#ТижденьПодяки: Суспільна індиферентність позбавляє протестантів зачарування перспективами потужного релігійного фактору в політиці

Розповідає Максим Крупський, керівник відділу суспільних зв’язків і релігійної свободи Адвентистської церкви в Україні. 

Які є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2018-2019 роках (ВРЦіРО, РЄПЦУ, суспільні організації, громадські рухи; благодійність, освіта)?  

У 2019 році ми можемо спостерігати спад активності на тлі політичної турбулентності у зв’язку із виборами. В цілому освітні, соціальні проєкти тривали, але спільна публічна діяльність була практично зведена до мінімуму. Помилкові теологічні установки відносно ролі церкви в політиці та суспільстві в більшості протестантських конфесій практично ввели в ступор ініціативи останніх декількох років, організованих у рамках Р500. Очевидна також розгубленість і неоднозначність у здійсненні оцінки змін настроїв суспільства та результатів виборів Президента і Верховної Ради. У той же час позитивним є той момент, що проходження через цей період формує більш зрілі, біблійно обґрунтовані моделі взаємодії із суспільством, позбавляє романтизму і зачарування перспективами потужного релігійного фактора в політиці. Це є урок дорослішання, який був дуже необхідний протестантам України. Цей болісний досвід дозволить зосередитися на служінні в соціальній сфері без пошуків популярності, пошани, визнання, він допоможе звернути увагу на проекти довгострокової перспективи, дозволить працювати над деякими внутрішніми задачами та викликами, які залишалися осторонь на фоні загальної активності в 2016-2018 роках.

Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час: приріст-утрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури? 

Враховуючи відтік людей з України у зв’язку із міграційними тенденціями, думаю, що за цей час протестанти втратили досить багато активних, ділових, творчих людей, навіть якщо це і не відображалось в офіційній статистиці громад. Можливо, вони не розривали своїх взаємовідносин з конкретними громадами, залишаючись на обліку в їхніх рядах, допомагаючи фінансово. Але в частині конкретної участі в життя громади, організації та підтримці благодійних проєктів є реальні, значущі втрати. В цілому потрібно розуміти, що подібні процеси відбувалися і в протестантських колах сусідніх країн. Можемо бачити, до чого це призвело в Румунії, Молдові. Відбувається старіння церков, важко утримувати штат пасторів, утримувати церковне майно. Але є і позитивні моменти, а саме: є можливість задіяти потенціал тих, хто до цього з різних причин не міг себе проявити. Тішить динаміка освітніх процесів (школи, навчальні заклади, тренінги, курси) і бажання підтримувати дану сферу серед свідомих і активних людей, які з різних причин залишаються в країні та в наших громадах.

Чи змінилося ставлення суспільства до цієї конфесії за цей час? Якщо змінилося, то в який бік? 

Як вже було зазначено вище, суспільство сьогодні проходить через дуже тяжкий, часом незрозумілий процес самоідентифікації. Політичні процесі – це тільки вершина, якийсь видимий результат тенденцій, що намітились у нашому суспільстві. Я вважаю, що в цілому позицію суспільства можна відобразити словом індиферентність з невеликими винятками. Навіть тематика сім’ї, яка ще в минулому році здавалася такою об’єднуючою та важливою для всіх, дозволяла протестантам зайняти свою нішу серед важливих для суспільства тем, потроху загубилася на тлі подій. Вважаю, що 2019 рік запам’ятається як знаковий для розуміння місця протестантів у суспільстві. Не в тому сенсі знаковий, що ми знайшли себе, а в тому, що почали більш свідомий і тверезий пошук. Я впевнений, що ключ пошуку – чітке слідування біблійної моделі взаємодії церкви та суспільства, посилення безкорисливої соціальної діяльності кожної протестантської групи та громади, що не чекає визнання та заохочення; діяльності, що змотивована не закликами лідерів, а особистим осмисленням кожним євангельським віруючим своєї ролі як служителя і посередника в передачі благословень і переваг віруючого, а не кінцевого отримувача.