В Киеве представили книгу о преодолении гомосексуального влечения

В Киеве представили книгу о преодолении гомосексуального влечения

В киевском Институте религиозных наук св. Фомы Аквинского состоялся семинар на тему «Помощь клиентам, страдающим от нежелательного гомосексуального влечения». Событие было приурочено к выходу в Украине перевода книги американского клинического психолога Джозефа Николози «Стыд и утрата привязанности. Применение репаративной терапии на практике» и, фактически, являлось презентацией этого труда среди украинских специалистов.

В Киеве представили книгу о преодолении гомосексуального влечения

Рассказывает Кристина Малышева – психолог, постоянный участник обучающих  конференций по проблематике ЛГБТ Международной федерации терапевтического и консультативного выбора IFTCC. Принимала участие в работе над изданием книги и подготовке семинара.

Джозеф Николози — лицензированный клинический психолог, основатель репаративной терапии. С 1981 года более 30 лет он занимался оказанием помощи мужчинам, которые стремились уменьшить нежелательное для них однополое влечение и развить свой гетеросексуальный потенциал. За эти годы в его кабинете побывали тысячи клиентов.

Под его руководством работала психологическая клиника Фомы Аквинского в городе Энсино (Калифорния, США), принимавшая по 135 клиентов каждую неделю. В ней работало 7 терапевтов. Вся его жизнь была посвящена помощи мужчинам с гомосексуальным влечением. Умер в марте 2017 года.

К работе с такой категорией клиентов Джозеф Николози пришел не сразу. После своего классического психоаналитического обучения он начал работать в католической психологической клинике. Его клиентами в то время часто были верующие мужчины, которые жаловались на то, что они испытывают гомосексуальное влечение.

Несмотря на свою солидную клиническую подготовку, никогда до этого Джозеф Николози не встречал трудов, посвященных помощи таким людям. Первое время он пытался просто слушать таких мужчин, поддерживать их, исследовать, как появилось однополое влечение, как клиенты это переживают, как это влияет на их семьи, почему так происходит.

Он начал замечать закономерность: в семьях его клиентов часто был отсутствующий, эмоционально холодный, не принимающий участия в жизни мальчика отец и контролирующая, тревожная, навязчивая мать. Выделил, что часто у такого мужчины был старший брат, который был недружелюбным, и даже враждебным по отношению к младшему.

Параллельно с этим он начал искать научные материалы и психоаналитическую литературу на эту тему. Он начал глубоко изучать труды Фрейда, а потом его дочери, Анны Фрейд. Нашел ее работу «Исцеление трёх гомосексуальных мужчин» (1949), которая стала для него прозрением.

Вторым открытием стала теория привязанности Джона Боулби и небольшая книга Элизабет Моберли «Гомосексуальность: Новая христианская этика» (1983). Тогда кусочки паззла начали собираться: наблюдения Джозефа Николози, рассказы его клиентов, теория раннего развития и прозрения основоположников психоанализа – все сошлось в одну картину.

Николози пришел к выводу, что возможной причиной гомосексуальности мужчин является сформировавшийся в детстве гендерный дефицит, когда у мальчика нет внимания и позитивного влияния отца в период его взросления. Он эмоционально отчуждается от мужчин и начинает ощущать нехватку мужественности в себе во взрослой жизни, которую потом пытается компенсировать через сексуальный контакт с мужчиной.

Мальчику нужен отец, который испытывает к нему тёплые чувства, поддерживает его, учит, вовлекает в традиционно мужские мероприятия. Когда всё это есть, большая вероятность, что у мальчика разовьётся здоровая мужская идентичность. Если этого нет, возникает травма привязанности – мальчик считает себя второсортным, недостойным быть в здоровой связи с мужчиной.

Одним из возможных, но необязательных следствий этой травмы может стать гомосексуальное влечение – как компенсация дефицита мужского внимания, эмоциональной близости с другим мужчиной. Мужчина стремится к эмоциональной связи с другим мужчиной, но одновременно боится этого. Напряжение между двумя противоречивыми желаниями снимается через сексуальные фантазии.

В этом, вкратце, заключается теория репаративной терапии.

В отличие от современных заявлений международных профессиональных сообществ – медицинских и психотерапевтических, которые утверждают, что гомосексуальность является врождённой и неизменной, опыт Джозефа Николози и его коллег, а также результаты многих научных исследований говорятодругом: однополое влечение –это не врождённое, а приобретённое свойство –как минимум, в результате определенного раннего семейного опыта.

К этому могли присоединиться определенные сопутствующие травмы. К примеру, среди гомосексуального населения процент людей, испытавших сексуальное насилие в детстве, значительно выше, чем среди гетеросексуального. Влияет также травля со стороны одноклассников, сокурсников, особенно своего пола.

Сексуальное насилие со стороны мужчин или со стороны женщин одинаково отрицательно влияет на психику мальчика. Опыт сексуального домогательства со стороны взрослых женщин, когда мальчик был в юном возрасте, к примеру, может вызвать отвращение к женщинам во взрослой жизни. Чаще всего, насилие совершают близкие люди: знакомые, родственники.

Благодаря большому количеству клиентов, Джозеф Николози в своей клинике имел возможность проводить долгосрочные исследования эффективности своих подходов. Согласно его результатами, около 30% мужчин заявляли, что полностью избавились от однополого влечения, 30% удаётся значительно его снизить. Остальные клиенты заявляют, что гомосексуальное влечение осталось на том же уровне, однако качество их жизни при этом значительно улучшилось –они стали лучше понимать себя, наладили отношения с родными.

Противники репаративной терапии часто обвиняют терапевтов, которые ее практикуют, в том, что они ведут себя неэтично, заставляя клиентов меняться в заранее заданном направлении. Мне кажется, это исследование очевидно показывает, что репаративная терапия –это просто хорошая терапия, в которой есть уважение к самоопределению клиента, работа с человеком в целом, а не зацикленность на его симптомах.

Джозеф Николози также являлся одним из основателей (и какое-то время – президентом) Национальной ассоциации исследований и терапии гомосексуальности NARTH (сейчас – Альянс за терапевтический выбор и научную целостность), созданной в 1992-м году в ответ на движение Американской психиатрической ассоциации и других профессиональных организаций в направлении нормализации гомосексуальности. Целями этого сообщества, которое включает более 1000 членов, является поддержка профессионалов сферы психического здоровья, работающих с людьми с гомосексуальным влечением, которые хотят от него избавиться.

Обращал ли автор книги внимание людей на Бога, что Господь создал мужчин и женщин, а не двоих мужчин?

Во введении к книге сказано, что он исходит из такой позиции: «Наши тела говорят нам о том, кто мы есть». Сам Николози был христианином, католиком. В своей психотерапевтической практике он вел себя профессионально и обсуждал мировоззренческие и духовные вопросы лишь в том случае, если они были актуальными для клиента.

Опять же, как хороший профессионал, он свободно работал и с атеистами, и с агностиками, не навязывая им своих религиозных убеждений. На одной из конференций, посвященной помощи людям с однополым влечением, отвечая на вопрос о роли веры на пути изменений, он напомнил о центральной роли образа отца в репаративной терапии. Мальчик становится зрелым и целостным мужчиной благодаря крепкой и надежной привязанности к отцу, который верит в него, направляет, поддерживает, бросает вызов, но приходит на помощь.

Если же мужчине не повезло в жизни с биологическим отцом, то он может восполнять это через других значимых мужчин –учителя, тренера, терапевта, но, в конечном итоге, у него всегда есть Совершенный Отец – это Господь, утверждающий его ценность и достоинство, его возможность меняться.Николози замечал, что когда его клиенты чувствовали себя неудачниками, отвергнутыми, изолированными, никому не нужными и ничтожными, именно в такие моменты у них возникало желание снять напряжение через сексуальный контакт с другим мужчиной.

В моменты, когда они чувствовали себя сильными, успешными, ощущали поддержку других мужчин, такие чувства не приходили: они могли играть в футбол в команде, не испытывая никакого влечения к своим коллегам. Именно Бог способен восстановить достоинство человека из состояния стыда, униженности и отверженности.

Расскажите о презентации.

Презентация книги прошла 26 мая в Институте религиозных наук святого Фомы Аквинского в Киеве небольшим форматом. На ней были психологи, психиатры, сексологи, некоторые пастора, общественные активисты и другие люди, которых волнует вопрос помощи людям с гомосексуальным влечением. Приехали коллеги Джозефа Николози из Германии и Великобритании.

Майкл Дэвидсон (Michael Davidson), Великобритания (PhD, член Академии высшего образования Великобритании (FHEA), директор Core IssuesTrust), поделился своим опытом консультирования людей с однополым влечением. Также он представил аудитории небольшой фильм о Николози, интервью, где он рассказывает о том, как он пришёл к такой деятельности, о перспективах, которые он видит в терапии для людей с гомосексуальным влечением, о политических процессах, которые влияют на возможность получения такой помощи.

Кристл Рут Вонхольдт (Christl Ruth Vonholdt) из Германии (Dr. med., педиатр, директор Немецкого института для молодежи и общества (Deutsches Institut für Jugend und Gesellschaft), христианский автор) представила доклад «Гомосексуальность – явление врожденное или приобретенное? О чем говорят исследования?». По сути, это был обзор последних научных исследований в области гомосексуальности, из которого можно сделать следующие выводы.

  1. Идея о том, что сексуальная ориентация –это то, с чем люди рождаются, не находит подтверждения в науке. К факторам, которые связаны с проявлением гомосексуальности, относят опыт сексуального насилия в детстве, ранний семейный опыт.
  2. Несмотря на идею о том, что сексуальную ориентацию невозможно изменить, исследования подростков позволяют предположить, что сексуальная ориентация может быть достаточно изменчива в течение жизни.
  3. По сравнению с населением в целом, представители ЛГБТ подвержены повышенному риску разнообразных пагубных последствий для общего и психического здоровья (более высокий уровень тревожных расстройств, депрессии, злоупотребления психоактивными веществами, риск суицида).

Ещё одним выступающим на презентации книги Николози была Ирис Шипош (Írisz Sipos), Германия / Венгрия (магистр искусств в области сравнительного литературоведения, преподаватель и исследователь, редактор издательства сообщества OLC Reichenberg Fellowship). Ее доклад был об опыте противоречивого восприятия перевода книги Джозефа Николози профессиональным сообществом Венгрии в 2013-м году.

Для украинцев было важным услышать об этом опыте, поскольку те процессы и события, что произошли в Венгрии буквально сразу после выхода книги, приблизительно по тому же сценарию развиваются сейчас в Украине. Венгрия исторически была тесно связана с Австрией, а потому в психотерапевтической сфере – с австрийским психоанализом, включая его позицию по отношению к гомосексуальности.

Не так давно она официально присоединилась к заявлениям основных международных психотерапевтических сообществ, которые стали на путь нормализации гомосексуальности и прописали в своих протоколах, что «гомосексуальность – это врождённое и неизменное свойство», и любые попытки ее изменить являются неэтичными, ненаучными и даже пагубными для клиента.

Еще недавно венгерские психиатры и психоаналитики тепло и позитивно отзывались о вкладе Николози в тему гомосексуальности, и вот внезапно оказывать помощь клиентам с нежелательным однополым влечением стало чревато для терапевтов различными неприятными последствиями для профессиональной репутации и роста.

Фактически, после издания книги Джозефа Николози в Венгрии прошло совсем немного времени, и в официальном Венгерском психотерапевтическом сообществе появилось особое подразделение по работе с ЛГБТ, где стали продвигать один единственно допустимый подход помощи людям с гомосексуальностью – гей-аффирмативную терапию. Ее суть заключается в том, чтобы помочь людям с гомосексуальностью принять это как свою сущность, начать любить и уважать себя в этой сущности, даже гордиться этим, совершить каминг-аут, возможно, присоединиться к гей-сообществу.

Джозеф Николози с его репаративной терапией и защитой тех, кто не хочет принимать гей-идентичность, а также те, кто разделяет его идеи, оказались изгоями в научной среде.

Выступили также украинские специалисты, принимавшие участие в издании книги – сексолог, профессор Гарник Кочарян, психолог Вячеслав Халанский, психиатры Виктория Бабич, Ростислав Билобрывка.

Есть ли продолжатели его работы? И в каких странах?

Клиника Фомы Аквинского прекратила свое существование со смертью своего руководителя, но сын Джозефа Николози, Джозеф Николози-младший, продолжил его дело, открыв Ассоциацию реинтегративной терапии (https://www.reintegrativetherapy.com) и свою клинику «Прорыв». Ученики Джозефа Николози трудятся в США и по всему миру.

Какие церкви заинтересовались этой книгой, этим вопросом? Что делается в Украине?

В Украине церкви ещё не до конца осознали важность работы «на опережение» с темой гомосексуальности. Есть много инициатив, направленных на борьбу с пропагандой ЛГБТ, можно по-разному относиться к их методам и целям, но ясно одно: нельзя размахивать шашкой и ничего не предлагать взамен; лучше заниматься профилактикой и помощью, чем потом разгребать последствия.

Позиция церквей – у нас нет таких проблем, все спасённые, никто не испытывает никаких сложностей. Но бывают люди в церкви, которые мучаются этой проблемой. Они с этим не рождаются, но в какой-то момент жизни обнаруживают, что с ними что-то не так. Они не знают, где искать помощь, если даже поговорят с пастором или откроются кому-то, не всегда находят адекватность в реагировании.

Некоторые служители начинают что-то из них изгонять, другие говорят, что нужно больше поститься и молиться, и все пройдет. На самом деле, нужна комплексная помощь в таких случаях. Такие люди часто не находят понимания, помощи, поддержки, уходят из церкви, а иногда даже находят больше понимания в гей-сообществах и становятся на путь гей-активизма.

Есть церкви, которые осознают важность работы с ЛГБТ, но боятся стать мишенью гей-активистов, и потому стараются держаться в стороне от этой темы.

Есть ли в Украине движение или организация, которая помогает людям?

Есть разные обособленные инициативы и служения, отдельные специалисты, работающие с этой темой. К примеру, совсем недавно, 14-16 июня 2018 г. в Киеве миссия «Эммануил» провела курс«Как помочь ЛГБТ-людям восстановить свою идентичность во Христе»(http://territoriao.info/shkola-konsultirovaniya-vosstanovlenie-tselostnosti/), в рамках которого прошел также круглый стол «ЛГБТ: Гнать, признать или помочь?».

Действует также МКЦ –это Межконфессиональный консультационный центр, который занимается служением людям с нежелательным влечением к своему полу. Служение основано в 2013 году, его лидеры –бывшие лесбиянки, геи и транссексуалы, которые в настоящее время имеют личное свидетельство свободы, а также гетеросексуальные люди, призванные на это служение. Это христиане из разных городов России, Украины и ближнего зарубежья.

Цель МКЦ – дать специфические знания лидерам церквей для служения людям с нежелательным влечением к своему полу. Обучение проходит в скайп-группах, отдельно для женщин и отдельно для мужчин. Также они занимаются индивидуальным консультированием по телефону и в мессенджерах (Viber, WhatsApp, Skype).

По вопросам консультации и обучения можно обращаться по адресу: mkzmonolit2013@gmail.com

Телефоны: +380969327794, +380990290152 (Киев).

Пока всё это разрозненно, но уже радует то, что начинается эта работа, налаживаются связи между людьми.

Сколько стоит книга? Где её можно купить?

Это очень хорошее академическое издание, больше 500 страниц, более 10 рецензий американских специалистов (в т.ч. бывшего президента Американской психологической ассоциации), коллег Джозефа Николози, а также –украинских психологов, консультантов, психиатров и сексологов. Стоит 450 гривен, приобрести можно, написав по адресу:

e-mail: skhalanskyy@gmail.com

Viber: +380954201534




Вопросы – Алла Шумило

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21