У Польщі адвентистів стараються не помічати

Про українських адвентистів, які емігрували до Польщі

Розповідає Микола Крижановський, пастор адвентистської української громади у Варшаві. 

Як давно ваша сім’я перебуває в Польщі? Як опинилися пастором у Варшаві?

У Варшаві я три роки. Польська конференція шукала пастора україномовного, щоб утворити українську громаду у Варшаві. Мене запросили на служіння. Наші інтереси співпали, бо хотів сюди потрапити.

Ми відчуваємо тут себе як вдома. Декілька разів на рік відвідуємо Україну. Там залишились наші родичі, друзі.

Чи легко було звикнути до польського менталітету?

Особливих складностей ми не відчули. До цього часу вже шість років приїжджали до Польщі. У нас тут живе мама, тобто до 2016 року я відвідував Польщу два рази на рік. Нам знайомі традиції та особливості цієї країни. Вивчав мову. Діти легко подолали мовний бар’єр, одразу пішли до місцевої школи. 

Церква адвентистська в Польщі, — і конференція, і уніон, а також хочеться зазначити окремо громаду в місті Люблін, проявили піклування про нас. Настільки тепло прийняли, що компенсували весь період адаптації. А він був дуже коротким. Таке враження, що ми просто вдома, майже переїхали в інший район міста, а не десь на чужину.

Чим відрізняється життя в Україні й Польщі?

У Польщі панує європейський менталітет, який помітний у всьому. У порядку, житті, розвитку економіки. Тут цінується думка людини. Особистість чогось тут варта. Україна в цих питаннях набагато відстає. Менталітет інший. Хоча, як подивитися, скільки людей з України працюють тут… За офіційними даними в Польщі перебуває 5 млн 700 тисяч українців. Думаю, що європейські цінності поступово в Україну вони будуть привозити. Тут простіше живеться. І я не говорю тільки про матеріальний чинник. 

Скільки українців у вашій громаді? Як вона утворилася? Скільки українських громад у Польщі?

Українських громад є лише одна, у Варшаві. Локально в різних містах, у громадах є українські класи суботньої школи. А інколи по два або три україномовних класи в одному місті. Ми громада Східної конференції Польського уніону. 

Яким чином це вдалося? Були тяжкі труди українки Орисі Пелех, яка цю групу організувала. І потім ця група змогла вирости у громаду. Але це відбулось через такі сумні події, коли в Україні пройшов Майдан, почалися військові дії, й люди масово почали переїжджати до Польщі. І група із 50 осіб дуже швидко виросла до 120. Скільки тут українських адвентистів є? Складно сказати. Офіційно перевели членство 120 осіб. На служіннях присутні від 180 до 220 осіб щосуботи.

Яким чином підтримуєте зв’язок з Україною?

Є гарні контакти з Буковинською конференцією. Вона забезпечує нас посібниками суботньої школи і ранковими читаннями. Український уніон завжди відгукується на наші прохання.

А скільки українців-адвентистів в інших містах? Хто ними опікується?

Статистики не ведемо. Я підтримую контакти з пасторами інших громад, де люди хочуть перевести своє членство. Доволі часто перекладаю документи.

А в загальному стані, знаю, що у Ґдині є велика група адвентистів з України, у Вроцлаві, Бидгощі, Щецині, Кракові, Любліні. 

З якими проблемами стикаються українці, перебуваючи в Польщі?

Це досить складне питання. Воно займає половину мого Youtube-каналу для українців під назвою “ProstoPro Warszawa”. 

По-перше, незнання мови. 

По-друге, незнання правил гри на ринку праці. Досить часто мігрантів обманюють на початку. Люди приїжджають непідготовленими до міграції. 

По-третє, потреба у спілкуванні. Досить часто заробітчани потрапляють у глухий куточок країни, де не має жодного співвітчизника, немає з ким поспілкуватись і порадитись. У самій Варшаві такої проблеми немає. 

По-четверте, не боячись ні Бога, ні людей, українці, особливо світські, один одного підставляють, один в одного відбивають роботу. Така тенденція притаманна всім емігрантським групам, чи то полякам в Англії, чи іншим. Скрізь однаково. Емігранти мають однакову ментальність – це жорстка конкуренція між співвітчизниками. 

Є правило: “українці є найбільшою загрозою для українців у Польщі”. Це реальні речі. У нашій громаді адвентизм допомагає подолати цей жахливий стереотип. Атмосфера в нашій громаді дуже дружня. Намагаємося, навпаки, підтримати, допомогти порадами всім, хто до нас звертається.

Як адвентисти вирішують питання із вихідними по суботах? Як домовляються за п’ятницю?

Нерідко адвентисти за кордоном перестають бути адвентистами. У Польщі є спеціальний закон, який регулює взаємини адвентистів і держави відносно роботи. Є стаття 11, яка зазначає, що адвентист сьомого дня має право на своє церковне свято, яке розпочинається із заходу сонця в п’ятницю і закінчується в суботу із заходом сонця. 

Згідно із цим законом, якщо адвентист сьомого дня офіційно працевлаштований, то він має право офіційно попередити працедавця про свою релігійну потребу за сім днів до початку свого свята. Тобто з початку тижня. І тоді працедавець повинен іти на всі поступки. Інколи для цього треба просто додати довідку, що ви дійсно є членом церкви. 

Якщо ж член церкви працює неофіційно, він не може скористатися цим законом. І відстояти свої права не в змозі. І змушений міняти роботу. Працедавець, який взяв неофіційного працівника, не зацікавлений у виконанні зобов’язань. Він просто позбавляє роботи адвентистів. Але в більшості випадків наші люди якось домовляються, бо є дуже працьовитими людьми, й їх цінують. Вони підтримують людські стосунки, й їм ідуть на поступки. Але є випадки, коли їх просто виганяють з роботи. Якісь докази в цьому випадку неможливі.  

Чи легко найти роботу?

Не легко. Знайти роботу, щоб працедавець хотів мати адвентиста, який не буде працювати в суботу, дуже тяжко. Тому наші люди, влаштовуючись на роботу, дуже часто не розповідають, що є адвентистами. Відпрацювавши тиждень, показавши себе гарними працівниками, йдуть домовлятися. І бувають різні результати. Іноді вдається одразу відстояти вихідні по суботах.

Як поляки ставляться до адвентистів?

Люди в Польщі завжди толерантні, позитивні. Проте адвентистів вони сприймають як дивне явище. І стараються не помічати їх. Адвентистів тут дійсно не настільки багато. Бути адвентистом у Польщі — не найприємніша річ у житті.

Чи мають вагу в Польщі інші протестантські течії?

Свідків Єгови в Польщі стільки, скільки адвентистів у всій Євразії – 130 тисяч. Їхній вплив є дуже потужним. І потім, якщо прийти, й постукати в двері та запропонувати духовну газету, сподіватись на відгук дуже тяжко. Свідків у Польщі не сприймають. Але вони змінили свою тактику. Вони просто стоять з візочками та літературою, але до них ніхто не підходить. І для нас це феномен, бо ми не розуміємо, як за таких умов цей релігійний рух має таку кількість послідовників, водночас як протестантські напрямки не мають великого успіху.

Чому ж така проблема існує щодо Адвентистської церкви?

Коли в Польщі був комуністичний устрій, адвентисти мали значні привілеї, яких не було на території колишнього Радянського Союзу, де за три книжки релігійного походження можна було потрапити за ґрати. В Польщі були інші можливості. Хоча адвентисти нічого спільного не мали з комуністами, але, можливо, суспільна антипатія щодо комуністів перейшла на адвентистів.

А зараз адвентистське видавництво працює?

Так. І поширення літератури — це один із важливих напрямків служіння. Тільки в більшості вона поширюється не через лотки, а через інтернет-магазини. Люди дистанційно замовляють, і їм висилають. Досить великий потік літератури іде. Щотижня великий автобус вирушає по замовленнях з інтернету. Це досить популярний вид євангелізації.

Яку форму місії обрала ваша громада?

Ми більше займаємося соціальним служінням серед мігрантів. 2018 року розпочали медичне служіння. З київського медцентру “Ангелія” приїхала команда спеціалістів на чолі з Юрієм Бондаренком і провела “Вихідні здоров’я”. Таку назву ми обрали для нашого заходу. Провели “Виставку здоров’я”. Лікарі протягом трьох днів безкоштовно обстежували людей. Ті спілкувалися з клінічним психологом і психіатром. У нас з’явилися нові контакти. На ці обстеження приходили й польськомовні. Згадую випадки, коли українці приводили своїх працедавців на ці обстеження. Плануємо утворити на постійній основі “Клуб здоров’я”.

Яким чином ви запрошували людей?

Найкращий метод запрошень, який діє на цій території, це “запроси знайомого”. Пастори в Україні шукають людей, щоб запросити на свої заходи чи навіть на біблійні уроки. А тут люди самі приходять. Особисто я не ходжу, не шукаю, але в класі постійно є нові люди, які вивчають Біблію і приймають рішення хреститися. І це постійний потік.

Хто ці люди, які приймають хрещення? Яким чином вони приймають рішення?

Хрестимо тільки після вивчення біблійних уроків. Люди приходять на богослужіння, і ми знайомимося з ними. У нас є пасторський клас, де вивчають основні адвентистські істини. Також пропоную проходити уроки у будні. Потім відбувається підготовка до хрещення. Використовую звичайні біблійні уроки. Домовляюсь на заняття два або три рази на тиждень. Хрещення у нас приймає досить часто молодь з адвентистських сімей. Інколи їх вельми нелегко залучити до церковного життя. А також половина з тих, хто охрестився, були люди з неадвентистських сімей, з різних конфесій. Кожен квартал у нас є кандидати на хрещення. І як почали з 2016 року проводити хрещення, так ми і рухаємось. І зараз також готуємось до наступного хрещення людей.

Які соціальні програми ви проводили своєю громадою?

Була дитяча соціальна програма “Подарунки дітям” на різдвяні чи новорічні свята. Проводимо тематичні заходи. І третє – розпочинаємо наповнювати інтернет-канал в Youtube про те, як допомогти емігрантам з України пройти адаптацію після переселення. 

Хочу його розвинути й передати в руки громаді, створити команду. Щоб це була стартова основа для соціального служіння. Це вид соціальної допомоги, коли допомагаємо заповнити документи, подолати мовний бар’єр. Пробували один із таких проектів, як “Польська мова”, коли приходили і неадвентисти на заняття. Але українець часто лінивий, не хоче вчитися, йому краще кидати лопатою щось, але тільки не сідати за книжку. Тому курси польської мови не дали ефекту. Останній раз ми поставили мінімальну оплату. У місяць потрібно було платити таку ціну, як тут беруть за одну годину. І навіть така ціна не привернула уваги. Бо треба ж учитися. Це як кидають палити: потрібно постійно працювати над собою. Починається “ломка”. Це треба вивчати польську граматику. А наші люди не хочуть цим займатися, ліняться просто.

Ще трудність у тому, що українці не згуртовані в одному місці. Отже, не можеш через запрошення сповіщати їх про свої заходи. Вони настільки розсіяні по Польщі, що можна спілкуватися з ними тільки через соціальні мережі.

Яка відмінність української громади і польської?

Українська церква дуже активна. Довго не думають, як те чи інше робити.

У польській є чітка стратегія, порядок дій наперед.

Якщо в Україні пролунає клич, то українці стануть до роботи. У Польщі, навпаки, громада буде довго обговорювати, чекати деякий час. 

У вас зараз орендоване приміщення. Мрієте про власний будинок молитви?

Є рішення в громаді збирати гроші для придбання свого приміщення. У Варшаві взагалі тяжка ситуація, коли чотири громади займають один будинок молитви. Є необхідність розширення. Хочемо власне приміщення. Бо до нас українців прибуває вже стільки, що не вміщуються кількісно.

Який потенціал вашої громади?

Громада у Варшаві складається на 51 % з молоді. Вважаємо це значним потенціалом. Це унікальна громада у всій Польщі. Я знаю враження польського пастора від Західної конференції, у якого є багато українців у громаді. Він сказав, що з українцями можна “землю рвати” (український аналог — “гори перевертати”). Наші швидко включаються у служіння, відгукуються на будь-який заклик піти щось зробити. Це великий плюс нашої громади й тих громад у Польщі, де є українці.

У деяких польських громадах українців чекають. У Любліні дуже тепла громада, привітна до українців. Атмосфера позитивна. У Вроцлаві утворився хоровий колектив завдяки тому, що українці приїхали й почали організовуватися. Активні люди завжди найдуть себе в служінні.

Якої підтримки ви очікуєте від України?

Усі конференції нас підтримують. Нам потрібно час від часу проводити різні програми для українців. Було б дуже корисно, щоб з України могли нас періодично відвідувати. Що наші тут відчували, що їх не забули. І у звичайному житті люди інколи вимушені відчувати на собі погляд як на чужинців. Ми все ж залишаємося українцями. Ми могли б самі все проводити, без проблем. Але приємно, коли з Українського уніону тебе теж підтримують. Ми раді усім вітанням з українських громад.

Є також прохання до українських пасторів. Коли члени ваших громад з України виїжджають до Польщі (не просто збираються, а виїжджають), щоб пастори або й вони повідомляли свої контакти особисто мені (тел. +48 888 878 889, Viber, WhatsApp). 

Тільки третя частина адвентистів-мігрантів приходять тут на богослужіння. Досить часто вони просто губляться. Ті, які приходять, це актив. Вони були і раніше активом у своїх громадах і, переїжджаючи до Польщі, продовжують бути активом. 

З боку пасторів в Україні очікую піклування про їхніх членів громади до кінця. “До кінця” означає допомогти члену церкви знайти нову громаду за новим місцем свого мешкання. 

У мене є пастор, мій друг – поляк, який почав відвідувати членів церкви з України. У нього склалося враження, що він інколи перший пастор, який їх відвідав, а люди вже по п’ятнадцять років у церкві. І, врешті, ми багато втрачаємо людей, які сюди їдуть. Особливо молодих людей. Згідно із “Церковним керівництвом”, пастор повинен дбати, щоб член громади не був втрачений.  

Як міграція впливає на духовність людини? 

Люди, посвячені Богу, які служили в своїх громадах, і тут продовжують служити. Вони проходять випробування. Не знаючи мови, треба пояснити, що ви є адвентистом.

Потрапляючи в дім для опіки над старою людиною, вас будуть годувати всім, що є в цьому домі, а не тим, чого вам хочеться. І потрібно теж мудро навчитися пояснити, ким ви є, у що ви вірите. Ось такі етапи. 

Якщо людина проходить ці випробування, вона стає ближчою до Бога. Але ті, що в Україні не мали тісних зв’язків з Богом, такі часто духовно гинуть. Обставини дуже скоро затискають їх у глухий кут. Людина боїться втратити право на легальне перебування, боїться втратити роботу. І під тиском цих обставин іде на компроміси із совістю. А коли починає отримувати гарну заробітну плату, інколи у 6-8 разів вищу, ніж  мали в Україні, відчуття свободи штовхає їх на різні гріховні “подвиги”. Дається взнаки покращення фінансового становища. Гроші нерідко псують духовний стан людини. Можна сказати так: “Якщо в Україні були проблеми, вони будуть і тут!”

Запитання — Олег Литвиненко

Youtube-канал підтримки мігрантів з України “ProstoPro Warszawa

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21