В преддверии Дня благодарения. «Чтобы достичь Евангелием людей в этом мире, нужно устранить преграду предубеждений»

В преддверии Дня благодарения. «Чтобы достичь Евангелием людей в этом мире, нужно устранить преграду предубеждений»

Адвентистская церковь стоит на категоричной позиции неучастия в экуменическом движении. Вместе с тем, в этом году, как и в прошлом, украинские адвентисты вместе с другими протестантскими церквями собираются участвовать в проведении Дня благодарения в Киеве 23 сентября. У некоторых верующих это вызывает вопросы, на которые мы попросили ответить руководителя Отдела общественных связей и религиозной свободы Адвентистской церкви в Украине Максима Крупского. Зачем этот день нужен адвентистам, да и вообще украинцам, подразумевает ли он предсказанное в пророчествах объединение церквей на ложном основании, какие-то компромиссы с теми учениями, которые Церковь не считает истиной, ограничивает ли адвентистов в миссионерских возможностях, либо, наоборот, расширяет их. Почему были выбраны именно такие спикеры, не является ли атмосфера заявленного праздника развлекательно-светской, и многое другое.  

— Максим, можно ли считать формой экуменизма такие вещи как: информационная поддержка этого межконфессионального мероприятия через канал «Надія», присутствие на площади адвентистов или выступления и молитвы наших лидеров на одной сцене вместе с лидерами других церквей? Или, всё-таки, это не экуменизм, а допустимая, «кошерная» для нас форма участия?

— В первую очередь, я понимаю опасения этих людей, которые переживают за чистоту Божьей Церкви и за то, чтобы мы действительно оставались отделёнными от мира. Церковь адвентистов седьмого дня, хотя имеет и сходства с другими протестантскими церквями, но также в ключевых вопросах отличается от них. У нас особое призвание, особая миссия, мы уверены, что являемся людьми Библии, и стараемся следовать всему, что Бог нам открыл. Другие протестантские церкви, как бы мы ни уважали их достижения в прошлом и настоящем, в некоторых, на наш взгляд, очень важных аспектах не сохраняют чистоту истины, имеют проблемы, как в теологии, так и в других аспектах деятельности церквей. Действительно, возникает закономерный вопрос: почему мы иногда встречаемся с их представителями, молимся с ними, если мы не во всем разделяем их вероучение и их взгляды? Дело в том, что всегда нужно помнить о мотивах нашего общения. Апостол Павел пишет о том, что, если бы нам нельзя было общаться ни с кем из тех, кто есть в этом мире (а он упоминает не просто инаковерующих, но даже блудников, лихоимцев и идолослужителей), то христианам надлежало бы «выйти из мира сего» (1 Кор. 5:10). До тех пор, пока мы остаёмся в этом мире, в этом обществе, мы продолжаем свою миссию, мы не можем не общаться вообще с людьми. Благовестие в своей полноте невозможно без общения. И даже, если нам иногда кажется, что миссионерская деятельность может быть просто провозглашением какой-то вести, мы видим, что в современном обществе евангельское служение очень тесно связано с общением. Это дружеский евангелизм, это малые группы и другие формы евангелизма, все они подразумевают общение. Почему? Современные люди мало ценят просто теории, которые возвещаются. Они хотят увидеть, как это работает в реальной жизни. Когда они встречаются с верующими, смотрят, как они живут, как соблюдают субботу, каковы они в семейных отношениях, как многие другие вещи решаются в их жизни, их предубеждения по поводу этих верующих людей рассеиваются. И речь идет не только о неверующих людях, но и о верующих иных конфессий, которые встречаются с адвентистами. Давайте зададим себе простой вопрос: есть ли у других протестантов предубеждения против нашей церкви? Конечно, есть. Многие из них считают адвентистов законниками, помешанными на каких-то правилах, холодными, жёсткими в общении людьми, которые не имеют Духа Святого, у которых в церквях богослужения проходят сухо, и единственное, о чём они в церкви говорят — это о правилах и законах. Правда ли это? Нет, конечно, не правда. Но каким образом снять это предубеждение? Продолжая просто вещать, продолжая просто раздавать книги? Я считаю, что нужно использовать все наши методы благовестия, в том числе раздавать книги и проводить евангельские программы. Но мы должны понять, что если действительно хотим достичь тысяч, сотен тысяч других людей в этом мире, нам в первую очередь нужно снять то предубеждение, которое мешает им принять истину. Я думаю, что это одна из основных задач Отдела общественных связей и религиозной свободы Адвентистской церкви, которая переживает об этом, и которая считает, что некоторые наши совместные с другими христианами мероприятия смогут помочь в этом. Общение в рамках таких мероприятий не подразумевает отказ от истины в пользу идеологии какой-либо из церквей, мы сотрудничаем лишь в социальных и организационных аспектах в подготовке тех или иных проектов. Это не то же самое, что предсказанный в пророчествах экуменизм.

— Чем можно подтвердить, что предубеждение против адвентистов действительно снимается?

— Явным свидетельством тому был 2017 год, когда в Украине отмечалось 500-летие Реформации. Проводилось очень много разных мероприятий, в которых участвовали и адвентисты. Неоднократно к нашим служителям и членам церкви подходили другие протестанты и говорили: «Мы никогда не думали, что вы такие. Мы вообще считали вас другими людьми. Вы нам открылись с хорошей стороны». Это касалось и нашей вести о здоровье, и празднования субботы, и того, о чём мы проповедуем в церкви. Для некоторых было удивлением, что в наших церквях также проповедуется весть об Иисусе Христе, Его праведности, Божьей благодати, спасении по вере. Отношение других церквей к нашей церкви очень сильно поменялось за прошлый год, сколько хороших отзывов мы слышали о наших волонтёрах, о молодёжи, когда всё чётко организовано, когда наши люди не опаздывают, когда они честные, не мелочные, — это всё сняло очень много предубеждений против нашей церкви. И это результат общения.

— Кто-то скажет: «Может быть, этого и достаточно. Давайте остановимся на этом. Предубеждения сняты, теперь нам не по пути».

— Нынешний, 2018 год принёс новые вызовы для протестантов. Я не буду упоминать о тех событиях, которые сегодня происходят в религиозном мире, и которые на слуху, это обсуждается почти в каждых новостях, в религиозных сообществах. Нас волнуют эти и другие вопросы. За время независимости Украины, из-за того, что средства массовой информации всегда игнорировали протестантов, не брали у них интервью, не рассказывали о них, последние так и остались частью общества, которая, по мнению многих, не существует. Яркий пример — в прошлом году на День благодарения собралась огромная толпа людей, сотни тысяч людей, но большие телевизионные каналы, серьезные новостные агентства практически не освещали это событие. Это показывает, что определенная часть общества, и чиновники, и средства массовой информации, пытаются игнорировать тот факт, что в украинском обществе протестанты выполняют определённую миссию, служат этому обществу. Ведь действует множество волонтёров, социальных организаций, протестанты оказывают помощь детям-сиротам, инвалидам и другим категориям нуждающихся. Поэтому, когда планировались мероприятия Дня благодарения этого года, ставилось несколько задач. Первая: показать обществу, что мы всё-таки есть в нем, показать то разнообразие служений, которое выполняют украинские протестанты. Несмотря на то, что у адвентистов есть уникальные доктринальные положения, несмотря на то, что наша миссия является особой, мы не можем игнорировать и не быть благодарными Богу как минимум за то социальное служение, которое выполняют другие церкви. Ведь они делают очень много доброго. Даже, если мы не согласны с ними в чём-то, мы должны поддержать их усилия в том хорошем, что они делают, сказать, что мы видим их труд. И как раз основной мотив такого праздника — благодарить Бога за возможности, которые Он нам дал, а также показать спектр того, что с Божьей помощью верующим удалось сделать. И Дух Пророчества много говорит о том, что Божья работа не выполняется исключительно нами. Несмотря на то, что многие люди не понимают всех нюансов библейского учения, они по-прежнему могут быть тем или иным образом инструментом в Божьих руках. Есть искренние, ищущие люди, которые, я верю, смогут принять полноту истины. Особенно ясно это видно в социальной работе. Поэтому дневная часть Дня благодарения будет наполнена презентацией социальных проектов, волонтёрского служения и многих других добрых дел, совершаемых протестантами. Я думаю, что мы здесь, как адвентисты, не должны упустить возможность сказать другим людям, которые служат: «Спасибо, мы видим, что вы трудитесь, что вы делаете это искренне, от чистого сердца, не из-за денег, не из-за корысти». А также представить гостям праздника и собственные социальные проекты.

— В чем еще разные церкви могут поддержать друг друга?

— Есть и второй важный момент. В 2018 году протестантские церкви были серьёзно обеспокоены наступлением на украинскую семью. Это попытка внести некоторые изменения в учебники детей, проведение гей-парадов в центрах городов, многие другие нападки на институт семьи, в том числе законодательные. Поэтому одна из целей общих протестантских мероприятий 2018 года, а также Дня благодарения, это показать, что мы — за библейскую семью: мужчина, женщина и их дети. Мы не признаём однополые браки, выступаем против популяризации и навязывания ценностей, которых нет в Священном Писании, навязывания греховного образа жизни. И здесь, я думаю, любой здравомыслящий человек будет объединять свои усилия с теми, кто рядом, с людьми, которые вместе выступают ради защиты своих детей, защиты своего города, района от пропаганды, которая сегодня идёт, чтобы из сознания наших детей убрать такие понятия как «семья, папа, мама, брак». Библейская семья благословлена Богом. Мы, как церковь, пытаемся это отстоять. Я думаю, что в этих двух аспектах и мы, адвентисты, и христиане других церквей, всегда можем поддержать друг друга, причем без опасности экуменического слияния.

— Как во время совместных мероприятий или встреч представители других церквей реагируют на особенности учения адвентистов?

— С 2013 года у нас было много разных встреч с другими конфессиями. Я ни разу не слышал, чтобы кто-то пытался склонять нас изменить наши теологические воззрения. Наоборот, за это время мы увидели большое уважение других христиан к нам, особенно к празднованию субботы. Мы не посещаем встречи, которые назначены на этот день, и братья из других церквей со своей стороны пытаются не проводить такие встречи в этот день, потому что знают, что адвентисты седьмого дня святят субботу. Некоторые служители других конфессий посетили наши санатории, стали восхищаться той вестью здоровья, которая есть у адвентистов. Я думаю, что наступит время, когда им откроются и другие истины, которые, может быть, сложнее освоить с первого раза, такие как истина о Святилище, или другие некоторые теологические моменты. Дух Пророчества много пишет о необходимости работать со служителями других конфессий. Этим людям непросто, на них большая ответственность, они стараются учить людей жить по Писанию, и рано или поздно им придётся сделать свой выбор в отношении той истины, которая им откроется. Но если предубеждение против нашей церкви ослепит их глаза, какой выбор они смогут сделать? Пусть лучше у них перед глазами будет пример наших служителей, которые вместе с ними молятся, которые доброжелательны, готовы поддерживать социальные инициативы, но которые твёрдо стоят на принципах Священного Писания.

Многие люди воспринимают День благодарения как чуждое веяние, как американский праздник, хотя у него есть библейская основа. Но если такой праздник выходит за пределы христианских общин, поможет ли он обществу лучше познать Бога? Можем ли мы как Церковь нести евангельскую весть обществу именно в таком формате?

— Я бы вообще не сосредотачивался на самом факте такого нового для украинцев праздника как День благодарения. Для того, чтобы новая традиция прижилась, нужны не один год и не два, а может, и не пять лет. Мы должны понимать, что есть разные мнения, приживётся ли вообще День благодарения в Украине. И при наличии двух-трёх десятков праздников люди спрашивают: «Зачем нам ещё один?». Я хотел бы обратить внимание на другое. Когда мы встречались с представителями других церквей и думали о 2018 годе, празднике благодарения, мы ещё смотрели, что происходит в украинском обществе. Ни одного дня не проходит так, чтобы люди кого-то не критиковали. Это стало частью нашей культуры, причем не только в политических вопросах. В принципе, люди каждый день живут в негативе, критикуя, обвиняя, проклиная. Привычка благодарить кого-то за то, что тебе сделали доброго, к сожалению, сейчас не является выраженной чертой нашего народа, хотя всегда украинцы были благодарными людьми. Я думаю, что экономические сложности, политические проблемы, какие-то постоянные проблемы в жизни, способствовали тому, что ушел вот этот дух благодарности, который должен быть в каждом человеке, ведь в Писании сказано: «За всё благодарите» (1 Фес. 5:18). И, к сожалению, церкви, представляющие религиозное большинство, не очень много делают, чтобы этот дух благодарности, какой-то позитивный настрой был у людей. Люди угрюмы, часто на улицах идут, не улыбаясь, это проблема нашего общества. И когда мы только планировали этот праздник и думали, что опять очень много сил придётся вложить, чтобы его организовать — ведь только 1600 волонтёров будут ставить все локации на этом празднике, это огромная команда людей — какова была наша основная цель? Ради чего мы это делаем? Вполне возможно, в этом году все средства массовой информации снова проигнорируют событие. Но мы хотели сделать праздник для тех людей, которые придут, чтобы они понесли этот дух благодарения домой, чтобы услышали что-то позитивное. В прошлом году, когда выступал Ник Вуйчич, и в этом году каждый спикер будет стараться донести этот посыл. Несмотря на все проблемы, которые есть в нашей жизни, нам есть за что благодарить Господа, и мы верим, что этот дух благодарности будет и в церквях, а потом перейдёт и в общество. Воспитание такого духа благодарности так же ценно и для адвентистов седьмого дня. Ведь мы так же являемся частью этого общества и какой-то негатив передаётся и нам, мы тоже слышим эти плохие новости и реагируем на них. Однако вместо того, чтобы критиковать, вместо того, чтобы выискивать недостатки, мы можем повернуться к тем, кто рядом с нами. Пусть это члены нашей семьи, члены нашей церкви, или может быть представители других конфессий. Мы можем повернуться к ним и сказать: «Спасибо за то, что ты делаешь, чем ты послужил другим людям». Я думаю, что это очень ценно для всех, для адвентистов в том числе. С таким мотивом мы и задумывали этот праздник. И даже, если он не приживётся, даже если не будет традиционного Дня благодарения в Украине, мы думаем, что в преддверии 2019 года и всех событий, которые там будут, нам важно просто научиться говорить друг другу и Богу «спасибо».

— Но так ли очевидны причины для благодарности в масштабах страны? Ведь кажется, что в ней все плохо…

— В Священном Писании мы видим, что после разных побед, которые были в народе израильском, после избавления, которое Господь даровал, люди пели хвалебные песни, радовались, славили Господа, это было публичное торжество. Но даже если сейчас не видно каких-то масштабных улучшений в жизни государства, мы можем славить Творца как минимум за то, что у нас есть религиозная свобода.

Один из принципов работы Отдела общественных связей и религиозной свободы нашей церкви — в том, чтобы в тех странах, в которых ещё двери для Евангелия открыты, которые дают возможность благовествовать, всегда быть благодарным. Мы этого часто не замечаем. Проходит год, два, пять, мы даже можем и не заметить, что религиозная свобода уже свернулась, возможности, которые были у нас вчера, ушли. Но каждый год, когда мы останавливаемся и благодарим за возможность благовествовать, является большим благословением. Я думаю, что частью Дня благодарения будет особая молитва благодарности, в том числе за религиозную свободу, за те возможности, которые открываются в нашей стране. Да, мы, возможно, очень бедно живём, да, у нас проблемы в обществе, но у нас ещё есть возможность каждый день собираться, открывать Библию. И как минимум за это, мы, как адвентисты седьмого дня, должны быть благодарны, так же, как и другие верующие. В том числе выражать эту благодарность публично.  

— Конечно, многих интересует вопрос: какова атмосфера этого праздника? Если спикерами являются голливудский актёр, боксёр, анонсируются выступления байкеров, то не выглядит ли День благодарения как светское развлекательное шоу? Нет ли здесь противоречия с духовной составляющей?

— Я думаю, что лучший аргумент в таком случае — хотя бы раз прийти на этот праздник, посмотреть, как он проводится, сложить личное мнение, а не опираться на какие-то догадки. Да, действительно, программа праздника состоит из трёх частей. Утром, до 12.30, проведут благодарственное служение. Потом будет дневная часть, где представят социальную активность протестантов, проведут разные конкурсы и программу для детей. Вечером будет программа с участием спикеров, которые будут что-то говорить людям. Мы не во всём принимаем участие. Думаю, наше основное участие будет представлено в дневной части. Мы также оказываем медиа-поддержку, что очень ценится всеми организаторами. В целом мы не видим проблемы в том, чтобы помолиться, поблагодарить Господа вместе с представителями других конфессий. Но мы должны понимать, что, когда мы собираемся вместе, люди разные, кто-то может показаться нам очень радикальным и т. д. Но я хотел бы сказать, что все организаторы этого праздника приложат максимальные усилия к тому, чтобы он нёс основную весть благодарения, чтобы не выпячивать никаких «звёзд», и даже, если кто-то критикует за то, что будут участвовать «звёзды», идите, послушайте, что они скажут. Это люди, которых выбирали в течение года, люди, у которых в жизни что-то произошло. Я думаю, они не будут выставлять себя, свои достижения, они скажут что-то о Боге и благодарности Ему, это их опыт. Людям, которые посетят этот праздник, наверняка имена наших руководителей церкви и музыкантов совсем не знакомы. Для того, чтобы привлечь молодёжь, которая вообще не знакома с евангельскими церквями, приглашаются гости, которые в своей жизни пережили какой-то опыт с Господом, которые, как боксер Пакьяо, участвуют в евангельском служении в Филиппинах, которые отстаивают семейные ценности и готовы прямо со сцены говорить те вещи, которые сегодня не популярно говорить. Вы думаете, легко голливудскому актёру говорить о Боге? Это не так просто, это требует определённой смелости. И когда я слушал Стивена Болдуина на молитвенном завтраке, он со слезами на глазах рассказывал о том, что в своей жизни, пустой и бессмысленной, где было очень много зла и всего плохого, он встретил Господа. И когда это звучит от людей, которые в этом мире известны, это хороший урок для молодёжи, которая восхищалась ими в прошлом или восхищается теперь. И мы верим, что позиция тех людей, которые приедут — это не просто пустые слова. Эти люди на протяжении некоторого времени чётко обозначают и декларируют свою приверженность библейским ценностям, семейным ценностям. И мы рады, что они смогут присоединиться. В свою очередь мы старались не приглашать тех музыкантов, выступающих, которые имеют какую-то двойственную позицию. В прошлом году были некоторые вопросы, связанные со стилями музыки на празднике. Мы стараемся делать лучшее, но при наличии десятков, может, даже сотен участников очень сложно всё проконтролировать, поэтому мы здесь тоже надеемся на снисхождение, и что люди увидят больше позитивного, чем какие-то нюансы или проблемы, которые бывают в любом подобном большом мероприятии. Основную музыкальную программу будет составлять оркестр, хор, которые до этого очень достойно выступали во всех мероприятиях. Я думаю, что всем музыкантам, консервативно настроенным членам церкви, надо послушать чудесное выступление этого коллектива. Вечерняя программа — больше для молодёжи, закончится она к десяти часам вечера.

— После прошлогоднего Дня благодарения некоторые адвентисты утверждали, что наши права по сравнению с правами других конфессий были как-то ограничены на этом мероприятии. Якобы нельзя было делать выставки здоровья, раздавать адвентистские книги, и что якобы распространялись искаженные 10 заповедей, и им нечего было противопоставить. Было ли такое ограничение и возможно ли оно в этот раз?

— В прошлом году праздник организовывался впервые. В связи с этим могло быть некоторое непонимание, как вообще устроен этот праздник. В первую очередь нам нужно понимать, что основная часть людей, которая посетит его, во всяком случае, в первой половине дня, это представители каких-то протестантских церквей, евангельских церквей. Соответственно, их лидеры просили перед этим, чтобы их членов церкви не пытались одаривать десятками книг, каких-то буклетов, трактатов, которые приглашают в другие церкви. Когда мы получаем такую просьбу от представителей других конфессий, мы должны отнестись к этому с уважением, потому что это люди, которые ходят в их церковь, это люди, которые сами негативно относятся, когда кто-то пытается, не познакомившись с ними, не узнав ничего о них, сразу нагрузить их какой-то информацией. Это люди, которые знают, кто такие адвентисты седьмого дня. Нам нужно научиться работать с этими людьми деликатно, и не стараясь сразу вылить на них всё, что у нас есть: всю информацию, все идеи, всю истину, которой мы обладаем. Работа с протестантами в последнее время должна быть больше связана с дружбой, с общением. И, когда они увидят образ жизни наших верующих, тогда они сами заинтересуются вопросами: почему мы так живём? что побудило нас к такому образу жизни? Тогда мы сможем смело засвидетельствовать о библейских принципах. В то же время светским людям, которые впервые придут, и представителям религиозного большинства мы также хотели бы что-то рассказать о протестантах. Этому будут служить двенадцать молитвенных палаток, где люди могли бы подойти и записать свою молитвенную нужду. В первую очередь люди хотят, чтобы о них кто-то помолился, о них кто-то позаботился, а потом уже получать информацию. В прошлом году были некоторые сложности в организации этого молитвенного служения, но наши пасторы не раздавали никаких чуждых заповедей. В этом году мы самостоятельно проводим это служение, у нас есть одна молитвенная палатка, где будут служить около восьмидесяти волонтёров, и мы сможем в течении дня записывать молитвенные нужды, помочь людям найти контакты телеканала «Надія», и скорее всего, эти люди смогут получить нашу замечательную книгу «Дорогами Реформации», которая подробно, достойно открывает тот путь, которым шли протестантские церкви, и что Господь желает от них в дальнейшем. Эта книга распространялась свободно в 2017 году, не было никаких проблем с её распространением среди протестантов, поэтому я думаю, что это будет хороший подарок людям. С другой стороны, нам нужно понимать, что, если мы хотим вручить людям больше материалов или буклетов, то другие конфессии тоже имеют на это право. И во что тогда превратится этот праздник, если тридцать-сорок конфессий, каждая со своей литературой, со своими газетами, будут каждого человека, который не посещает протестантские богослужения, или который не принадлежит к евангельским церквям, награждать книгами, буклетами и газетами. В прошлом году много этой информации, буклетов, книг лежало в мусорных баках. Люди не могли справиться с тем, что им дают слишком много. Поэтому здесь нужно просто включить какой-то благоразумный подход и этим людям, которые впервые пришли, дать возможность просто побыть на празднике, дать расслабиться. Ни в коем случае не позволить, чтобы они сразу вовлекались в какую-то конкуренцию между церквями, или получали десятки-сотни трактатов, которые могут противоречить друг другу. Поэтому работа будет, будет общение с людьми, будет возможность посещать служение церквей в палатках. Массовая раздача сделает этот праздник не праздником, а непонятно чем. В то же время нам нужно понимать, что в этот день выходят ещё другие люди, которые не общаются с нами, которые некоторое время назад потеряли своё единство с церковью адвентистов седьмого дня, и которые преследуют совсем другие цели. Хотя они никак не участвуют в организации этого праздника и ничего не сделали для того, чтобы он был, они приходят и распространяют множество газет, буклетов, в которых высказываются идеи против Божественности Святого Духа, отрицается Божественность Иисуса Христа и содержатся другие еретические учения. Мы бы хотели, чтобы наша Церковь показала достойное лицо, чтобы нас не отождествляли с такими людьми, которые в прошлом году поступали подло, представлялись не своим именем, чтобы обманывать людей. Очень сложно было, когда они пришли в большом количестве и раздавали разные материалы с небиблейской информацией. Нам бы не хотелось сливаться с ними. Я думаю, что в этом году они так же будут проявлять свою активность. Эти люди не хотят никого слушать, не имеют никакого общения с организаторами праздника, мы их никоим образом не поддерживаем. К сожалению, там, где одни люди хотят что-то доброе сделать, приходит и сатана для того, чтобы посеять ложь, ересь. Поэтому наша рекомендация всем адвентистам, которые посетят этот праздник — быть в первую очередь настроенным найти новых друзей, завязать знакомства, пообщаться с людьми. Как миссионер, как член церкви вы можете иметь с собой какую-то информацию, наши книги. Если вы подружитесь с людьми, если вы найдёте новых друзей, не будет никаких проблем для того, чтобы вы подарили им книгу. Но мы бы не хотели видеть наши книги в мусорных баках, не хотели бы, чтобы создавалась атмосфера конкуренции между церквями за людей, и поэтому я не очень поддерживаю массовую раздачу литературы. Это можно проводить на собственном мероприятии. Хотя мы знаем, что когда мы сами проводим такие мероприятия, не все люди позитивно относятся, когда без всякого знакомства, без выяснения того, что интересует человека, им просто пытаются дать литературу. Особенно в связи с тем, что скоро будут идти выборы, люди настолько устали от распространяемой информации, и многие ее просто игнорируют, негативно относятся к тем, кто пытается таким образом их использовать, агитировать за что-то.

— Как и в прошлом, в этом году День благодарения проводится в воскресенье. Некоторые адвентисты усматривают в этом опасность, что под видом безобидного праздника им предлагают празднование воскресного дня как дня Господнего. И, следовательно, каждый адвентист, который пришёл на площадь, рискует тем самым поддержать небиблейский день поклонения.

— У адвентистов есть чёткое понимание того, как праздновать освящённый Господом день. Если вы придёте на этот праздник, вы увидите, что там продаётся еда, там много чего устанавливается, привозится, много такого, что мы вообще не представляем себе, как это можно делать в день покоя. Поэтому это больше надуманные страхи. Даже для самих протестантов, которые будут участвовать в Дне благодарения, достаточно неудобно срываться со своих церквей, чтобы участвовать в заявленной программе. Многие протестантские церкви непросто принимали решение всё-таки отменить свои утренние воскресные богослужения, и прийти на Крещатик. Именно для них в первую очередь делается утренняя часть, потому что они пропускают своё богослужение, ведь этот день для них будет наполнен разными событиями, суетой, активностью. Опасение, что нас вовлекут в празднование воскресенья, бывает у людей, которые не приходили на этот праздник, а лишь что-то слышали о нём. Кроме того, Церковь адвентистов седьмого дня не подписывает никаких договорённостей, чтобы проводить этот праздник каждый год. Каждый раз мы анализируем и смотрим, как прошло это мероприятие. Если будут серьёзные опасения, что такой праздник может каким-то образом негативно влиять на наших членов церкви, мы будем первыми, кто откажется от участия в нём. До настоящего момента участие в общих проектах, как, например, в Национальном дне молитвы за Украину, приносит больше позитива. Да, есть такой день, когда люди объединяются в молитвах за те проблемы, которые есть в Украине. Неужели это плохо? Точно так же и с Днём благодарения. Прошлогодний опыт, несмотря на то, что были некоторые негативные нюансы, показал, что гораздо больше позитивных моментов. Поэтому в этом году мы приняли решение поддержать этот праздник. Насчёт следующего — давайте будем анализировать, советоваться вместе, ведь мы выслушиваем отзывы пасторов и членов церкви со всех общин Украины. Мы готовы услышать членов церкви, если они укажут на серьёзные моменты, которые не позволяли бы Церкви адвентистов седьмого дня дальше участвовать в подобном мероприятии. Мы идём вместе с вами, мы не принимаем никаких решений отдельно. И поверьте, нет никаких вещей, за которые нам было бы стыдно, которые открылись бы потом в этом празднике, что вот, мы тайно что-то готовили или подписывали. Если будет происходить что-то такое, что станет нас смущать, мы увидим это, проанализируем, и исходя из этого будем принимать решение насчёт следующего года.

Беседовал Игнат Меренков

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21