Илья Добренко. Благовествуя жизнью

Илья Добренко. Благовествуя жизнью

Благовествуя жизнью

Возможно, это довольно необычное начало, но… Вас волнуют эти слова?

Чудное озеро Генисаретское
С чистой, кристальной водой!
Ты отражало Христа Назаретского,
Весь Его облик святой.
Ныне Он Духом Своим поселяется
В наших счастливых сердцах;
Что же не ярко Он в них отражается,
Как отражался в водах?
Или лежит на них плесень сомнения,
Или мутит суета?
Или от бурного жизни волнения
Плохо в них видно Христа?
Будем, как озеро Генисаретское,
Чисты и светлы душой –
И отразится Христа Назаретского
В нас чудный облик святой!

(Текст песни «Чудное озеро Генисаретское», Павел Бурмистров, 1928)

Если да, то нам по пути. Приятного прочтения! 

Зачем?

Авторитетный богослов. Эффективный миссионер. Успешный пастор. Наверное, это все не обо мне. Я такой же, как и вы, – простой христианин, живущий в начале ХХІ столетия. Я знаю, что записано в Матф. 28:19,20. Вы тоже, не правда ли? Наизусть? Это хорошо. Но вот чего я не знаю: я не знаю, как донести весть Евангелия людям, живущим рядом со мной. Я твердо уверен: Бог желает, чтобы мы это сделали, и я хочу выполнить Его поручение. Вот почему я пишу об этом. 

Поговорим о методе

Методов благовестия много. Эффективных? Временами, местами. Универсального метода не существует. Нет правила, подходящего для всех, для каждой страны и каждой культуры. Часто мы хватаемся за удачную идею, которая сработала где-то, и начинаем ее применять. Так хочется, чтобы все получалось легко и сразу! Порой получается, порой — нет. Приобретать души для Христа — величайшая наука. А это значит, что нужно учиться, исследовать и настроиться на упорный труд. Против нас вся сила вражья, но за нас — Господь, а это главное.

Иногда кажется, что уже ничего не работает. Мы разочаровываемся. Пытаемся придумать что-то еще. Разочаровываемся опять… Дело в том, что мы слишком сильно надеемся на метод, забывая о многом другом. Метод важен, но не первостепенен. Мы не будем отвергать методы, мы будем говорить о том, что должно стоять за любым методом.

Может, телевидение? Конечно, это выход! За этим будущее! И да, и нет. Что заставит современного человека переключиться с красочного, яркого развлекательного шоу на серьезную проповедь?..

Эта книга не расскажет о новом методе. Но попробует ответить на вопрос, почему порой не срабатывают самые современные и эффективные методы. 

«Мы вполне верим в церковную организацию, но наша вера не предписывает строгого образа действий, которому мы обязаны следовать, потому что невозможно достичь все умы одинаковыми методами» (Э.Уайт. Свидетельства для церкви, т.3, с.116 ориг.).

«Если знающие истину своей жизнью будут демонстрировать ее, они постепенно освоят методы, как идти к людям, где бы они не находились» (Э.Уайт. Литературный евангелизм, с.).

Что-то не так с благовестием?

Как вы представляете себе современных благовестников? Возможно, они тихо входят в многоэтажку и, оглядываясь по сторонам, подходят к почтовым ящикам… Несколько минут — и дело сделано! Со вздохом облегчения, разложив очередную партию газет или уроков, буклетов, благовестники выходят из подъезда. Модификация метода «1+1»?

Почти каждый обеспечен DVD и материалами, мы читали книги о малых группах, участвовали в тренингах и миссионерских конгрессах. Но по-прежнему стоит вопрос: как привлечь (пригласить, заинтересовать) людей? Как установить с ними контакт?

Какие чувства обуревают нас, когда мы думаем о благовестии? Почему мы иногда унижаемся, предлагая Весть спасения? Больше всего я мечтаю о том, чтобы рассказывать об Иисусе заинтересованным людям. Как заинтересовать их? Здоровьем? Семьей? Красочными уроками? Углубленными познаниями Библии? Археологией? Историей? Пророчествами? Да, были времена, получалось заинтересовывать и этим, чтобы потом сожалеть о потерях, когда интерес утрачивался. А сегодня не получается. Так как же заинтересовать? Попробуем ответить.

В чем дело?

Если вы делаете что-то для Господа и постоянно находитесь в страхе, нужно изменить это. Если вы боитесь, благовествуя людям, что-то здесь не так. 1Иоан. 4:18: «В любви нет страха, но совершенная любовь изгоняет страх, потому что в страхе есть мучение…»

В страхе есть мучение. Это точно. Мы боимся реакции людей на благовестие. Мы боимся навязываться кому-то. Мы не понимаем, как можно благовествовать регулярно, каждый день. Создается впечатление, что как бы ты ни подошел, как бы ни улыбнулся, все равно кто-то посчитает, что ты навязываешь ему свои религиозные взгляды.

«Божьи рабы должны бесстрашно выходить на труд. Им надо знать, в кого они уверовали. Приняв Христа и Его спасение, они могут стать свободными; и если они не обретут в Нем свободы, то не смогут созидать Его Церковь и собирать души» (Э.Уайт. Свидетельства для Церкви, т.1, с.).

Во время одного из своих миссионерских походов я подошел к группе молодых людей с одной лишь целью: разузнать, как мне найти нужную улицу. Один из них поднял голову и спросил меня:

– Ты адвентист?

Я удивленно поинтересовался, почему он так думает. Неужели это на мне написано? Оказывается, в деревне уже давно знают, что адвентисты ходят из дома в дом, проповедуя. Увидев мои брюки и белую рубашку, он сразу догадался, кто я. Затем он продолжил:

– Мне не нравится, что вы ходите и навязываетесь людям.

Я парировал:

– Я только спросил у вас, как пройти к нужной мне улице. Я ничего не предлагаю и рассказываю вам о Боге.

– Все равно вы навязываетесь.

Мы говорили о Боге около часа, но, придя домой, я не мог найти себе места. Я ведь пытался как можно тактичней подойти к этим людям, никого не задеть, лишний раз не нарываться на конфликт, ни с кем не спорил, а просто разносил газету «общехристианской направленности». И все равно показался навязчивым. 

Как угодить современному человеку? Стоит ли это делать вообще? Как рассказать ему о Христе, не нарушая его «прав» и чувства ложного покоя, не тревожа его своей проповедью? Возможно ли это?

Не считаем ли мы людей глупыми? Неужели тяжело догадаться, что если к вам в дверь постучали и на пороге стоят аккуратно одетые люди, виновато улыбаясь и предлагая уроки о семье и здоровье, то это верующие? Если на афишах написано «Вход свободный», то это, скорее всего, верующие. Если бы мы только осознавали тот факт, что большинство людей все прекрасно понимают! Наш стиль общения не перепутаешь с бойкими менеджерами по продаже, которые ходят из дома в дом, нашу тематику и набор слов распознает каждый второй. 

Очень важно, чтобы наше благовестие было честным. Идя из дома в дом, мы не должны выдавать себя за тех, кем мы на самом деле не являемся. Мы не должны обещать на наших евангельских встречах того, чего не сможем выполнить. Благовестие не может и не должно быть связано с обманом.

Наши методы все дальше и дальше уводят нас к поискам косвенных контактов с людьми, несмотря на доказанную эффективность непосредственного общения. Телевидение — один из таких методов косвенного контакта. Мы пытаемся разработать красочную, привлекательную рекламу, но знаем, что в основном в церковь или в зал Дома культуры приходят люди, которые хорошо нам знакомы, наши друзья. Может, кто-то придет послушать и из посторонних. Возможно, истина донесется до слуха людей, но примут ли они решение? Кто побудит их к этому? Кто поможет им обрести Христа? Поверят ли они в истину, не зная, как она проявляется в реальной жизни и можно ли жить так, как учит Иисус Христос?

Современный человек

Посмотрите на этого представителя эпохи постмодерна. Ему не нравится ни одна теория. Ему не нравится, когда ее навязывают. Он интересуется тем, что работает. Он любит постигать значение в символах. Его сложно заинтересовать, но это возможно. Он не верит в существование «абсолютной истины». Его не убедишь изложением аргументов. Он может послушать, как вы красиво рассказываете, и потом, улыбаясь, посмотреть вам в глаза и спросить: «Ну и что с того?» Что же с ним делать?

Очевидная истина

Это важно, прочитайте. Это то, что я называю «проповедовать с закрытым ртом». Вы это тоже знаете. Это когда твой образ жизни и привычки, характер и отношения настолько привлекательны, что люди сами интересуются, что является причиной этого. И вы с улыбкой произносите: «Я исповедую Иисуса Христа, я — Адвентист Седьмого Дня». И с особым вдохновением рассказываете о том, как Бог изменил вашу жизнь, что значит для вас последняя есть предостережения, данная людям.

Нет, это не сосредоточенность на человеке. Это ежедневное наполнение Духом Святым, который делает видимым образ Иисуса в каждом христианине. 

Библия говорит: «Видя смелость Петра и Иоанна и приметив, что они люди некнижные и простые, они удивлялись, между тем узнавали их, что они были с Иисусом» (Деян. 4:13).

Возможно, я не смогу закричать на весь мир: «Эй, посмотрите! Я христианин!» Но я хочу, чтобы даже когда мой рот будет закрыт, в небольших мелочах, привычках, моем отношении к ближним люди узнавали, что я являюсь истинным последователем Иисуса, как в свое время узнавали апостолов.

«Наше благочестие не должно выглядеть кислым, холодным или угрюмым, оно должно быть привлекательным и поучительным» (Э.Уайт. Свидетельства для Церкви, т.3, с.421 ориг.).

Аргумент против

Кто-то, возможно, возразит: «Брат, прочитай 1 Иоан. 3:13. Мир ненавидит нас! Это нормальная ситуация. Мы никогда не понравимся этому миру». Попытаюсь ответить: все еще есть люди, искренно ищущие Господа. Для них важен пример настоящей христианской жизни. Множество людей перестали приходить в церковь только по одной причине — из-за несоответствия между Евангельской вестью и повседневным образом жизни христиан. Они не поверят в пророчество о скором Пришествии Иисуса, услышанном от людей, не живущих согласно открытой истине. Во все века миссионерское движение страдало из-за нечестности людей, у которых слова расходятся с делами. Пусть не будет с нами этого! Да, пусть мир ненавидит нас за Христа. Но если он ненавидит нас по другим причинам… (1 Петра 4:15: «Только бы не пострадал кто из вас, как убийца, или вор, или злодей, или как посягающий на чужое».)

Вспомните, что побудило вас последовать за Христом? Может быть, это пример ваших благочестивых родителей; перемены, произошедшие в муже или жене, которые потрясли вас; ваш друг, изменившийся в лучшую сторону. Пример людей, искренне следующих за Христом, может заинтересовать современного человека! Помните, он хочет увидеть то, что действительно работает. Люди не пойдут за суперистиной, ничего не меняющей в жизни. Разговоров о Христе недостаточно. Нужно действие. Нужен Сам Христос, явленный в Его учениках. Перед тем как мы начнем непосредственно говорить о благовестии жизнью, следует отметить некоторые важные моменты. 

Мы попытаемся ответить на два важнейших вызова современного благовестия — контакт с людьми (взаимопонимание) и постоянство в свидетельстве.

Благовестие жизнью — это не то, что я пытаюсь кому-то продемонстрировать, чтобы доказать, что я — христианин. Это не показное благочестие, это не лицемерие. О благовестии жизнью нет смысла говорить до тех пор, пока Господь Иисус действительно не изменит наше сердце. Только Он дает нам Свою любовь к людям, именно Он освобождает нас от страха и «зажигает искорки» в наших сердцах.

Друзья, благовестие — это не холодно! Это согревающее тепло моего сердца для тех, кому я свидетельствую. Я радуюсь вместе с ними и плачу вместе с ними. Я вновь постигаю Христа вместе с ними! Вот что такое благовестие. Мы не сможем это делать с холодом, без Духа Святого, без рвения и слез на глазах. Мы будем думать об этом каждую минуту, каждую секунду. Мы будем вставать и ложиться с этими мыслями. Мы будем поддаваться влиянию Духа Святого, чтобы стать Божьими орудиями, чего бы нам это ни стоило.

Мой девиз: когда я буду говорить о том, как умирал Иисус, слезы будут наворачиваться на мои глаза. Когда я буду говорить о воскресении Иисуса — я буду радоваться, как ребенок, потому что это мое спасение. Когда я буду молиться за людей — я буду делать это так, как если бы я молился о своем сыне или дочери. В своем поведении и словах, делах и мыслях я хочу явить Христа.

Окружающим людям может действительно кое-что не понравиться в нашей христианской жизни. Придет время, и подавляющее большинство людей возненавидят «остаток». Сегодня ваша серьезность, благочестие, честность могут раздражать кого-то, но необязательно всех. Кого-нибудь заинтересуют ваши отношения с детьми, друзьями, коллегами, ваши радушие и гостеприимство, увлечения и хобби. Они заинтересуются ваших образом жизни и захотят, чтобы вы стали их примером.

Подумаем о том, как сделать наше христианство более заметным. Мы не должны его «выпячивать», но в то же время не должны скрывать наше вероисповедание и образ жизни. Есть общепризнанные критерии духовности, такие как регулярные молитва и чтение Священного Писания, посещение церкви, активное участие в служении. Но как это все может заметить человек, который вас совсем не знает? Он скорее обратит внимание на то, как  вы одеты, каковы привычные темы ваших разговоров, убрана ли ваша кухня и как вы относитесь к животным. Для других становятся более значимыми те вещи, которые мы порой и не связываем с нашим христианством. И напрасно.

Мы можем легко выделиться из окружающего мира необычной одеждой или нестандартным поведением. Но этого не нужно делать. Следует помнить, что весть об Иисусе Христе является безумием для этого мира (1 Кор. 1:23) не из-за способов ее подачи, а из-за невероятного содержания и призыва. Христианство, воплощенное в жизни, может стать замечательным, привлекательным примером, посмотрев на который современный человек скажет: «Да, я хотел бы быть похожим на них. Я хотел бы поступать так, как они. Они не просто хорошие люди, они — другие…».

Если эта книга побудит вас задуматься об изменениях — не разочаровывайтесь и не сдавайтесь. Иисус — рядом с нами, чтобы укрепить нас на этом пути. Я уверен, что пришло время обратить внимание на то, что раньше не было таким заметным. Это может открыть нам новые двери в деле благовестия и побудить нас переоценить то, каким образом наша вера влияет на каждую минуту нашей жизни. Пусть исполнится желание Павла, выраженное в Гал. 4:19: «… доколе не изобразится в вас Христос!»

Я весьма условно разделил книгу на два основных раздела: отношения и символы. 

Заказ книг — https://bookson.com.ua

image_pdfimage_print
Поділитися

Рекомендовані публікації

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21