В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

Фрагменты интервью Максима Балаклицкого, редактора службы новостей Медиа Группы «Надія», для Ассоциации адвентистов-бизнесменов (ASI).

Родился и живу в Харькове. Закончил педагогический университет (учитель украинского языка и литературы, английского языка).

Доктор наук по социальным коммуникациям. Профессор кафедры журналистики Харьковского национального университета имени Василия Каразина. В докторантуре изучал журналистику украинских протестантов. Тренер, мотиватор, консультант по социальной коммуникации: журналистике и связям с общественностью.

Автор книг «Новая религиозность» Ивана Багряного» (Киев, 2005), “Эссе как художественно-публицистический жанр” (Харьков, 2007), “Медиатизация протестантизма в Украине 1991-2010 годов” (Харьков, 2011), “После эйфории. Религиозная публицистика” (Киев, 2013), “Писание и политика” (Коростень, 2016). Один публицистический сборник еще доступен в интернет-магазинах, часть тиража второго и у меня еще есть.

Крестился в 1992 году вместе с родителями, сознательно уверовал в 1995. Рукоположенный пресвитер с 2008 года. Проповедую, веду субботнюю школу.

Редактор интернет-газеты “Путь” (www.asd.in.ua). Редактор службы новостей Медиа Группы “Надія” (www.tv.hope.ua, www.uuc.adventist.ua). В частности, редактирую телепрограмму «Вісті надії». Телеканал “Надія” — лидер протестантского телевидения в Украине и на постсоветском пространстве.

Пресвитер пятой адвентистской общины г. Харькова.

Женат с 2008 года, сыну почти 6 лет. Жена активистка здорового образа жизни, учится в аспирантуре (терапия).

Как совместитель преподаю журналистику и медиа служение в Заокском адвентистском университете, Украинском гуманитарном институте и Украинском адвентистском теологическом институте.

Интересно общаться со студентами-богословами. В рамках моего предмета они дают для публикации свои курсовые работы, отвечают на вопросы читателей сайта «Твоя Библия», берут интервью у верующих интеллектуалов и рецензируют книги. Лучшие из этих работ публикуем на сайте Украинского униона в разделе “Аналитика“.

Материалы этого сайта читают не только адвентисты. В своих ежемесячных отчетах я перечисляю, какие сайты ставят наши публикации. Это межконфессиональные ресурсы и иногда светские.

Мне очень дорог проект, которым я занимаюсь с 2012 года — авторский аудио, а теперь видеокомментарий к каждой главе каждой библейской книги.  Такое чтение открыло мне Библию с невиданной ранее глубиной, изменило и мою веру, и проповедь. Тогда я присоединился к нему с конца книги Судей, дошел до конца библейского канона, кроме книги Откровение, вернулся к книге Бытие и сейчас нахожусь во второй части книги Иисуса Навина.

Занимаюсь бегом трусцой. Перегоняю исключительно самого себя. Участвовал в городских забегах на 5 и 10 км. Весной 2019 планирую бежать 21 км. Пару недель назад впервые в жизни пробежал это расстояние.

Максим, мы очень рады, что ты с нами. Ты много раз давал интервью, рассказывал о себе, своей жизни. Нам хотелось бы узнать сегодня о твоих самых сложных этапах в твоей жизни. Есть ли у тебя настоящий друг, к кому ты можешь прийти и обо всем рассказать?

Трудные периоды в жизни? У меня в детстве болели ноги. Шесть раз вывихивал левый надколенник. Школьные годы были самым трудным временем. Тогда страдал от одиночества, невосприятия сверстниками, убежденности в своей безуспешности, низкой самооценки.

Как сангвиник вижу один путь — переключаться и идти вперед. Зациклился — погиб. Всегда идти дальше. Искать позитивы и сильные стороны.

В школе я жил домом. На уроках просто сидел. Запоем читал. Гуманитарные предметы сдавал на “отлично”, а с точными науками был сплошной мрак. Вывод? Развивать сильные стороны. Я пошел на филологию. Защитил диссертацию. Стал преподавателем и пиарщиком.

Искать, что интересно. Повторять, делать, что нравится. Превращать хобби в профессию.

Обращение пришло в 1995 году. С этого времени начался “медовый период” с Богом. Всё казалось легким. Поступил в университет. Заново учился включаться в реальность, учиться, брать ответственность. Господь дал перейти с контракта на бюджет. Больше 10 лет подряд был молодежным лидером общины.

В зрелом возрасте такими сложным периодом был 2013-2014 годы. В Харькове были баррикады и стрельба на площади, здание облгоадминистрации переходило из рук в руки, на улицах происходили теракты, а я пытался наконец защитить докторскую. К тому же у жены обнаружилась доброкачественная опухоль мозга.

Итак, я ощутил себя на 1 % Иовом. Осознал реальность потерять всё: жену, свой круг, свободу, здоровье, жизнь, стать переселенцем. Понял, что всё, чем обладаю, дано мне не по заслугам. Не моими силами достигнуто.

Надо искать выход. Не бояться просить совета и помощи. Человек — не остров. Мы все нужны друг другу.

Господь пощадил Харьков. Жену успешно прооперировали. Докторскую защитил.

Ты любил читать с самого детства? Кто привил желание читать? Ты всегда учишься. Ты в этом силу для себя обретаешь? Или это часть тебя?

Да, сколько себя помню, всегда был фанатом книг. В частности, поэтому сейчас работаю над анонсами книг украинских адвентистов на сайте униона.

Знаю, какой силой обладают книги. И очень хочется, чтобы эта сила была использована во благо.

Моя вера — опыт чтения Библии в Адвентистской церкви.

Приучили читать родители. Моя мама была воспитана на фильмах о Шурике и говорила в юности: “Стану студенткой — или умру!” Да, книги — часть меня. Не мыслю себя вне их.

Ты сына по Библии воспитываешь? Как насчет наказания и поощрения? Как у вас в семье? Розги присутствуют?

Каждый вечер читаю сыну главу из Библии. Причем подряд. Исключения могут делаться в 1 % случаев. Типа для вереницы имен на 8 глав в начале 1 Паралипоменон.

И то если удается объяснить, для чего те имена, то читаю подряд. Истории почти всегда читаю подряд, пропускаю только самые ужасные детали сцен насилия или прелюбодеяния.

Ребенок у нас очень чуткий и понимающий. Сделал замечание — даже расплакаться может. Мы другим обеспокоены — как он при такой чуткости в подростковой среде выжить сможет. Поэтому приучаем его к спорту. Водим на фитнес (хотя там больше спортивные танцы), на плавание (уже без нарукавников плюхается с нами в бассейне на мелкой части). Думаем о чем-то более мужском типа футбола хотя бы.

Он сам себе выбирает призы за достижения. Например, за прочитанную книгу. В итоге каждый вечер сам просится читать. И не ляжет, если ему не почитаешь.

Давить на него пока не приходится. Можно договориться. Если заиграется, повышаем голос. Почти никогда большего не требуется.

Обращался когда-то к психологу? Ты считаешь христианство совместимым с психологией?

Могут. Я вообще обеспокоен существующим противопоставлением веры и разума (науки). До древних греков такого резкого противопоставления не было.

Обращался много раз. К христианским так точно. Мы с невестой вместе смотрели семинар Лидии Нейкурс “Секреты счастливой семьи” и без конца его обсуждали.

Приглашали ее к нам домой перед свадьбой на консультацию. Особенно в первые годы брака не раз ей звонил в трудные минуты за советом.

Так что есть плохие и хорошие психологи, хорошие и плохие идеи. А мазать всех одним миром — неправильно.

Библия — лучший учебник о человеческой душе, внутреннем мире, мышлении и эмоциях. С консультантами дружу, популяризую их работу и вижу многие добрые плоды.

Если семья трещит по швам, то лучше попросить помощи хотя бы у кого-нибудь, чем просто пустить ситуацию на самотек.

Как ты поддерживаешь тех, кто нуждается в тебе?

Сказать слова для меня — самый легкий путь. С возрастом стал замечать ограниченные возможности человеческих слов и мудрости. Бывает, молчу. Плачу с человеком. Выслушать для меня — подвиг: сангвиники не умеют слушать. Но я стараюсь.

Бывает, что сказать нечего. Тогда молчать лучше всего. Если я для человека могу что-то сделать нужное, пытаюсь это сделать. И для неверующих это почти единственный способ обратиться к сердцу.

Хочу иметь ресурсы для помощи другим.

Максим, твоя работа, это твое служение? О бизнесе мечтал когда-то?

Всегда мечтал совмещать работу, служение, мечту и хобби. Журналистика вкупе с церковным пиаром приблизилась к такому идеалу. Да, денег всегда мало, особенно на фоне текущего обвала гривны. Я по своему мышлению бюджетник, но надо приучаться мыслить как бизнесмен. В какой-то степени я самонанятый специалист.

Когда сделал карьеру, в том числе церковную, и создал семью, пытаешься понять, чего еще хотеть.

Есть ли книги русскоязычных адвентистов?

Конечно. Автор, писатель — это оранжерейный цветок. Он не растет на морозе. Его надо выращивать. Писать книги — совершенно нефизиологичный и противоестественный процесс, как заметил еще Соломон.

Чтобы написать книгу, надо в какой-то мере выбыть из обычной жизни. Для этого нужен серьезный мотив. Автора надо выращивать, воспитывать. Нужна стратегия, поиск их, мотивирование, культивирование автуры.

Интересуют русскоязычные или украинские авторы? Ведь большой процент русскоязычных адвентистов — это на самом деле Украина. 80 % пасторского состава всех протестантских церквей на постсоветском пространстве (в т.ч. адвентистских) — этнические украинцы и молдаване.

Поэтому да, русскоязычные авторы есть. Их мало (это понятно, потому что надо писателя выращивать, а интеллигенцию не так легко обратить), но они есть. Их надо знать, их творчество культивировать, книги рекламировать.

Максим, как ты думаешь, почему первый человек, рожденный на земле, который должен был бы быть самым праведным, оказался самым грешным. Каин, убив Авеля, родного брата, не сожалел о содеянном. Его что, воспитывали так?

Почему должен быть самым праведным? Потому что не успел деградировать? У меня есть серия выступлений “В начале” по первым 11 главам книги Бытие.

Я не вижу в Писании прямого ответа. Важно увидеть, что Моисей считает нужным сообщить, а что нет. Каин хотел быть первым и — фактически — единственным. А тут появляется Авель. Имя “Каин” — от слова “создавать”. Т.е. как бы продолжение Адама, его наследник. А имя “Авель” — это “пустота, погоня за ветром”. Это слово употребляется в первых главах книги Экклесиаста как выражение бессилия человека перед разрушением и смертью.

Т.е. Каин — родительская надёжа, а Авель — шопопало.

И тут возникает сквозная для книги Бытие тема конкуренции братьев за первородство, первенство, признание и успех.

И Бог “традиционно” для книги Бытие предпочтет не того, кто был физически, хронологически первым. Т.е. у Него другие представления о том, как быть первым (“кто хочет быть первым, будь всем слугою…”).

Крайне тяжело представить себе тот мир. Всё впервые.

Важно увидеть, что бунт в малом быстро приводит человека к полному сопротивлению Божьему Духу (Быт.6).

Каиново убийство — ключевая тема для Быт.4-9. Его потомки все имеют имена, созвучные имени “Авель”: МехиАВЭЛЬ, МетушАВЭЛЬ, ЮВЭЛЬ, ТУВАЛЬкаин. Ламех в своей кровожадности меряется с Каином. Адам и Ева рожают Сифа вместо Авеля. Предпотопные люди славятся своей воинственностью. После Потопа Бог учреждает силовые государственные структуры с правом смертной казни: “кто прольет кровь человеческую, того кровь прольется рукою человека: ибо человек создан по образу Божию” (Быт.9:6).

Т.е. убийство подается как центральная проблема допотопного мира.

Каин хочет быть первым и главным. А Бог действует вопреки его ожиданиям. И во все времена крайнее выражение конкуренции — убийство.

Я не думаю, что не сожалел. Там не сказано, что не сожалел. Но если бы Бог не предпочел Авеля и его жертву, натура Каина не проявилась бы.

Раскаяние? Самые жестокие убийцы раскаиваются, а он нет.

Кажется, тень Каинова убийства легла на весь его род.

Я на это и пытаюсь намекнуть. Все эти персонажи призваны своей необъяснимостью намекнуть на существование некоего катализатора.

Почему не раскаялся? Я же говорю — всех потомков его именем называл. Они все пытаются Авеля заменить. Но видим, что не выходит, и Бог дает Сифа вместо Авеля. Куча поколений старается, но — поражение.

Быт 4:9. Каин не сказал: «Каюсь, прости, Боже», а дальше грешил.

Не знаю, воспитывали ли. Знали ли, к чему вообще всё приведет? Возможно, и сатана понятия не имеет, куда его фокусы заведут. Просто идет на поводу у своей гордыни.

Он действует, как пуп земли. Это главное.

Дух Закона неизменен — возлюби Бога и ближнего, как себя. А Каин возлюбил себя больше Божьего выбора в пользу своего брата. Он не захотел стать вторым. Всё или ничего.

Т.е, в любой семье может вырасти вот такой убийца, и воспитание ни какой роли не играет?

Теоретически да. Мы же видим Израиль: у Авраама рождаются Измаил и Исаак. У Исаака Иаков и Исав.

Гарантий никто не дает. У Саула был сын Ионафан. Идеальный сын или нет? На первый взгляд идеальный. А в реальности дети Саула с самого начала работали на подрыв его правления. Его дочь Мелхола и первенец Ионафан полюбили его главного конкурента Давида и поддерживали его статус против воли отца. Ионафан нарушал веления отца.

Ионафан постоянно фактически бунтовал против Саула. Без его санкции напал на филистимлян. Пока был в бою, не слышал царева запрета останавливаться для приемов пищи. Типа по неведению нарушил отцово заклятие, съев дикого меда. И когда Бог показал Ионафана как нарушителя, Саул хотел его казнить, а народ воспротивился: типа Ионафан герой, потому что разбил филистимлян. Получается замкнутый круг, где нет места воле царя Саула.

Все сыновья у идеального царя Давида никудышные, кроме самого младшего Соломона. Да и того хватило только на полжизни.

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

В жизненном забеге перегоняю самого себя

Вопросы и комментарии — Маргарита Григоращенко и Олег Нефедов

image_pdfimage_print
Поділитися

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21