меняться. Что-то в ее душе сдвинулось с места. Раньше, думая о нем, она не испытывала ничего, кроме ненависти и презрения. Как он мог отказаться от маленькой дочери ради того, чтобы «наслаждаться жизнью»? Как он мог быть таким эгоистом и не подумать о том, что в жизни его дочери это оставит глубокий след? Если бы он не оставил семью, возможно, мать Лауры была бы еще жива, запуганная маленькая девочка не воспитывалась бы холодной двоюродной бабушкой и не погрузилась бы в книги и карьеру как в средство спасения от своей душевной боли. Она не стала бы такой упрямой и нетерпимой к людям, окружающим ее на работе, – единственном месте, где у нее было хоть какое-то общение с людьми. Если бы ее отец не проявил жестокосердия, она бы не воспылала отвращением к мужчинам, и сегодня у нее могла быть своя семья, муж и дети…

Лаура не могла ничего изменить, но все же она могла простить отца и примириться с прошлым. Несколько месяцев назад это было бы невозможно, но теперь все изменилось. Она изменилась. Разве блудный сын не вернулся в отчий дом? А как же тогда насчет «блудных родителей»? Можно ли их простить? Она должна была сделать это – для себя и для отца. Это должно было стать первым чудом в череде удивительных событий, коснувшихся широкого круга лиц.

Как только Лаура переступила порог дома престарелых, она почувствовала, как по ее спине пробежал холодок. Сердце трепетно забилось, ладони вспотели. Хватит ли у нее душевных сил примириться с отцом? Прошло много лет с тех пор, как она последний раз пыталась сюда войти, и тогда эта попытка не увенчалась успехом.

Она медленно вошла в комнату и направилась к седовласому мужчине, сидевшему в инвалидном кресле. Он располагался к ней спиной и не заметил ее появления. Лаура невольно обратила внимание на то, как он похудел; из-за прогрессирующей болезни его кожа, казалось, просто висела на костях. Теперь это лишь тень того человека, которого она знала. Лаура тихо помолилась про себя и, собравшись с силами, шепотом произнесла:

— Папа…

Это слово, этот голос… Сколько лет прошло с тех пор, как он слышал их в последний раз? Карлос из последних сил попытался развернуть кресло и взглянуть в глаза женщины, стоявшей перед ним.

— Дочь моя! Это действительно ты? Ты пришла?

По его лицу потекли слезы.

— Ты не поверишь! Перед тем как ты сюда вошла, я смотрел на небо и думал: «Боже, если Ты существуешь, подтверди это. Пожалуйста, дай мне увидеться с моей дочерью до того, как я умру. Мне нужно попросить у нее прощения, мне это так нужно…».

Его голос дрожал. Человек, известный когда-то как Большой Карлос, казался сейчас беззащитным ребенком. «Блудный отец», униженный, оборванный, больной. Он растратил все и потерял самое дорогое.

«Что бы сделал Небесный Отец на моем месте?» – подумала Лаура. Не медля ни секунды, она в два шага преодолела пространство, разделяющее ее с отцом, крепко обняла его и прижалась к нему. Слезы, не переставая, текли по ее щекам.

— Папа, Бог существует, и Он ответил на твою молитву. Я тебя прощаю.

Первое чудо свершилось. И когда в понедельник утром Лаура появилась на работе, все заметили, что в ней что-то изменилось. Во-первых, она вошла в офис с улыбкой и поприветствовала всех фразой: «Доброе утро!». Затем одного за другим она стала приглашать подчиненных к себе в кабинет.

— Присаживайтесь, Пол. Как у вас дела? Все в порядке?

Пол медленно опустился на стул, пытаясь при этом понять причины изменения поведения своей начальницы. «Больна? Сошла с ума?» – задавал он сам себе вопросы.

— Пол, я знаю, что вы, как, впрочем, и все остальные, находите мое поведение странным. Поэтому я решила объясниться с каждым лично. Не как ваш начальник, а просто как человек.

Пол сидел молча, почти не моргая.

— Прежде всего, я должна попросить у вас прощения. В последние несколько месяцев из-за своего нервозного состояния и зацикленности только на успехе компании я плохо обращалась с вами и требовала чрезмерного. Я превратила вашу жизнь в сущий ад…

Пол изо всех сил старался не кивнуть в знак согласия.

— Но в моей жизни произошло нечто, что полностью изменило мои прежние взгляды. Вам это покажется странным, но это правда. Не вижу никакой другой причины: у меня произошла личная встреча с Иисусом. Он простил меня, помог мне простить отца и дал возможность взглянуть в будущее с надеждой.

Лаура привстала, дотянулась до полки, взяла Библию и продолжила:

— Изучение этой книги открыло мне глаза и помогло понять, что я могу быть другим человеком. Люди гораздо ценнее цифр и вещей.

Затем, пристально глядя в глаза подчиненного, она спросила:

— Пол, вы можете простить меня? Пожалуйста, простите за все, что вам пришлось пережить из-за меня. Это ведь не могло не сказаться на вашем здоровье и взаимоотношениях в семье, верно? Можете ли вы простить меня?

Сглотнув, Пол нерешительно пробормотал:

— Да, Лаура, могу. Я прощаю вас.

Лаура встала, поблагодарила Пола и произнесла:

— Я обещаю: с этого момента все будет по-другому.

Казалось бы, в этой истории можно поставить точку. Но нет. Чудеса продолжились.

Пол вышел из кабинета начальницы, не понимая до конца, что произошло, но ему явно стало лучше. Он испытывал огромное облегчение. Пора было возвращаться домой. Внезапно остановившись на пороге и вернувшись к рабочему столу, он взял лист бумаги и написал на нем несколько слов. Затем запечатал листок в конверт, положил в карман пиджака и вышел из офиса.

— Привет, дорогая! Какая ты сегодня красивая! – сказал он, придя домой, и крепко обнял жену, чего давно не делал.

Опустившись на колени перед сыном, он произнес:

— Переодевайся. Через минуту я жду тебя на заднем дворе. И не забудь захватить с собой мяч.

Внимательно посмотрев на свою маленькую дочурку, Пол ласково позвал ее:

— Подойди, милая. У меня есть кое-что для тебя.

Он достал конверт из кармана пиджака и вручил его Изабель. Подозревая, что это очередное письмо из школы насчет ее истерик, она осторожно открыла конверт. Внутри был листок бумаги со словами: «Я люблю тебя, милая».

С глазами, полными слез, она бросилась на шею отцу. Он же решительно, но мягко сказал вслух:

— Этому дому нужен Бог. А нам всем нужна любовь!

Из книги Джулиана Мелгоса и Мильхенсона Боргса «Под парусом надежды»
Источник: aktsent.info

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21