Єрусалимський Храм як центральний концепт юдаїки у мистецтві

Серпень 08, 2019

розділ Аналітика

103

Храм в Єрусалимі (івр. הַמִּקְדָּשׁ‎ בֵּית, Бет гаМікдаш, тобто «Дім Святості») був центром єврейського релігійного, суспільно-політичного та національного життя, тому його образ є одним з домінантних у єврейській культурі, зокрема, декоративно-вжитковому мистецтві. Але перш ніж розповісти про це, нагадаємо основні відомості про сам Храм.

Згідно з Торою, мету Храму визначив Сам Бог: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них» (Вихід 25:8). У Храмі діяла система жертвоприношень, які, на відміну від поганських культів, були покликані не «нагодувати» чи «задобрити» богів, але наблизити народ до Бога, а також викупити їхні гріхи. Служителями Єрусалимського Храму були коени (священики, що приносили жертви) та левити, що несли варту при різних службах, підтримували чистоту тощо.

Священна споруда, яка була збудована і зруйнована двічі, знаходилася на місці гори Морія (сучасної Храмової гори). Перший Храм замінив Скинію (переносне Святилище, що використовувалося під час подорожі єврейського народу по пустелі після виходу з Єгипту) і був збудований царем Соломоном близько 960 року до н. е. У 586 році до н. е. цей Храм зруйнував вавилонський цар Навуходоносор.

Художня інтерпретація Першого Храму. Джерело: darkroom.ribaj.com

Схема Храму Соломона. Джерело: ru.wikipedia.org

Другий Храм був відбудований на місці попереднього у другій половині V ст. до н. е. за наказом перського царя Кіра Великого. Його відбудовував Зоровавель, який очолював групу євреїв, що повернулися в Ізраїль з Вавилону. У ІІ ст. до н. е. Храм реставрували священники-хасмонеї після осквернення його сирійським царем з династії Селевкідів Антіохом Епіфаном. У кінці І ст. до н. е. Ірод, цар Юдеї, почав масштабну перебудову Храму. Споруду зруйнували римляни у 70 р. н. е.

Модель Другого Храму після реконструкції Ірода. Джерело: looklex.com

Схема Другого Храму. Джерело: ru.wikipedia.org

Якою ж була архітектура Другого Храму? Він складався з власне будівлі Храму та чотирьох «дворів».

Сам Храм поділявся на два відділення:

Святе Святих, у якому був розміщений Ковчег Завіту (скриня), у якому знаходилися дві кам’яні таблиці з написаними на них Десятьма Заповідями (у другому Храмі у Святому Святих скрижалей вже не було). На ковчезі знаходилися зображення двох золотих херувимів. Святе Святих та Святе розділяла завіса — парохет.
Святе — це приміщення, у якому знаходилися золоті храмові світильники (менори), золотий стіл, на якому виставлялися хліби, золотий жертівник кадіння.

Чотири подвір’я Храму (у період Другого Храму):

подвір’я священиків, на якому знаходився жертівник всеспалення (для спалення жертвоприношень), умивальниця, тощо.
чоловіче подвір’я,
жіноче подвір’я,
зовнішнє — подвір’я язичників.

Єрусалимський Храм у мистецтві

Для єврейського народу Храм завжди був місцем зустрічі з Богом, а також центром їхньої віри, релігії, державності, святості та сподівань (як історичних, так і есхатологічних, месіанських), а його знищення стало найбільшою трагедією народу.

Тетрадрахма Бар-Кохби із зображенням Другого Храму. Найдавніше зображення, пов’язане з Єрусалимом. На монеті зображені Храм, ковчег завіту, лулав та етрог. Датується 134-135 рр. н. е.
Джерело: http://www.geocities.ws/roymarom/revolt2.html

Зображення Храму на залишках синагоги в Капернаумі (Кфар Нахум).
Фото автора

Про надважливу роль Храму для давніх євреїв свідчать зображення елементів Храму та його атрибутики (як символів і алюзій на Храм, наприклад, менора, жертівник, колони Храму Соломона, скрижалі із Десятьма Заповідями тощо), які широко зустрічаються як у давніх археологічних знахідках (монети, предмети вжитку, мозаїки, фрески тощо) на території сучасного Ізраїлю і поза нею, які датуються періодом Другого Храму.

Аарон перед Єрусалимським Храмом. Фрески у синагозі в Дура-Европос, Cирія, біля 250 р. н. е. (Національний музей, Дамаск). Джерело: pravenc.ru

Мозаїка синагоги Ципорі, Ізраїль, IV ст. н. е. Джерело: sukkahsoul.com

Також алюзією на Храм слугує і зображення сцен з історії жертвоприношення Ісака «Акедат Іцхак» (історія натякає на місце події, гору Моріа, де потім і було збудовано Храм).

Мозаїка синагоги Ципорі, Ізраїль, IV ст. н. е. із зображенням Авраама та Ісака. Джерело: pinsdaddy.com

Мозаїка синагоги Єрихону з менорою та шофаром. Джерело: sukkahsoul.com

Ідея, архетип та атрибутика Храму зустрічалися у єврейській, європейській та світовій культурі протягом тисячоліть і до наших днів. Символіка Храму є важливим елементом оздоблення пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва і східноєвропейського єврейства (синагоги, мацеви — надгробні камені, предмети вжитку тощо).

Після зруйнування Другого Храму його замінює синагога, яка стає центром духовного й громадського, релігійно-соціального та національного життя єврейської громади.

Характерними декоративними оздобами внутрішнього простору синагог є мозаїки та розписи, що пов’язують їх з храмовою ідеєю та символікою.

Опис низки священних предметів, які були в Храмі до його зруйнування, зберігався в усній традиції, доповнювався равиністичними трактуваннями і з часом став джерелом для їх відтворення в декоративному оздобленні інтер’єрів синагог і предметів церемоніального та ритуального призначення. Деякі елементи синагог нагадують про певні елементи Храму.

Арон кодеш у Київській великій хоральній синагозі (синагозі на Подолі).
Фото автора

Наприклад, шафа Арон кодеш, у якій зберігаються сувої Тори, є алюзією на Святий ковчег, у якому лежали скрижалі Завіту. Завіса, яка прикриває дверцята Арон кодешу і зветься парохет, нагадує про завісу, що у Святилищі відділяла Святе від Святого Святих.

Для єврейської та неєврейської культури образ Храму у мистецтві має різні, часто діаметрально протилежні конотації, частіше за все це пов’язане зі сприйняттям феномену Храму та його знищенням. Так, постхрамовий юдаїзм є в деякій мірі рефлексією щодо зруйнованого Храму. Для язичницьких народів (наприклад, римлян) та інколи у християнській традиції зруйнування Храму слугувало образом перемоги над єврейським народом, його завоювання.

Тріумфальна Арка Тита, розташована на давній Священній дорозі у Римі. Побудована Доміціаном незабаром після смерті Тита в 81 році н. е. в пам’ять про взяття Єрусалиму в 70 році н. е.

Фрагмент арки: хода з менорою (храмовим світильником) і храмовим посудом. Джерело: wikimedia.org

Вільгельм фон Каульбах. Зруйнування Єрусалима Тітом (1839-1845) Джерело: dic.academic.ru

Нікола Пуссен «Зруйнування Титом Храму в Єрусалимі» (близько 1638/1639 рр). Джерело: uk.wikipedia.org

Для християнської традиції Єрусалимський Храм та його символіка не відігравали визначної ролі. Ще в період ранньої юдео-християнської громади можна зустріти зображення храмової атрибутики у мозаїках, графіті (менора, шофар тощо), але після того, коли церква стає державною у IV ст. н. е., ці символи зникають.

У християнстві, яке позиціонувало себе «замісником» юдаїзму, локальні церкви та собори замістили образ Єрусалимського Храму і дещо трансформували та адаптували певні храмові ритуали (священство, елементи архітектури церков, певні ритуали, кадіння на заміну принесення жертв тощо).

Найдавніший опис Храму зустрічається у Біблії, у видінні пророка Єзекіїля. У пророцтві, датованому 571 р. до н. е., Єзекіїль детально описує Храм (Книга пророка Єзекіїля 40-44), подає місце його розташування, просторову орієнтацію, вигляд і розміри стін, а також допустимі й бажані декоративні оздоблення. Пророцтва стали основою для наступних наукових праць і сьогодні використовуються в юдаїзмі як джерело для створення реконструкцій Третього Храму месіанських часів.

Крім того, у християнстві образ Храму пов’язаний із апокаліптичними сподіваннями на основі видінь апостола Івана у книзі Об’явлення.

Опис Храму наводить у своїй книзі «Юдейська війна» Йосиф Флавій у І ст. н. е.

Образ Храму посідає значне місце в роздумах Раші (1040-1105), видатного коментатора Тори та провідного єврейського мислителя середньовіччя Рамбама (1135-1204) тощо.

Численні малюнки, гравюри і карти Єрусалиму та Храму з певною ідеалізацією починають з’являтися в європейському мистецтві з XV ст. внаслідок збільшення потоку прочан з Європи до Єрусалиму. З часом, відповідно до епохи та змін архітектурних стилів, трансформується і уявлення про Храм (купольна споруда, готична тощо).

В ілюстраціях до «Юдейських старожитностей» Йосифа Флавія Жан Фуке (XIV ст.) Храм Соломона зображує в готичній стилістиці, з урахуванням основних конструктивних і декоративних елементів. Джерело: booknik.ru

Єрусалим. Храм Соломона і водночас Третій Храм. Гравюра 1493. Нюрнберг. Джерело: saintjosaphat.org

Реконструкція Другого Храму, Кельн, 1584, Джерело: wikimedia.org

Джеймс Тісо. Реконструкція Єрусалиму та Храму Ірода, 1886-1894 рр.
Джерело: weaponsandwarfare.files.wordpress.com

Девід Робертс. Зруйнування Єрусалиму, 1849. Джерело: jewishideasdaily.com

Франческо Айєц. Зруйнування Храму в Єрусалимі, 1867.
Джерело: wikimedia.org

Марк Шагал. Захоплення Єрусалиму, 1956. Джерело: jewishideasdaily.com

Образ Храму в музичному мистецтві

Поряд із гімнами, псалмами і молитвами з використанням біблійних текстів про Єрусалим та Храм, що увійшли в літургію (наприклад, піют «Ма тову» тощо) і мають різні мелодії в ашкеназьких, сефардських та інших громадах, у єврейському музичному фольклорі існує велика кількість творів про Єрусалим та/чи Храм, який часто мається на увазі, навіть коли не називається.

Серед протестантських хоралів найбільш відомий «Єрусалим, горнє місто» (1663) М. Франка. У ХІХ ст. багато композиторів присвятили Єрусалиму ораторії, хорали, кантати і симфонічні твори.

Улюбленою темою було зруйнування міста Навуходоносором і Титом. Зокрема, ця тема висвітлюється в опері Джузеппе Верді «Набукко» (1844), події якої розгортаються в Єрусалимі і Вавилоні під час зруйнування Першого Храму (586 р. до н. е).

Опера «Набукко» у Національному академічному театрі опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, м. Київ. Джерело: opera.com.ua

Хочеться зауважити, що Єрусалимський Храм, окрім релігійного, культурного та архетипічного значення для юдаїзму та християнства має історико-політичне значення для сучасної держави Ізраїль, зокрема, у вирішенні політично-правових питань. Результати археологічних досліджень неодноразово свідчили про реальне існування Першого та Другого Храмів, а отже, якнайменше, підтверджують історичну присутність євреїв у Землі Ізраїлю, а також історичне право народу Ізраїлю на свою землю, а якнайбільше — доводять існування Бога Авраама, Ісака та Якова, Творця Всесвіту, та Його Декалогу як морального еталону для людства.

Джерела

Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (1988), переклад — Іван Огієнко. Режим доступу: https://www.bibleonline.ru/bible/ukr/.
Электронная еврейская энциклопедия. Режим доступу: http://www.eleven.co.il/?mode=article&id=14561&query=%D5%D0%C0%CC та http://www.eleven.co.il/article/15484
Вікіпедія. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A5%D1%80%D0%B0%D0%BC
Левкович Н. Я. Образ Храму в єврейському декоративно-ужитковому мистецтві Галичини XVIII-першої третини ХХ ст. Режим доступу: http://www.visnik.org/pdf/v2015-03-03-levkovych.pdf.
Хаймович Б. Символика Иерусалимского Храма в памятниках двух тысячелетий [Електронний ресурс] / Б. Хаймович // Лекция в Еврейском музее и центре толерантности. 17.12.2013 г. / Відеоряд доповіді опубліковано 27 грудня 2013 р. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=n4WnMlGw8Ug.

Олександра Обревко
Фото на головній